Нагадаємо, чим позначається юнацький вік: «Я написав вам, юнаки, бо ви сильні, і Слово Боже  перебуває у вас, і ви перемогли лукавого» (1Ін.2:12-14). Юність то є такий відтинок нашого життя, після завершення якого ми переходимо у зрілість. Юнак – це вже молодий мужчина, він повністю готовий до того, щоб стати продовжувачем роду, взяти на себе батьківські обов'язки. Ап. Іоан називає найважливіші якості характеру віруючого...

Варто відзначити, що внутрішня перебудова не відбувається сама по собі, а вимагає великої праці над своєю внутрішньою людиною...

При зустрічі ми радо вітаємо один одного: «Христос воскрес!» І відповідаємо так само радісно: «Воістину воскрес!» Тим самим кожна християнська душа нагадує собі і кожному, що спасіння, не зважаючи ні на що, лишається в силі, Христос з нами за будь-яких земних обставин, у Ньому наша надія на краще, у Ньому захист і порятунок від усіляких бід...

І ось дитя вже ходить, говорить, саме може поїсти, одягнутися, починає розуміти мову дорослих. Що характерно для цього періоду людського життя? Весь дитячий світ дитини, якщо вона виховується в сім'ї, обмежується батьками. Батьки можуть задовольнити всі без винятку потреби малюка, і всі його духовні запити...

Що мав на увазі ап. Іоан, звертаючись до нас із такими словами: «Пишу вам, діти, бо гріхи вам прощені раді імені Його, Пишу вам, батьки, бо ви пізнали сущого від початку... Я написав вам, діти (отроки – синод.), бо ви пізнали Отця. Я написав вам, батьки, бо ви пізнали Безначального. Я написав вам, юнаки, бо ви сильні, і Слово Боже  перебуває у вас, і ви перемогли лукавого» (1Ін.2:12-14). Думаю, зрозуміло, що йдеться тут не про фізичне. Ап. Іоан весь період духовного життя християнина ділить на чотири частини: вік дітей, вік отроків, вік юнаків і вік батьків...

Коли радіємо Різдвяною радістю, то ми найперше розділяємо радість самого Господа Бога. Він бажав цього! Він хотів бути з Людиною, і воплотившися, Став нею. Тепер ніхто не міг заперечити близькість Бога, бо Він став видимим, торканим. Господь  хоче прийти до кожної людини і бути з Нею. Хоче бути Спасителем, Месією. Хоче помогти, щоб ми були щасливі. Хоче дарувати нам свою Любов...

Є заповіді в Письмі, що у старанних  практикуючих християн завжди перед очима, але є й такі, що їм у церкві приділяється не так вже й багато уваги, не зважаючи на їхню велику значимість. Ось одна з таких заповідей: «Отож будьте досконалі, як і Отець ваш Небесний досконалий» (Мт.5:48). Абсолютно очевидно, що ці слова Ісуса не є таким собі простим побажанням, що його можемо прийняти до відома,  а виконувати чи не виконувати, то вже як вийде...

Відвідини недільного чи святкового богослужіння випливають із 3-ьої Божої заповіді (Пам’ятай день святий святкувати). Це явна воля Всевишнього. Не слухати тут Його – великий гріх. Творець насправді не потребує нашого часу (тих приблизно півтори години), адже Сам існує поза часом і простором. До церкви найперше ходимо, щоб змінитися на краще. Ряд християн не ходять до храму у приписані дні на св. Літургію, тому що не хочуть себе відчувати церковною родиною, є схильні до лінивства і також мають слабеньку віру.

Одна з найпоширеніших проблем сучасних людей — брак часу. Особливо його не вистачає жінкам, які змушені поєднувати виховання дітей, домашні справи, роботу та ще багато іншого. Тож така глобальна зайнятість унеможливлює викроїти час для взаємин із Богом. Хоча насправді, спілкування з Господом — життєва необхідність для християнського зростання і зрілості...

Кожну Свою дитину Бог наділяє особливим даром. Наше ж завдання – усвідомити, що саме ми отримали від Господа і як маємо це реалізувати...

Наукові дослідження численних Євхаристійних чуд показують людське тіло з IV групою крові...

Уявіть, якби лікарні виглядали так, як сьогодні виглядає церква. Людина заходить у двері лікарні, стікаючи кров’ю, хвора, налякана і нещасна. А її весело зустрічають на вході, проводжають до місця, де вона може посидіти в очікуванні допомоги. Поранені нікому не розповідають про те, що з ними трапилося. Ніхто з працівників лікарні також не запитує їх про недугу. Замість цього, вони продовжують сидіти в залі очікування...