Головна » Статті » Духовність

Тіло і душа: боротьба за здоров’я

Здоров’я починаємо цінувати по-особливому тоді, коли його втрачаємо. Розуміємо його цінність, коли відчуваємо на собі погані наслідки хвороби. Після видужання, стаємо більш уважні до всього, що може нам принести шкоду. Те, що було раніше другорядним, те помалу стає основним для щасливого життя. Недаремно з кожним з кожним кроком у доросле життя все частіше починаєш бажати здоров’я собі та іншим. Бажаємо цього і в той же час знаємо, що позбавитися від хвороб неможливо. Можливо лікувати їх, застерігатися від них, тобто боротися за здоров’я.

Однією із причин захворювань є один тихий ворог. Він, затаївшись в нас, чекає на свій час, щоб завдати нам удару. Виявили його не так вже давно, хоч боролися із ним від самих початків боротьби за здоров’я.

Виявляється, що в нашому організмі є такі мікроорганізми, що викликають різні хвороби. Їх називаємо вірусами. За розмірами вони дуже маленькі, а от шкоду можуть зробити велику. Бувають навіть смертні випадки і траплялись вони переважно у людей, які були мало захищені. От з’явився вірус в тілі людини і сидить там собі спокійно, а коли прийде слушний час, то починає відразу проявляти свою нищівну силу. Сприятливим часом може бути слабість людини, в якій вже не має достатніх сил захистити себе від загрози, що раніше притаїлася. Удар наноситься поступово. Спочатку на слабші органи, які у свою чергу не зможуть виконати необхідну для здорового життя функцію, а вже потім і здорові органи можна нищити. Хворий орган дає навантаження на здоровий і за якийсь час здоровий орган стає також ослабленим, таким чином може бути кандидатом у наступній вірусній атаці.

Легко здогадатися, якщо би люди не лікувалися, то маленька хвороба була би трагічним кінцем. Правду кажуть, що немає гіршого, ніж запущена(задавнена, непролікована) хвороба. 
Лікарям тоді важко навіть встановити правдивий діагноз і корінь збудника хвороби. Коли ж не знати від чого почалась хвороба, тоді важко передбачити і те, щоб вона знову не повторилась після лікування. А причина може бути простенькою. Саме завдяки тому, що ми віднайшли корінь наших хвороб, багато з них відійшли від нас і вже не повторились, а навіть, якщо повторились, то відразу були зупинені. Лікарі завжди наголошують: краще передбачити хворобу, ніж лікувати її.

Від тілесно до духовного

Це у нашому тілесному житті і з тілесними лікарями. У нашому духовному житті можемо найти подібні факти, або як дехто зауважує існує зв’язок між духовним і тілесним. А ще дехто каже, що хвороба насправді починається у душі, а вже на тілі відбиваються наслідки. Правда це чи ні, це вже не нам судити, а от роздумати над нашим духовним станом можемо, навіть, використовуючи знання про фізичне здоров’я.

Кажемо: “ой не хотілось то і то сказати, а воно вилетіло само”. Вилетіло то воно “само” і ніхто не може в цьому заперечити, бо сам дуже часто відчував подібне, а от заперечити те, що вилетіло із твого серця вже неможливо. Каже Господь: “…Із повноти серця уста промовляють. …І те, що осквернює людину це те, що виходить з її уст”, і відповідно з її серця. Це вказує, що в середині людини можуть бути грішні наші схильності, які приховуються. Ми самі їх контролюємо, але  коли у складних ситуаціях ми слабнемо і втрачаємо контроль над ними, тоді наші духовні слабкості беруть верх над нами і тоді ми вже не маємо достатньої сили їм протидіяти. Складається враження, що пристрасті сильніші від нас і вони проти нашої волі керують нашими думками, словами і вчинками. Ось тому, багато людей кажуть, що сталось те, чого не хотілось. А насправді все вже давно хотілось. Перше бажання звичайно, що не було таким явним злом. Перед тим, як зробити злий вчинок, потрібно спочатку відкинути добрий вчинок. Як знаємо, нейтральних вчинків немає: вони, або корисні нам і добрі, або шкідливі і цим є погані.

Коли людина відкидає добро, втрачає не тільки зв’язок із добром, але і схильність шукати тільки доброго, а отже відкриває можливість до вчинків протилежних добру. Так помалу душа починає бути незахищеною і втрачає здатність ясно бачити контраст між злом і добром.

Коли не має ясності, тоді легко підзамінити добро якимись легким злим вчинком. Крок за кроком зло поступово входить у людину немов вірус. Поступово приживається у душі людини, ослаблюючи її.

Ослаблену душу легко ввести у великий блуд. Та найгірше те, що через таку поступовість людина звикає до “духовної хвороби”, підживлюючи її своїми поганими вчинками, які через повторення стають частиною її характеру.

Легкі задоволення від ефекту гріха дають відчути якесь задоволення. Така хвиля приємності стає немов “обезболююче”. Ми всі знаємо, що найгірший час, коли ефект знеболюючого проходить і ти повертаєшся до болючої реальності, яка тебе штовхає знову до якогось “штучного полегшення”. Ось так, звичка жити в грісі та залежність до якогось задоволення, щоб заглушити душевний біль, провокують людину до повної залежності до зла, а це означає дорога до самознищення.

Зло, як і віруси, мають за ціль знищити те, що живе і те, що слабше. Духовні віруси (пристасті, спокуси, нахили) мають за ціль ввести людину у зло і залишити її у цьому стані. Коли ж людина примириться і тим, що вона такою є, тоді починається духовне нищення самої людини та тих, хто є поруч. З кожним роком життя стає для багатьох людей все важче боротися із злом.

Деколи людина бореться із якоюсь духовною хворобою і довший час не може її викорінити, а причиною може бути те, що багато років було пройшло від того часу, як було перше падіння перед спокусою. Хоча людина усвідомила корінь своїх духовних упадків, але думка, що ціле життя було прожите саме так, віддалює людину від бажання змінитися, або творить великі труднощі відвикнути від автоматичного повторення. У таких випадках особистого бажання є замало, потрібно Духовне зцілення.

Поки не пізно

Але, поки хвороба не запанувала ще над нами, можна скріплювати наше духовне здоров’я, щоб віруси зла не притаїлися в нас і не прижились. Не завжди зможемо уникнути нападу наших ворогів, але завжди можемо бути готові дати їм достойну відсіч.

Молитва до Святого Духа

Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.



Джерело: http://www.rozdum.org.ua/?p=1334
Категорія: Духовність | Додав: ostin (20.12.2016) | Автор: о. Віталій Тарасенко
Переглядів: 618 | Рейтинг: 4.3/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ:

[15.12.2018][Роздуми]
Біля колиски Ісуса (37)
[03.12.2018][Духовність]
У домі Отця (39)
[27.11.2018][Суспільство]
Перед великим замісом (37)
[31.10.2018][Розмова]
В серці кожного українця має народитися воїн (126)
[21.10.2018][Святе Письмо]
Часу уже не буде (46)
[01.09.2018][Духовність]
Юнаки. Ви перемогли лукавого (57)
[25.08.2018][Святе Письмо]
На краю півночі (69)
[21.07.2018][Духовність]
Забобони в нашій вірі (98)
[28.06.2018][Святе Письмо]
Духовна аптечка на всі випадки життя (117)
[27.06.2018][Суспільство]
Як народилася ґендерна ідеологія? (103)
[26.06.2018][Духовність]
БУТИ ДОСКОНАЛИМ (продовження) (150)
[09.06.2018][Розвиток]
З чого виникає запрацьованість? (146)