Зазнаєш більше спокус, аніж зазвичай? Такий час!

«Господь сказав сатані: Гаразд! Усе, що він має, — у твоїй руці. Тільки на нього самого не простягай руки» (Іов 1, 12).

Я не знаю, чи й у вас так само, але відколи я повернулася до Церкви, під час Великого Посту почуваюсь як Іов. Так ніби Бог трохи спустив сатану з повідка, бо в моєму духовному житті починається якийсь надзвичайний хаос.

Ісус був спокушуваний у пустині — а Великий Піст це час пустині. Як каже Катехизм, «Церква прилучається кожного року сорока днями Великого Посту до містерії Ісуса в пустелі» (ККЦ 540). А отже, обґрунтоване й те, що ми в цей час можемо зазнавати спокус більше, ніж на щодень. Однак Бог ніколи не дозволяє того, чого не міг би використати для нашого блага. Він може послужитися також і спокусами й атаками сатани заради нашого навернення, переміни і зростання у святості.

Ось кілька спокус, які я розпізнала в собі, та відповіді, як на них можна реагувати. Чи ви вже зазнали чогось такого протягом Великого Посту?

1. Спокуса розпорошення

«Бути святим означає прагнути одного» (Сьорен К’єркегор).

Великий Піст досить легко може стати часом, коли ми робимо забагато всякого — або не робимо нічого. Сатана хоче або втопити нас у покутних практиках, або знеохотити до них повністю й допомогти нам якнайшвидше їх покинути. Річ у тім, що у Великий Піст для нас має бути важливим Бог, а не наші діяння, незалежно від того, наскільки добрі наміри ми маємо.

Краще просити Бога, аби дозволив нам зосередитися на якомусь ключовому питанні у Великому Пості, а далі — попри наші поразки в цій сфері — просити Його про благодать стійкості.

2. Спокуса осудження

«Пиха перемінила ангелів у дияволів; покора робить із людей ангелів» (св. Августин).

Якщо ми більше дисципліновані або маємо сильнішу волю, ніж люди, серед яких ми живемо, то з’являється спокуса провести Великий Піст, поплескуючи себе задоволено по плечу, порівнюючись з іншими, вочевидь на свою користь. Саме цього прагне сатана. Він хоче, аби ми вважали себе кращими за інших і зростали у гордині — тобто хоче саме того, чого ми у Великий Піст маємо остерігатися.

Якщо в нас є така схильність або ми зазнаємо такої спокуси у Великий Піст, найкраще буде взяти таку покутну практику, якої ніхто ніколи не спроможний виконати ідеально, аби це стало посоромленням нашої пихи.

Це допоможе зрозуміти, що Великий Піст полягає не в тому, щоб бути досконалим. Ідеться про усвідомлення, що незалежно від природних дарів, якими Бог нас обдарував, ми залишаємося грішниками і потребуємо Його благодаті.

3. Спокуса самовдосконалення

У Великий Піст можна дуже швидко зосередитися на тому, що допоможе нам схуднути або позбутися звички, що нас нервує, — замість зосередження на тому, щоби зростати і ставати ближчими серцем до Бога. А сатана дуже любить, коли Великий Піст починає обертатися виключно довкола нас самих. Бо ж у цей час не про нас ідеться.

Як написав у прекрасному тексті на цю тему о. Ентоні Ґербер: «Великий Піст полягає в тому, щоби падати. Уже третій тиждень ти вибираєш те, що важче, вибираєш цвяхи і терни любові… а потім зрікаєшся Ісуса задля кількох шматків срібла, зручності того, що твоє, заради простого егоїзму. І саме в цей момент ти будеш повалений на коліна, аби піднести свої руки до неба і волати: Господи, я не впораюся сам! Боже, допоможи мені, бо я безнадійний у любові!»

Зазвичай у нас прекрасно виходить любити… самих себе, натомість ми не даємо собі ради з любов’ю до інших. Тому варто вибирати такі покутні практики, які допоможуть нам розвиватися в безкорисливій любові.

4. Спокуса поділу

«Звідки беруться поділи? Від сатани! Поділи походять від сатани. Уникайте внутрішньої боротьби!» (Папа Франциск).

Поділ — це одне з улюблених знарядь у наборі сатани. Він просто в захваті, коли може входити поміж християн і провокувати їх до конкуренції, заздрості, злості й параної. Він хоче, щоб ми дивилися на ближніх як на ворогів, і завдяки цьому перестали бути чуйними до нашого єдиного справжнього ворога — самого сатану (і нас, коли ми дозволяємо йому через себе діяти).

Сатана, отже, намагатиметься у Великий Піст пробувати вносити поділи між християнами: у наших сім’ях, парафіях і спільнотах — і в Мережі. Якщо читаєш в інтернеті матеріали з різних джерел, варто себе запитати (і не тільки у Великий Піст, зрештою): чи цей текст допомагає мені більше любити моїх співбратів-християн, чи провадить до поділу?

Нещодавно померлий суддя Верховного суду США, католик Антонін Скалья колись сказав: «Я атакую ідею, я не атакую людей». Це ознака доброго характеру. І це розрізнення, яке щоразу сильніше занепадає в нашому суспільстві.

Якщо те, що ти читаєш чи пишеш в інтернеті, зосереджується на нападках на інших людей замість провадження до єдності в любові Христа, то це може бути знаряддям сатани, який старається затримати нас і наших ближніх від зростання у духовному житті.

5. Спокуса неохоти

«Спокуси, знеохочення і безлад — ось методи дії нашого ворога» (св. Отець Піо).

Сатана не прагне нічого іншого, крім того, щоб і ми стали такі само жалюгідні, як він. І він добре знає, що коли ми знеохочуємося, то будемо менш плідно співпрацювати з Божою благодаттю. Тому він нас спокушатиме перестати турбуватися про покутний характер цих тижнів. Він намагатиметься показати нам, що ми постійно падаємо, що ми геть не даємо собі ради з покутою. Справа в тому, що… ніхто з нас собі з цим ради не дає. Якщо тобі здається, що ти гарно виконуєш це завдання, то це найкращий знак, що вибираєш для себе невідповідні покутні практики.

Якщо ж відчуваєш знеохочення — це прекрасна нагода, аби голосно і з радістю (так!!!) дякувати Богові за те, що очищує нас від байдужості, пересічності, гріха. Немає сенсу тривати у знеохоченні, якщо ми насправді віримо в послання Євангелія. Навіть у Великий Піст ми не забуваємо, що Христос помер, але також і воскрес — і що завдяки цьому ми маємо доступ до Його благодаті, яка може нас преображувати. Дякуймо за це Богові!

Напевно існує чимало інших способів діяльності сатани у Великий Піст — і багато способів, як на них реагувати. Якщо маєш своє власні відкриття у цій площині або знайшов щось на цю тему у Святому Письмі чи в життєписах святих — сміливо можеш ділитися цим у тому ж таки інтернеті. Хай Мережа служить ловлі душ людських задля Христа Господа.

Автор тексту — с. Тереза Ноубл FSP, Aleteia.org