ПОЧАТОК

Духовний вік християнина

Що мав на увазі ап. Іоан, звертаючись до нас із такими словами: «Пишу вам, діти, бо гріхи вам прощені раді імені Його, Пишу вам, батьки, бо ви пізнали сущого від початку... Я написав вам, діти (отроки – синод.), бо ви пізнали Отця. Я написав вам, батьки, бо ви пізнали Безначального. Я написав вам, юнаки, бо ви сильні, і Слово Боже  перебуває у вас, і ви перемогли лукавого» (1Ін.2:12-14).

Думаю, зрозуміло, що йдеться тут не про фізичне. Ап. Іоан весь період духовного життя християнина ділить на чотири частини: вік дітей, вік отроків, вік юнаків і вік батьків​​​​​​​.    

Духовні немовлята

Вік дітей, згідно з ап. Іоаном, лежить як би між двома віхами: початок – прощення гріхів, і кінець – пізнання Небесного Отця. Ап. Павло, в свою чергу, виділяє в цьому віці ще період немовлят. «І я, брати, не міг говорити з вами як з духовними, але… як з немовлятами у Христі (1Кор.3:1). Як це пов'язано з тим, про що пише ап. Іоан?

​​​​​​​Після покаяння новонавернений християнин продовжує певний час перебувати в тому світі, від якого відвернувся. Живе мирськими звичками, використовує свій старий досвід, дотримується своїх колишніх пристрастей і симпатій, він ще продовжує будувати своє життя і побут таким же чином, як це робив раніше. Він має тільки наміри все змінити на духовній основі, але ще не змінив майже нічого. Навіть якщо Господь в одну мить при покаянні звільнив вас від алкогольної залежності і наркотиків, відгородив від занять, пов'язаних із гріхами та ін., вам все одно якийсь час доведеться витримувати атаки нечистих духів, яким ви корилися до покаяння.  

Поведінка «новонароджених» нагадує поведінку Ізраїлю після його виходу з єгипетського рабства, коли він опинився в пустелі. Часто вони нарікають на Бога: чому ми не маємо того, чому Бог не дає нам іншого? (Вих.17:3). Вони відчувають спрагу, але вода Божа для них гірка. Вони жадають їжі, але те, що Бог їм дає, не завжди приймають, тому що воно здається їм несмачним, одноманітним і швидко набридає. «Чи може людина роками їсти лише саму манну?» – з гіркотою  запитують вони себе та Бога. 

«Немовлята» ще не пізнали смаку Божих страв, вони бояться повністю довіритися Богові і часто в критичних ситуаціях не можуть втриматися від того, щоб підстрахуватися на всякий випадок – зробити якісь запаси, придбати ліки, заручитися підтримкою знайомих. Зовнішні умови, що різко змінилися (втрата старих друзів, інші стосунки на роботі, незвичне нове оточення в церкві і т.д.), умови «пустелі» пригнічують їх і навіть лякають. Особливо ж лякає те, що вони позбавлені можливості впливати на своє майбутнє. «Тому кажу вам: не журіться про життя ваше, що вам їсти чи що пити, ні про тіло ваше, у що одягатися. Чи ж життя не більше від їжі, і тіло – від одежі? Погляньте на птаство небесне, воно не сіє, і не жне, і не збирає в клуні, а Отець ваш Небесний годує їх» (Мт.6:25,26). 

Як важко починати здійснення цього принципу на практиці! Віра «немовлят» поки ще переважно розумова, на рівні згоди з тим, що Бог все-таки існує. Пройде ще досить багато часу, перш ніж вони стануть тими, хто увірував. Вони ще побачать чимало чудес у своєму житті,  пізнають Його турботу, любов і ласку, зрозуміють, як Він діє в сучасному світі, і тоді в їхніх серцях почне визрівати один їх найпрекрасніших плодів духа – плід віри.

Яскравим прикладом духовних немовлят були коринтяни. Що ми спостерігаємо в їхній церкви? Покладання на власний розум, заздрість, сварки, чвари у сім’ях, гордість, філософські мудрування, відсутність євангельського порядку у громаді тощо. Взагалі ж, усі ці явища можна охарактеризувати як наявність старої, світської закваски в людях. «Отож, очистіть стару закваску, щоб стати вам новим тістом» (1Кор.5:7,8).

Основна їжа «новонароджених» – «молоко».  «Як новонароджені немовлята, прагніть щирого словесного молока, щоб ви зростали від нього на спасіння» (1Пет.2:2). Вони ще не можуть збагнути глибин Слова Божого – це тверда їжа. Вони поки що освоюють початки істини Христової, її основи. Слово Боже поки ще не пустило глибоких коренів у їхніх серцях, і тому вони легко піддаються впливу  всіляких модерних релігійних вчень, охоче йдуть за різними популярними лідерами, бігають по церквах, шукаючи, де талановитіші проповідники, де більш прийнятні порядки, краще традиції і стосунки між віруючими. Вони шукають, де вище духовність, бо самі ще не є носіями помітної духовності. Віруючі, які вживають духовне молоко і ще не мають мудрості від Бога, обов'язково розходяться в тлумаченні багатьох місць Письма. Цим з успіхом користується лукавий, позбавляючи внутрішнє життя Церкви таких необхідних їй миру та злагоди.

Серйозних розбіжностей в розумінні Слова Божого і волі Його не може бути у тих, хто має вже мудрість від Бога розуміти глибини Божі. «Дух істини… наставить вас на всю істину» (Ін.16:13).

Євангеліє не раз вказує нам на те, що є тільки один спосіб позбутися цих «дитячих хвороб» – духовне зростання, безперервне сходження від молодшого віку до старшого. «І Він призначив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями і вчителями, для вдосконалення святих на діло служіння, для збудування тіла Христового, аж доки ми всі не прийдемо до єдності віри й пізнання Сина Божого, в мужа  досконалого, в міру зросту повноти Христової; щоб ми більше не були дітьми» (Еф.4:11-14).    Тут апостол чітко показує напрямок нашого духовного руху – від «немовляти» до зросту повноти Христової.

(Далі буде)