Головна » Статті » Духовність

12 етапів прощення

1. Не мститися і не дозволити себе ображати 

Постановити не мститися. Помста спрямовує увагу та енергію на минуле, теперішнє втрачає значення, а майбутнє позбавлене творчих проектів. Дух помсти відкриває рану, перешкоджає радіти спокоєм, необхідним для зцілення рани. Мстити – це наслідувати свого кривдника, стати таким як він, що в кінці пробудить почуття провини, а потім – страх, що кривдник буде тобі мститися.

Не дозволити себе ображати, тобто зупинити кривдника згідно з законами справедливості і піддати його справедливому покаранню. Таким чином припинити страх і несправедливість. А потім переходити до прощення. 

Окреслити своє місце жертви. Що чиниш, коли ти жертва? 

- Намагаюся забути кривду. 

- Дозволяю погіршення ситуації. 

- Кажу собі, що нічого не можу вдіяти. 

- Боюся негативної реакції кривдника, якщо запропоную йому припинити свою погану поведінку. 

- Дозволяю мене кривдити далі. 

- Чекаю нагоди, аби помститися. 

- Боюся вибухнути і стати несправедливим. 

 

2. Признати своє зранення і вбозтво 

Частина неврозів постає з відкинення свого терпіння. Якщо не признаємо кривду, яка нас ображає, ранить і відкриває внутрішнє вбозтво, то прощення буде лише формою захисту перед терпінням. 

Захисні механізми. Людський організм захищається від надмірного терпіння, в біологічній сфері виробляє природні гормони проти болю, в психічній – захисні механізми діють як електричний запобіжник, який згорає і закриває шлях до системи. В момент образи вони корисні, але коли небезпека минула, то їхня продовжена дія стає шкідливою. 

Пізнавальний опір – непризнання отриманої кривди або спроба її мінімалізувати. Цей опір має різні форми: забути кривду; фальшиві виправдання винного; полагодження конфлікту швидким і поверхневим прощенням. 

Емоційний опір. Виникає через погано пережитий сором, який плутають з почуттям провини. Почуття провини виникає зі свідомості порушення моральної норми і говорить: я вчинив погано, я винний. Сором є почуттям, що моє внутрішнє «я» було відкрите на показ для всіх; показує, який я вразливий, безсильний, некомпетентний, неадекватний і залежний. Сором говорить: я поганий і нічого не вартий, боюся, що мене відкинуть. Чим ближча особа мене ранила, тим більший сором. Але сором не легко побачити, він приховується під масками гніву, жадання влади, морального фарисейства, комплексу вічної жертви і перфекціонізму. Жадоба помсти маскує сором. Сором приховується за почуттям провини, людина хоче почуватися винною, ніж засоромленою і безсильною. Деякі прощення при такій поставі є лише замаскованою помстою. 

Розпізнати своє зранення і вбозтво, аби усунути опори щодо терпіння і сорому. Це не спроба проламати опір чи позбутися його, усвідомлення, акцептація і дозвіл на існування. Лише після цього він можуть зникнути. 

 

Медитація 

Організуй довкола себе ситуацію спокою, щоб на протязі не менше 20 хв. ніхто тобі не заважав   

Прийми вигідну позу тіла, одежа не повинна бути тісною 

Кілька хвилин вслухуйся в своє серце 

…………………………….. 

Уяви Бога біля тебе 

Коли Бог поряд, то маємо більше сміливості ввійти в свої рани та вбозтво 

…………………………….. 

Згадуй досвід кривди 

Уважно слідкуй за реакціями тіла 

Якщо ситуацію і всі обставини кривди важко згадати, то намагайся усвідомити свої напруження і подібні симптоми. 

Особливу увагу зверни на порухи в області серця 

…………………………….. 

Якщо з’являються тілесні реакції, акцептуй їх на протязі кількох хвилин 

Зосередь свій розум на реакції, яку вважаєш головною, центральною 

…………………………….. 

Залишайся в своєму напруженні чи болю без бажання змін, не шукай пояснень 

Прийми з великою делікатністю і симпатією терплячу частину свого єства 

…………………………….. 

Лагідно запитай своє напруження: 

Що в тобі криється? 

Що трапилося? 

Я готовий тебе вислухати 

Можеш звернутися безпосередньо до свого серця: 

Що з цієї кривди ти тримаєш у собі, що не дозволяє тобі жити в повноті? 

…………………………….. 

Будь в контакті зі своїм напруженням і болем 

Приготуйся прийняти те, що з’явиться, нічого не відкидаючи 

Дозволь виходити картинам, словам, різним відчуттям, не інтерпретуючи їх, не змінюючи і не усуваючи 

…………………………….. 

Якщо в свідомості ніщо не з’являється, то терпеливо залишайся в контакті зі своїм тілом 

Якщо стаєш нетерплячим, зосередься на своїй нетерплячості і дозволь їй щось тобі сказати через порухи нетерплячості 

…………………………….. 

