Сьогодні світ говорить: «Ти мусиш мати усе найкраще, усе, що хочеш, можеш вибрати, навіть життєву дорогу — і ту можеш обрати найкращу для себе, таку, яку лиш хочеш!». Життя — це не завжди все ідеальне та прекрасне! У житті нам потрібно мати злети і падіння, щоб, упавши, ми зрозуміли свій егоїзм і навернулись до Господа. Господь дає нам це пізнати, але ми самі вирішуємо, прийняти цей досвід чи відкинути. Від мене залежить, яким буде мій шлях, моя дорога, якою я буду йти, і від мене залежить, чи піду я цією дорогою на самоті, чи разом з Ісусом. Нехай дорога нашої віри завжди буде дорогою з Богом і до Бога!

Справедливість Божа вражає. Але не забуваймо, що також Його милосердя є безконечне...

1845 рік був, безперечно, непересічним у житті Тараса Шевченка. Справді, і звання некласного художника Імператорської Академії мистецтв, і друга зустріч з рідним краєм, і теплі стосунки з новими друзями говорять самі за себе. Один із приятелів – Степан Самойлов, власник села В’юнища під Переяславом – створив для поета ідеальні умови. В першу чергу тим, що дав право розкошувати в багатій бібліотеці. Але диво дивне: замість пасторалей на сільську тематику Тарас Шевченко пише поетичний цикл «Давидові псалми»…

963 року у Франції філософ Жан Ваньє подібно старозавітному Ноєві заснував спільноту Лярш (з французької «L'Arche» – Ковчег). Ной рятував людство від потопу, Жан Ваньє – людей з розумовою неповносправністю від конкурентного суспільства та тиранії нормальності, де тих, хто не відповідає «нормі», позбавляють права на життя...

Зазнаєш більше спокус, аніж зазвичай? Такий час! «Господь сказав сатані: Гаразд! Усе, що він має, — у твоїй руці. Тільки на нього самого не простягай руки» (Іов 1, 12). Я не знаю, чи й у вас так само, але відколи я повернулася до Церкви, під час Великого Посту почуваюсь як Іов. Так ніби Бог трохи спустив сатану з повідка, бо в моєму духовному житті починається якийсь надзвичайний хаос...

Ти регулярно сповідаєшся? А може, приходиш до конфесіоналу раз-два на рік із нагоди свят? Незалежно від того, до якої групи ти належиш, спробуй трошки інакше подумати про цьогорічну сповідь перед Великоднем...

Коли дитина проходить в Церкві обряд Хрещення, її батьки обирають пару дорослих осіб, які стають її хресними батьками і мають супроводжувати її в духовному зростанні. Однак не всі хресні батьки добре розуміють ту роль, яка на них покладена (а точніше: на яку вони самі погодились)...

У сучасному світі важко жити праведно, адже на кожному кроці нас підстерігають спокуси і зло, а найчастіше там, де ми не сподіваємось потрапити у їхній капкан. Та завжди можна, щось, та й змінити на краще. Найголовніше не піддаватись паніці, самобичуванню, або і того гірше жалю до себе. Потрібно молитись, потрібно докладати всіх зусиль, щоб ми і наше оточення вело праведне життя, старатись не створювати собі проблем лишніми сварками, образами, без яких можна було б обійтись. Слова мають надпотужну дію, особливо, якщо вони сказані під натхненням і з вірою...

Ми зібрали список простих актів милосердя. Вони можуть здатися незначними, але насправді це істинні та конкретні прояви Божої любові. Серце, що кориться Богові, не може постійно залишатися байдужим до інших. Не позбавляйте світ вашої усмішки, вашого сміху та уповання на Бога, що живе в вас! Світ потребує цього!

Норвезькі вчені встановили, що між здоров’ям і відвідуванням церкви існує зв’язок...

Біллі Рей Харріс - американський жебрак. Основне  заняття чоловіка  - просити гроші біля метро. Брудний  і в пошарпаному одязі, він годинами чекав, щоб йому кинули копійку-другу. І, можливо б, ніхто й не знав його імені, бо таких, як він - тисячі. Але в життя Білла втрутився випадок...

Коли бачиш це місце вперше, то здається, що це – чудовий пейзаж на лоні природи. Але ж відомо: перше враження буває оманливим. Мис The Gap в Новому Південному Уельсі (Австралія) сумно відомий як місце самогубців...