Лукавий атакує нас через плоть, але ми розуміємо, що наша плоть йому потрібна щонайменше. Його мета - наш дух. Проміжна ступінь між плоттю та духом – наша душа. Ось за неї й точиться жорстока боротьба. Один із успішних прийомів диявола – підкидати нам різні можливі варіанти нашого майбутнього. Немає світла, води, у хаті холодно, – ой лишенько, як же воно буде далі! Буде ще гірше, – шепоче нам на вухо нечистий дух. Погані вісті з фронту, лукавий: а ти що, ще віриш у перемогу? У вас же нічого немає, чим збираєтесь захищатися? Призвали в армію чоловіка, сина, брата. Нечистий дух: навіщо ж ви його відпустили? Тож, якщо там щось, то ви ж самі будете винні. Ой, коли ж воно оце скінчиться!? Вже  голова не витримує. Ворог: звичайна річ, поглянь навколо, скільки старих попадало з інсультом, думаєш, ти найздоровіший? Дуже знайомі слова, чи не так? Якщо скласти ці всі наші почуття в одну купку, то назва їм буде одна: страх. Страх  то є потужна зброя ворога. Згадаймо, лишень, що казали мешканці Єрихону, коли побачили ізраїльське військо біля стін міста: «охляло серце наше, і ні в кого нема більш духу перед вами». Підсвідомий смуток, нудьга, постійна важкість на серці, сильне ослаблення, а то й повна втрата духовного спротиву, знекровлення надії, виснаження сил, розчарування у вірі та й узагалі в земному житті і т.д.  І, в решті решт, заповітна мета лукавого: хитання віри як такої, сумніви у виборі. Ісус же сказав: «Не залишу вас сиротами, прийду до вас (Ін.14:18). Ісус подасть Свою руку, не зважаючи ні на які наші обставини. Прийнявши це у дії, рішуче відкиньмо від себе все, що підсовує ворог. «І зброя нашої боротьби не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми і всяке звеличування, що постає проти пізнання Бога; і полонимо всяку думку на послух Христу» (2Кор.10:4).

Амінь