Якщо будеш задоволений тим, що взнаєш, подякуй своїй терплячій частині, яка хотіла з тобою ввійти в контакт 

…………………………….. 

Кілька разів повтори цю саму вправу 

 

3. Поділитися з кимось своїм зраненням 

Навіщо це потрібно? Зраненого мучить відчуття, що приречений свій тягар нести сам. Вербалізація свого стану в присутності іншої людини дає відчуття, що ця людина бере частину мого терпіння на себе, і допомагає спокійніше пережити ситуацію кривди, яку тепер переживаю в безпечному середовищі, що, в свою чергу, допомагає емоційно віддалитися від кривди і побачити її в ширшій перспективі. Спокій і акцептація іншої людини допоможе самому акцептувати свій стан. 

Поділитися відчуттями з винним. Ефективність «емоційного прощення» залежить від трьох елементів: визнання провини кривдником, вираження жалю за вчинену кривду; рішення більше так не чинити. 

Якщо ділення з винним неможливе. Духовний керівник, психолог або інша особа повинна зіграти роль винного. Якщо це неможливо, то писати листи до винного, не висилаючи їх, проводити діалог з кріслом, уявляючи на ньому винного тощо, молитися за кривдника. 

 

4. Добре окреслити втрату, аби з нею розстатися 

Добре окреслити втрату. Нас ранить не кривда, а наша інтерпретація кривди. Замість того, щоб злитися на кривдника, треба поміркувати і усвідомити, в яке моє болюче місце він мене вдарив, що в мені зачепив. 

Перестати почуватися жертвою. «Самобичування» розхитує нерви. Зроби наступну вправу: 

Досліди, що в тебе болитьЩо ти втратив? Які твої цінності були вражені (повага до тебе, репутація, віра в іншого, ідеали тощо)? Які очікування або мрії були розбиті? 

Усвідом, що не вся твоя особовість була зневажена, а лише частина. Коли говорю: «Мене образили», то цим зумовлюю дистанцію між собою і раною, що дає мені простір для дій і лікування. Коли говорю: «Я ображений», то ідентифікуюся з образою і не можу діяти. 

Усвідомити, що в конфлікті є кілька винних, а не один. 

Кожна образа є нагодою поглиблювати життєвий досвід. 

Зцілити рани дитинства. Ці рани важко розпізнати та ідентифікувати, бо вони забулися, а залишилася штучна поведінка і захисні механізми. 

  

Медитація 

Спокійно увійди в себе 

…………………………….. 

Повернись до ситуації кривди і знову пережий її 

Ідентифікуй і уточни, чим ти був зранений 

…………………………….. 

Зверни увагу на почуття 

…………………………….. 

Беручи за пункт відліку переживане почуття, повертайся в минуле, ніби листаючи сімейний фотоальбом з кінця до початку 

Дозволь проявлятися асоціаціям, образам, словам на різних етапах минулого, пов’язаного з даним почуттям 

……………………………. 

Коли дійдеш до найдальшого спомину, зупинися, глибше переживи цю сцену 

Скільки тобі тоді було років? 

Хто біля тебе? 

Що діється? 

Як реагуєш? 

Яке рішення приймаєш? 

…………………………….. 

Споглядай себе зі сторони 

Як ти був одягнутий? 

Де перебував? 

Як себе опишеш? 

Що ти тоді переживаєш? 

…………………………….. 

Тепер, маючи життєвий досвід, звертайся до себе в минулому, додавай дитині відваги, проси про прощення, що так довго про неї не пам’ятав 

Поясни дитині, що трапилось 

Потіш, обіцяй, що вже про неї не забудеш 

…………………………….. 

Коли будеш впевненим, що контакт добрий і дитина акцептує взаємне зближення, встань, обійми її і посади на колінах, притули до себе 

…………………………….. 

Дай дитині час заспокоїтись 

Порадь пробачити кривднику 

 

5. Акцептувати свій гнів і бажання помсти 

Дуже часто «гнів» асоціюється з насиллям, і тому постає опір проти цього почуття. Деякі духівники не можуть побачити в гніві і бажанні помсти здорову психологічну дійсність. Не гнів нищить міжлюдські стосунки, а страх відчинитися на іншу людину і байдужість. Спочатку гнів треба усвідомити і акцептувати, а не здушувати. 

Шкідливі наслідки подавленого гніву. Якщо почуття подавлюється, бо воно осуджене суспільством, то рано чи пізно воно знову з’явиться у формі девіації, тобто гнів буде переноситися на щось інше. Часто неконтрольовані вибухи емоцій і насилля походять з нагромадження малих подавлених порцій гніву. Людина, яка не усвідомлює власний гнів, має схильності приписувати його іншим. Часом подавлений гнів обертається проти самої людини і веде до самозвинувачень і самопокарання, поки не дійде до нервової депресії. Подавлений гнів може бути причиною різноманітних психосоматичних хвороб.  

