П’ятдесятого дня після свого воскресіння Господь Ісус зіслав Святого Духа на Марію і Апостолів, які перебували на молитві у Горниці (Вечірнику). Так сповнилася обітниця Христа: «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за Мене» (Йн 15,26). У день П’ятидесятниці Церква, оживлена Святим Духом, розпочала проповідування Доброї Новини про спасіння для всіх народів.

Якщо ви прийшли у Церкву шукати святих, то помилилися адресою. Якщо ви прийшли шукати Бога, то потрапили в якнайбільш відповідне місце...

Коли у нас гаснутиме надія – пригадаймо Христа, і Його воскресіння промовить до нас: це ще не кінець. Коли у нас хитнеться віра – звернімось до джерела віри – Христа, і Його воскресіння промовить до нас: те, що є незрозуміле і незбагненне – стане опорою віри і пережиттям його наслідування, бо “якби Христос не воскрес марна була би наша віра”...

Останній тиждень перед великою подією — Воскресінням — час скорботи, стишення, внутрішнього спокою чи, можливо, напруги і переживань...

Думаю, що благодать Духа Божого скоріше наповнить тих, що з усього серця подвизаються і з самого початку постановили собі вистояти й нізащо не поступитись місцем ворогові в жодній борні, аж поки не переможуть його. Втім, Дух Святий, покликавши їх, спочатку робить для них усе можливим, полегшуючи їм приступити до подвигу покаяння, а вже потім показує їм дороги їхні у повній правді. Помагаючи їм у всьому, Він викарбовує в них труди покаяння (тілесні й душевні), поки досконало не наверне їх до Бога Творця. Для того постійно заохочує їх трудити тіло своє й душу, щоби освятилися вони і стали гідними спадкоємства життя вічного...

Якби ми змогли подорожувати в часі і відправитись в 30 р н.е. та зустріти Ісуса, коли Він виконував своє публічне служіння, то могли би бути досить здивованими тим, що б побачили. Варто підняти цю тему, бо більшість з нас звикли до більш сучасного і західного опису Христа...

Здоров’я починаємо цінувати по-особливому тоді, коли його втрачаємо. Розуміємо його цінність, коли відчуваємо на собі погані наслідки хвороби. Після видужання, стаємо більш уважні до всього, що може нам принести шкоду. Те, що було раніше другорядним, те помалу стає основним для щасливого життя. Недаремно з кожним з кожним кроком у доросле життя все частіше починаєш бажати здоров’я собі та іншим. Бажаємо цього і в той же час знаємо, що позбавитися від хвороб неможливо. Можливо лікувати їх, застерігатися від них, тобто боротися за здоров’я...

Біблійні книги, розповідаючи про втручання  ангелів у цей світ, запевняють нас, що в них  поєднуються три основні чинники: пізнання, любов і спілкування. Вони пізнають, щоб любити, і  любов їх провадить до спілкування. Будучи небесними посланцями, радісно несуть вістку Божої любові до людства. Повинності душі, які людина здійснює за допомогою свого тіла, ангел виконує безпосередньо або, як кажемо, інтуїтивно...

Коли йде мова про великих містиків і чудотворців, то нам на думку часто спадають святі, які жили багато століть тому. Однак святий Піо був великим містиком, творив безліч чудес і відійшов до вічності менше 50 років тому, в 1968 році. Падре Піо відомий сповідник і духовний батько, він давав мудрі поради тим, хто веде духовну боротьбу, як жити святим життям в цьому непростому світі, і через ці поради він привів на небеса багато душ...

Наслідування свого агресора є захисним механізмом, добре відомим у психології. Те саме стосується і цілих народів, які утискають інші народи так, як їх колись утискали. Я говорю не про свідому помсту, а про порухи, запхані в підсвідомість індивіда чи групи. І тому прощення полягає не тільки в тому, аби не мститися, а щоб дібратись до коренів агресивних тенденцій – щоб вирвати їх з себе, бо вони переносяться з покоління в покоління в родинах і культурах. Лише прощення може перервати цю ланцюгову реакцію...

Пробачити не означає забути. Навпаки, прощення вимагає доброї пам’яті та ясного розуму. Процес прощення – це лікування пам’яті, а не стирання. Хвора пам’ять, наповнена кривдами і образами, впливає негативно на людину у всіх площинах її життя, це рана, яка болить постійно. Її треба вилікувати...

Найхарактернішою рисою святого Пія з П'єтрельчіно була безперервна молитва, за допомогою якої він підтримував безперервний контакт з Богом. Молитва була для нього притулком, зброєю, потаємною силою. Своїм духовним чадам і всім, хто звертався до нього за духовною настановою або порадою про те, як реалізувати свою віру в конкретному житті, падре Піо звичайно відповідав: «Моліться, багато моліться, діти мої. Моліться завжди, невпинно!»...