Корисні сторони гніву. Гнів у розумінні мимовільного і агресивного поруху душі не є поганим сам у собі; пробуджує моральну енергію щодо несправедливого вчинку. Прояв гніву, на відміну від подавленої агресії або байдужості, може бути намаганням налагодження стосунків. Усе залежить від того, що ми будемо робити зі своїм гнівом.   

Опанувати гнів. В психології Юнга подавлені почуття створюють «тінь» особовості, яка буде анархічною і неконтрольованою, поки її не усвідомиться, не акцептується і не допуститься до свідомості та самовираження. Тоді вона перетворюється на джерело енергії для особистого зросту. 

Небажання позбутися своєї рани. Деякі особи вважають, що якщо акцептують трансформацію своєї рани і ненависті, то зрадять себе. Вважають, що роз’ятрена рана зберігатиме їхню людську гідність і допоможе захищатися від наступних принижень. Але це самообман. Постійне підживлення рани нищить людину і постійно пробуджує раптові пожадання помсти.   

Поважати гнів і почуття помсти. Наступна вправа допоможе ввійти в контакт зі своїм гнівом, прийняти його і розпізнати. Під час вправи можемо ввійти в інше почуття. Не переривай вправу, за гнівом часто приховується несвідоме страждання і великий сором. 

 

Медитація 

Прийми вигідну позу тіла. Усунь усе, що тобі заважатиме  

…………………………….. 

Помалу ввійди в себе 

Згадай ситуацію, в якій тебе скривдили, зосередь увагу на тілі 

Не оцінюй, а акцептуй всі напруження і навіть фізичний недуг 

…………………………….. 

Коли зауважиш в тілі якийсь порух, делікатно зосередься на ньому, не намагаючись нічого змінити, пояснити чи усунути 

…………………………….. 

Вчини контакт з тілесним відчуттям інтенсивнішим, дихаючи ним, ніби це легені, які наповнюєш повітрям і випорожнюєш 

…………………………….. 

Зосереджений на тілесному відчутті, вдихаєш повітря і видихаєш його в відкриті долоні, які тримаєш біля уст 

…………………………….. 

Видихаючи повітря, спостерігай, яку форму приймає тілесне напруження 

Багато людей бачать хмарку, яка набирає різну форму і колір 

Всередині хмари бачать конкретний образ 

…………………………….. 

Приділи необхідний час і увагу, аби розпізнати, що означає напруження в виді образа 

Попробуй його якось назвати 

…………………………….. 

Це гнів чи якесь інше почуття? 

Запитай: Що хочеш для мене зробити? 

Від чого хочеш мене захистити? 

Як хочеш мені допомогти? 

Почекай на відповідь 

Повтори її своїми словами, аби зазначити, що ти її зрозумів 

Продовжуй діалог з тією частиною себе самого як з товаришем 

…………………………….. 

Помолися до Бога, віддай Йому свою рану чи гнів, представлені символом 

Попроси Бога трансформувати рану в джерело знання, росту і мудрості 

…………………………….. 

Якщо будеш задоволений змінами емоційного стану, представленого символом, то візьми в долоні перемінену частину себе самого і починай її вдихати в себе, розпроваджуючи до всіх частин тіла 

…………………………….. 

Тепер подумай, наскільки щось у тобі змінилося 

 

6. Простити собі 

Прощення Богові та іншим повинно розпочинатися від прощення собі самому. 

Усвідомити ненависть до себе самого. Розчарування, несправедливість і нещастя викликають суперечні реакції, проникають увесь внутрішній світ людини, в якому вже немає місця для прощення іншій особі. Людина починає звинувачувати себе за те, що була слабкою, нерозумною тощо. До сорому і почуття провини додаються біди з минулого. Все це треба ясно усвідомити. 

Генезис легковаження себе самого. Є три основі джерела: 

1) розчарування, яке виникає з неможливості бути ідеальним. Людина шукає щастя і абсолютної досконалості. Ми повинні навчитися акцептувати свої обмеження і недосконалості, це називається покорою; 

2) негативні установки з боку батьків і важливих осіб – вербальні або у формі жестів, які породжують комплекс неповноцінності, який пізніше підсилюється подібними установками з боку інших людей; 

3) атаки з боку власної «тіні», сформованої з подавленого людського і духовного потенціалу, який не розвинувся. 

Ідентифікація з агресором. Це захисний механізм, який називають: «суперего», «критичний батько», «невротична провина», «top dog», «комплекс зверхності» тощо. Частина особовості жертви ідентифікується з агресором і стає деспотичною і немилосердною до себе. Приймаючи ніби силу агресора жертва має ілюзії, що захищає свою гідність. Виникає внутрішній конфлікт: одна частина особовості тиранізує іншу неможливими вимогами, а друга – все терпить і принижує себе. Це спричинює велике почуття провини, бунт, неспокій, депресію. 

Акцептація себе самого і прощення собі самому. Брак акцептації себе самого і пошани до себе самого породжує різні неврози. Щоби виконувати діла милосердя щодо потребуючого ближнього, необхідно в собі побачити нещасну людину, яка перша потребує найбільшого милосердя і допомоги, допомогти їй, тобто собі самому. 

Допомогти собі самому 

1. Мета вправи – щораз лагідніше ставитися до себе самого 

 

Медитація 

Напиши вислови свого щоденного життя такі як: «Треба, щоб я пробачив (ла) дружині (чоловікові). Зверни увагу на наказові вирази типу «треба» і намагайся усвідомити, що в тобі діється. Зрозумієш, що вони є причиною стресу. Заміни накази чимось лагіднішим: «слід», «належить» тощо. 

 

2. Мета вправи – повернути внутрішню гармонію 

 

Медитація 

Прийми вигідну позу тіла, розслабся 

Кілька хвилин вслуховуйся в себе 

……………………………. 

Усвідом існування в собі двох частин: ту, яка звинувачує, і ту, яку звинувачують 

……………………………. 

Поклади обидві руки на колінах і задумайся, яка з них може представляти частину, яка звинувачує. Переконайся, що друга рука буде грати роль звинуваченої частини. В більшості людей домінуюча рука грає роль сторони, яка звинувачує 

……………………………. 

Коли добре окреслиш ті дві частини, підніми руку, яка звинувачує, з боку, над головою, згинаючи в лікті. Пересунь її за голову. Дивися на неї ніби в екран, на якому бачиш свою частину, яка звинувачує. Опиши її. Які обличчя приховують за частиною, яка звинувачує, вимагає, пробуджує почуття провини, є деспотична? Слухай голоси, які тобі докоряють 

……………………………. 

Положи долонь на плече і, згинаючи лікоть, дозволь руці відпочити 

……………………………. 

Те саме зроби з другою рукою. Та частина є делікатною, вразливою тощо. Опиши її. Скільки їй років? Дивися як вона з’являється в різні періоди життя 

……………………………. 

Повтори вправу зі звинувачувальною стороною. Задай собі питання: чи оцінюєш належним чином ту частину себе, яка звинувачує, хоч вона є такою вимогливою до мене і так часто сперечається зі мною? Які її дійсні наміри? Що зі мною станеться, якщо вона зникне? Помалу намагайся відкрити позитивні мотиви, якими вона керується. Усвідом, що вона прагне тобі добра 

……………………………. 

Ті самі питання до звинуваченої частини: Що в ній ціню найбільше, незважаючи на її делікатність і вразливість? Які її дійсні наміри? Що би я вчинив, як би її не було? Усвідом її позитивне значення для тебе 

……………………………. 

Повтори вправу зі звинувачувальною стороною. Попроси в неї прощення за те, що не оцінюєш її належно або хочеш її позбутися 

……………………………. 

Також попроси в неї прощення за всі випадки, коли вона була для тебе твердою і незручною. Попроси її знайти інші способи, більш людські і більш придатні для отримання результатів, яких від тебе очікує 

……………………………. 

Звернися до звинуваченої частини. Проси в неї прощення за те, що ти її осуджував за вразливість і хотів її позбутися 

……………………………. 

Також пробач їй за всі терпіння, причиною яких вона була. Попроси знайти інші способи для отримання результатів, яких від тебе очікує 

……………………………. 

Підніми обидві руки в сторони, контемплюй дві частини себе самого, які вони символізують і все те, що вони тобі дають зі своїх можливостей 

……………………………. 

Приближуй руки одна до одної, далі контемплюй кожну частину. Коли вони з’єднаються, положи їх на живіт. Глибоко ввійди в себе 

……………………………. 

Без зусилля, без намагання зрозуміти, що діється, дозволь двом частинам тебе самого продовжувати зустріч, аби могли навчитися себе взаємно пізнавати, співпрацювати, зінтегруватися і взаємно себе шанувати 

……………………………. 

Ввійди в себе ще глибше. Піддайся неусвідомленій мудрості, яка в тобі працює. Попроси її про здійснення синтезу двох частин, щоб вони могли разом жити в мирі, тиші та рівновазі 

……………………………. 

Насолоджуйся цією тишею, спокоєм, внутрішньою гармонією. Уяви собі, що бачиш очі особи, яка тебе зранила і усвідом те все, що можеш їй сказати. Тепер дозволь її очам зникнути. Знову насичуйся глибоким спокоєм і гармонією, які відчуваєш у собі. Дві частини в тобі будуть продовжувати поєднання, завтра, післязавтра, в наступних тижнях і місяцях. 

Вибери в кімнаті предмет, який буде символом спокою, радості та погоди духа. Він буде пробуджувати в тебе ті почуття, як тільки ти на нього поглянеш 

 

3. Мета вправи – пробачити собі самому 

 

Медитація 

Вслухайся в себе. Збуди в собі намір визволитися від ненависті і погорди до себе самого. Приготуйся прийняти себе з любов’ю і співчуттям. Попроси Бога або джерело духовної інспірації супроводжувати тебе в зусиллях пробачити собі і наповнити своє серце силою та любов’ю. Постарайся звільнитися від усіх деструкційних почуттів. Відкинь усі спокуси понижувати, оцінювати, порівнювати себе. Дозволь собі бути собою. Як важко бути відкинутим від себе самого, жити поза власним серцем. Попроси своє серце прийняти тебе назад і любити тебе. Слухай, як воно говорить до звинуваченої частини: Прощаю тобі всі твої слабості, твою зранену людську природу, твої надмірні аспірації, всі твої помилки. Прощаю тобі. Прощаю тобі 

……………………………. 

Дозволь своєму серцю сказати тобі: «Твоє ім’я… приймаю тебе до себе. Хочу зробити для тебе місце. Прощаю тобі. Прощаю тобі. Зітри кожний поганий осуд щодо тебе. Дозволь зникнути кожному почуттю ворожості щодо тебе. Продовжуй акцептувати себе з добротою і любов’ю, ніби робиш це для дитини, яка тебе образила. Зроби в своєму серці ще більше місця і уяви, що бачиш як воно огортає тебе світлом і теплом. Твоє серце стає м’якшим і делікатнішим до тебе. Відчуй полегшення і насолоджуйся ним 

 

7. Зрозуміти свого кривдника 

До цього етапу слід переходити, якщо рана вже не болить, ти вже мало займаєшся своїм зраненням. Зрозуміти кривдника не означає виправдовувати його, а глибше ввійти в ситуацію, пізнати всі виміри його особи і мотиви його дії. Зміна образу кривдника полегшить процес прощення. 

Зрозуміти кривдника – припинити його звинувачувати. Біль кривди негативно впливає на наше сприйняття дійсності, маємо схильності бачити кривдника в кривому дзеркалі. Не судіть, щоб і вас не судили (Мт 7, 1). Не судіть не означає не користуйтесь своєю здатністю осуду, а не звинувачуйте іншого. Це не моральний обов’язок, а пошуки власного добра. Звинувачуючи іншого, втрачаю властиве бачення себе самого і зосереджуюсь на гріхах іншого. Моє засліплення буде проектувати на інших мої гріхи. Стримуючи звинувачення іншого, буду об’єктивніше на себе дивитися, а потім – і на свого кривдника. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? (Мт 7, 3). Звинувачення кривдника повертається звинуваченням себе самого, бо велика частина того, що я не сприймаю в кривднику, не хочу побачити, визнати і прийняти в собі. 

Зрозуміти – краще пізнати умови іншого. Пізнання життя іншого допоможе краще зрозуміти його гріхи та слабості, а тим самим полегшити процес прощення. 

Зрозуміти – шукати позитивні наміри кривдника. Відкриття позитивних намірів кривдника чи зрозуміння його підсвідомих установок також допоможе полегшити процес прощення. 

Зрозуміти – відкрити вартість і гідність кривдника. Гріх грішника ми ототожнюємо з самим грішником, вважаючи його повністю зіпсутим і нездатним до навернення і зміни, тим самим втрачаємо бачення його людської гідності. 

Зрозуміти – сприйняти, що не все є зрозумілим. Якщо ми себе і своїх вчинків часто не можемо зрозуміти, то інша людина завжди буде для нас таємницею, що треба прийняти. 

Аби зрозуміти винного. Вправи треба виконувати послідовно. Але якщо почуваєш себе дуже погано, то затримайся на якомусь етапі, не йди далі, поки його добре не пройдеш. Погане самопочуття і внутрішній опір є критеріями нашого поступу в сфері прощення. 

 

Медитація 

1. Увійди в себе. Уяви свого кривдника. Згадай все, що знаєш про нього. Якщо маєш відвагу, то постав себе на його місце і уяви, що би з тобою було, як би ти пережив усе те, що й він. 

2. У злому вчинку кривдника попробуй знайти добрий намір, але це означає, що акцептуєш його поведінку. 

3. Напиши список вад кривдника, потім кожну з них попробуй знайти в собі. Може таким чином відкриєш у собі ту частину себе, яку ти ще не акцептував. 

 

8. Знайти в своєму житті сенс кривди 

Виявити позитивні ефекти кривди для свого життя. Повернути її на свою користь, для свого розвитку. Кожна поразка містить елементи росту. 

Відкрити для себе користь кривди. Більшість людей судять про все усталеними стереотипами, опініями, створеними в своєму середовищі. Усталені погляди спричинюють, що апріорі знаємо все: як батьки повинні виховувати своїх дітей, яким має бути подружнє життя, яким повинен бути президент країни, духовний отець, як Бог повинен спасати світ. Кривда є шоком, потрясінням для наших усталених очікувань, переконань, осудів. Може стати моментом пробудження і виходу зі своєї короткозорості. 

Користь із утрати. Люди, які зуміли добре пережити кривду, кажуть що: 

Краще пізнали себе самих. 

Отримали більшу внутрішню свободу. 

Стали менш залежними від інших людей. 

Лагідніше реагують на кривди. 

Стали більш асертивними. 

Мають більше співчуття для інших. 

Дехто саме в великій біді знайшов Бога. 

Кривда, яка провадить до «пізнай сам себе». Болюча кривда може стати початком розвитку, який буде відбуватися трьома етапами. Перший – поховати попередню ситуацію. Другий, «припинення», – краще пізнання себе і своїх планів на майбутнє. Цей етап дуже важливий. Або зачинимось у собі, що буде відступом назад, або будемо мати спокуси відразу щось міняти в житті. В обох випадках ми приречені на поразку. Необхідно зупинитися і глибше поміркувати: «Як зі мною таке могло трапитися?» Це допоможе нам залишити деякі ілюзії і очікування щодо інших. Треба ввійти в конфронтацію з пусткою, спричиненою зраненням, і запитати себе: «Ким я є? Що хочу робити зі своїм життям?» Знаходжу новий сенс свого терпіння. Третій – реорганізація свого життя для нового початку.  

Відкрити позитивний сенс зранення. Поставити собі серію питань, які відповіді, рефлексії та почуття з’являються? Записати їх. 

 

Медитація 

Чого я навчився від кривди? 

Які нові знання про себе отримав? 

Які обмеження і вади відкрив у собі? 

Чи я став більш людянішим? 

Які нові засоби і сили для життя відкрив у собі? 

Чи я став більш зрілим? 

Що розбудило в мені це випробування? 

Які нові рації життя я прийняв? 

До якого рівня зранення відслонило глибину моєї душі? 

Чи я вирішив змінити стосунки з іншими людьми і з Богом? 

Як буду продовжувати своє життя? 

З якою особою – актуальною, історичною чи міфічною – я можу ідентифікуватись під час цією кривди? 

 

9. Знати, що ти є гідним прощення і що вже отримав прощення 

Акт прощення належить до людського психологічного зусилля і до духовного дару. Той, хто не почуває себе коханим, не може кохати. Той, хто не відчув, що був прощений, не може прощати. На цьому етапі необхідно усвідомити, що ми в житті вже багато разів отримували прощення, і ввійти в духовний світ, де необхідно менше діяти, а більше піддатись Божій дії. 

Щоб пробачити, треба зазнати прощення. Часто стоїмо перед внутрішньою неспроможністю і безсиллям пробачити свого кривдника. Необхідно усвідомити свою неспроможність і безсилля. Просити в Бога прощення за свої обмеження і слабкість. Чудо Божого прощення дає внутрішню свободу, звільнення і спроможність прощати. 

Як описати усвідомлення, що я є гідним прощення. Досвід прощення неможливо описати. Бракує слів, щоб виразити його природу, глибину та інтенсивність. Цей досвід неможливо порівняти з іншим досвідом: пристрасним коханням, вдячністю, радістю. Цей досвід об’єднує в одне ціле моє «я» в його глибинах, і тому ми можемо назвати його фундаментальним досвідом. Це відчуття, що мене приймають і цінять за те, чим я є в найглибшій частині себе самого. Це відчуття, що мене люблять безумовно, незважаючи на всі мої гріхи і недоліки. У цей момент моє глибоке «я» знає, що з’єднане з джерелом любові. Цей досвід неможливо отримати зусиллям волі, це дар благодаті, поки я його не отримаю, не буду почувати себе коханим.  

Перешкоди на шляху до прощення. Існують чотири перешкоди або чотири категорії людей, заблокованих на прощення. 

1. Вважають, що вони такі великі грішники, що їхні гріхи ніколи їм не простяться. 

2. Сприймають безумовну любов як теоретичну доктрину, але в дійсності не вірять в неї, бо переконані, що за все треба платити. 

3. Не відчувають необхідності прощення, не почуваються винними, живуть у духовній і моральній пустці. 

4. Відкидають почуття провини як психологічну порожнечу. Деякі психологічні школи в почутті провини і необхідності прощення бачать брак зрілості та автономії, тобто вони плутають нав’язливе і хворобливе почуття провини, яке впокорює, зі здоровим, яке визволяє. 

Стати здатним прийняти прощення.  

1. Дозволити себе любити в отриманому прощенні не є легкою справою. Наступна вправа допоможе тобі приготуватися до отримання прощення.  

 

Медитація 

Намагайся відчути приємність від усіх своїх відчуттів: запах їжі, аромат кави, тепло сонця, красивий пейзаж, природи, пори року, музика тощо. Дозволь позитивним враженням огорнути тебе. 

 

2. Ціль вправи – зміцнити здатність приймати. 

 

Медитація 

Згадай знаки, якими тебе сьогодні зауважували: поздоровлення, ввічливість, радісні обличчя, прояви вдячності тощо. Як ти приймав звичайні подарунки життя? Чи ти дозволяв огортатися радістю, аби вона могла пустити коріння у твою чуттєвість? 

 

3. Розслабся і усунь те, що розпорошує. Перераховуй людей, тварин, рослини і предмети, які тебе люблять. Важливо усвідомити різні форми любові, які тебе оточують. 

 

4. Аби усвідомити, що ти є гідним прощення, напиши список людей, які тобі вже пробачили твої помилки, слабості та гріхи. Повернися до кожного прощення і насолоджуйся ним. Дозволь, аби тобою опанувало почуття твоєї вартості та ігноруй протилежні почуття. 

 

5. Медитуй над текстом: «Із цього довідуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця перед Ним, бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все!» (1 Ів 3, 19-20). 

 

10. Не намагайся пробачити будь-якою ціною 

Коли входимо в «духовну» фазу прощення, то усвідомлюємо, що одне лише зусилля волі не веде до мети, а може навіть перешкоджати. Тут необхідно позбуватися делікатної гордині та інстинкту панування, яке ми схильні бачити в акті прощення. Покладання на власні сили виражає нездорове шукання себе самого. Необхідно очищатися з усіх фальшивих мотивів і створити в собі місце для дії Божої благодаті. 

Завзятість перешкоджає у прощенні.  Людина може завзято повторювати без кінця: «Прощаю тобі». Треба усвідомити, що лише Бог може пробачити, і тому заспокоїти свої зусилля і піддатися Божій дії, спокійно очікувати. Прощення приходить спонтанно, маємо відчуття, ніби тягар з душі впав, спокій нас огортає.

Уникнути небезпеки звести прощення до моральної повинності. Прощення не можна накинути заповідями і моральними нормами, воно повинно бути спонтанна і безкорисливим. Прощення не належить до етики обов’язку, а до містики, принцип якої опирається на інтимному зв’язку людини з Богом. Прощення – це навернення.

Молитва. Щоб позбутися «жадання влади», необхідно молитися до Бога з повною довірою, ніби прощення вже в нас реалізувалося. Усвідом, що ти вже простив свого кривдника, почуй себе і побач в тій ситуації.

 

«Відчуваю визволення з усякої кривди. 

Моє горло звільнене від усякого неспокою. 

Моє серце стає легшим і радісним. 

Моє дихання поглиблюється і руки стають теплішими. 

Мої стопи спочивають на солідній опорі. 

Відчуваю себе звільненим від тягаря зневаги. 

Внутрішній діалог утверджується в мені. 

Чую слова Бога: «Ти цінний в моїх очах». 

Насолоджуюсь цими словами. Чую Бога: «Ти звільнений від усякого неспокою і страждання. Входиш у нову фазу свого життя. З минулих помилок витягуєш лекцію мудрості і вчишся краще себе пізнавати. Рана отриманої кривди змінюється в джерело плідності та зрілості». 

Продовжую внутрішній діалог: «Кожного дня стаю ціннішим в своїх очах. Я припинив зраджувати себе. З цього моменту я є для себе найкращим товаришем. Люблю інших як себе самого. Мій кривдних є об’єктом цієї любові». 

Стверджую, що моя рана стала добре загоєним шрамом. 

Моя пам’ять вже не приносить болю. 

Мій розум приготований відкривати красу в усіх людях, навіть у кривдника. 

Бачу себе вільного перед кривдником, який став моїм ближнім. 

Стаю більш поблажливим до себе та інших. 

Бачу себе відчиненим на Боже прощення, провідником Його прощення. Відлуння Його любові ясніють у мені, для мене і для того, хто мене скривдив». 

 

11. Відчинитися на благодать прощення 

Від Бога-судді до істинного Бога. Теоретичне визнання, що Бог є любов’ю і милосердям, є легкою справою. Але прийняти це які дійсність свого життя дуже важко. У своїм світі релігійної уяви нелегко розпізнати Бога-суддю і відрізнити Його від Бога-любові, але під час прощення це розрізнення є необхідним, аби позбутися образу фальшивого Бога і ввійти в контакт зі справжнім Богом. 

Бог у своїй любові не обмежений нашими вбогими прощеннями. Ми маємо також переконання, що наше прощення ближньому є необхідною умовою прощення Богом наших гріхів. Ця концепція сягає своїми коріннями молитви Отче наш і Євангелія від Матвія, і призводить до розуміння Божого прощення як нагороди за наше прощенням ближнім. Необхідно усвідомити, що наше прощення ближнім не є актом волі, а наверненням серця, тобто вже даром Бога, який повинен відчинити наше серце на наступний дар – Боже прощення. 

Покірне прощення Ісуса. Євангеліє показує, що Ісус спочатку нав’язував особові стосунки з грішниками, повністю акцептував особу грішника, а прощення йшло після того, і не змушував їх платити прощенням за прощення.  

 

Відчинитися на благодать прощення 

Прийми вигідну позу тіла і уникай всіх розпорошень. 

Піддайся усім образам, які виникають в уяві. 

Увійди в себе, в свій символічний і святий світ. 

Ти перебуваєш на поляні, повній квітів і сонця. Контемплюй цей краєвид і насолоджуйся ним. 

Бачиш дім, оточений світлом. Прямуєш до нього. Бачиш камінні сходи, які ведуть під землю. Спускаєшся на сім сходинок. Бачиш дубові двері, майстерно вирізьблені. Входиш всередину. Знаходишся у кімнаті, освітленій дивним світлом. Бачиш свого двійника, прив’язаного до крісла. Добре роздивися шнурки, якими він зв’язаний. Які частини твого тіла зв’язані? Які вузли їх тримають? З чого вони зроблені? Починаєш усвідомлювати, що тебе тримає кривда і що це ти прив’язаний до крісла. Входиш у себе, щоб стати єдністю з прив’язаною особою. 

Замічаєш, що в кімнаті ще хтось є, істота з великою силою. Впізнаєш Ісуса. Він запитує: «Чи хочеш, аби я допоміг тобі звільнитися?» Здивований запитання, починаєш міркувати: «Чи я дійсно хочу звільнитися?» «Ким я буду без моїх вузлів?» «Чи зможу толерувати цей новий стан свободи?» «Яку користь можу черпати зі свого стану в’язня?» 

Якщо хочеш, то розкажи Ісусові про свої мотузки, які тебе зв’язують і перешкоджають пробачити кривдника. В міру ідентифікування своїх перешкод дивися, як Ісус тебе від них звільняє. 

Кожний раз, коли якась частина твого тіла буде звільнена, затримайся і насолоджуйся полегшенням, яке приносить нове звільнення. Дозволь гармонії, погоді духа і спокою проникати всю твою істоту. 

У стані благодаті поглянь на кривдника, що наближається до тебе. Чи розпізнаєш зміни у собі? Дивися йому просто в вічі. Чи можеш чесно ствердити, що ти здатний сказати: «Прощаю тебе»? Якщо так, то вчини це. Якщо ні, то подумай, що тебе ще зв’язує. Попроси Ісуса докінчити звільнення. Можеш тут затриматися і пізніше продовжити вправу з цього моменту. 

 

12. Вирішити – розірвати чи відновити зв’язок 

Якщо ти пробачив кривдника, то тепер слід вирішити – хочеш продовжувати з ним зв’язок чи розірвати? 

Не плутати прощення з поєднанням. Поєднання – це повернення до стосунків, які існували до кривди. Після тяжкої зневаги повернутися до тих стосунків часто неможливо тому, що вони вже не існують і не можуть існувати. Наприклад, велика кривда може розірвати подружжя, ображена сторона може простити, але якщо це станеться через багато років, коли вони вже заложили інші сім’ї, то поєднання неможливе. 

Пробачити і розірвати зв’язок. В багатьох випадках кривдник незнаний, або помер, або десь далеко, що з ним неможливо сконтактуватися. Тобто, може бути ситуація, що з кривдником до кривди не було жодних стосунків, а після кривди з’явився негативний емоційний зв’язок. Отож, про поєднання не може бути мови, треба пробачити і розірвати зв’язок. 

Зростання кривдника через поєднання. До цього моменту ми говорили про скривдженого, його бажання і зусилля в напрямку прощення. Що стосується поєднання, то тут необхідне також бажання кривдника, що зумовлює визнання своїх і гріхів і всього, що за тим йде: навернення, прохання про прощення тощо. 

Зростання скривдженого через поєднання. Після пройдених етапів скривджений повинен виразно усвідомити, що в отриманій кривді є і частка його провини. Це повинно спонукати його до глибшої застанови над своїм життям, переконаннями, прагненнями, цінностями тощо, тобто до глибшого самопізнання. Коли глибше себе пізнаю, то поміняю свої плани на майбутнє на більш зрілі. 

Змінити свої реляції після сепарації. Є ситуації, в яких неможливо ні розірвати зв’язок, ні відновити його. Наприклад, подружжя без любові, де він і вона мають інших коханих, але живуть разом з огляду на малих дітей. В таких випадках слід намагатися змінити стосунки.

 

На основі книжки J. Monbourquett, Jak przebaczać?



Джерело: http://www.oleh-sj.com/Ps/Ps-8.html
Категорія: Духовність | Додав: ostin (14.09.2016)
Переглядів: 519 | Рейтинг: 4.3/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ:

[03.05.2018][Розвиток]
6 кроків, щоб підвищити самооцінку (38)
[02.05.2018][Духовність]
Духовний вік християнина (продовження) (76)
[01.05.2018][Суспільство]
Нова постхристиянська "релігія"? (47)
[21.04.2018][Родина]
Щасливий шлюб (80)
[20.04.2018][Суспільство]
Сучасний «знак часу» — деградація чоловічості (95)
[05.04.2018][Духовність]
ПРИЙДІТЬ, БЛАГОСЛОВЕННІ! (89)
[03.03.2018][Роздуми]
Моя зустріч з Богом (106)
[21.02.2018][Духовність]
Духовний вік християнина (продовження) (157)
[10.02.2018][Розмова]
Фандрейзинг чи френдрейзинг. Або як створити спільноту друзів навколо вашої ідеї (124)
[07.02.2018][Розвиток]
Як стати щасливим: порада нейробіолога (146)
[06.02.2018][Родина]
Як уживаються разом екстраверт та інтроверт в одній сім’ї? (136)
[06.02.2018][Суспільство]
Як бути сучасним автентичним християнином? (110)