1. Усмішка! Християнин завжди сповнений сміху і щастя!

Ми можемо цього не помічати, але коли ми усміхаємося, то покращуємо настрій оточуючих, хоч би де ми знаходилися — на роботі, вдома чи в школі; радість християнина це благословення для інших та для нас самих. Із Христом, присутнім у вашому житті, ви ніколи не сумуватимете!

2. Вислуховуйте інших з любов’ю, а не з осудом.

Що є більш людяним, ніж уміння слухати? Кожна розказана нами історія зближує нас з іншими. І це не просто слова — це частина нашого життя, яку ми ділимо з кимось, коли слухаємо. Розділяти та вислуховувати — це акти любові, що роблять наші стосунки тіснішими.

3. Завжди будьте вдячними (навіть якщо ви не «зобов’язані»).

Ніколи не звикайте до думки, що ви щось отримуєте, бо вам це потрібно або ви якимось чином це «заслужили». Все, що ми отримуємо, —дар; ніхто нічого нам не «винен» (навіть якщо ми за це платимо). Завжди дякуйте! Будете вдячними — будете щасливішими!

4. Не забувайте говорити іншим, як сильно ви їх любите.

Ви знаєте, що любите свою сім’ю, та чи знають вони про це? Проявляти ласку, обіймати й казати, що ви відчуваєте, — ніколи не буде зайвим. Якби Ісус не став людиною, ми б ніколи не зрозуміли, що Бог є Любов.

5. Допомагайте, коли це необхідно, аби інші могли відпочити.

Це «працює» у сім’ях: коли хтось потребує відпочинку, вам слід узяти на себе ініціативу й допомогти з обов’язками, особливо якщо ви це помітили, перш ніж вас попросили. Ніщо не може бути кращим або милішим, аніж коли хтось робить перший крок, щоб допомогти у дрібних житейських справах. Коли ми допомагаємо одне одному виконувати наші щоденні обов’язки, життя стає кращим і легшим!

6. Вітайте людей, з якими ви щодня зустрічаєтеся, — усмішкою.

Вітаючись із людьми, яких бачите щодня, ви розпізнаєте важливість того, що вони роблять. Люди люблять, коли ви визнаєте, які вони важливі для вас, позаяк ви справді помічаєте їх, а їхня присутність/відсутність «робить різницю»!

7. Розмовляйте зі своїми батьками по телефону або за допомогою інших засобів зв’язку.

Ви живете окремо від них; ви незалежні й маєте щільний графік і, можливо, свою власну сім’ю. Коли ви знаходите час, щоб турбуватися про своїх батьків, — вони зворушені, що ви думаєте про них, бо ж вони люблять вас чути. Будьте уважні до їхніх потреб, просто дізнаючись, як у них справи. Для цього небагато треба, і це прекрасний жест подяки.

8. Візьміть те, що ви не використовуєте, і віддайте тим, хто цього потребує.

Думаєте зараз про свою улюблену сорочку: ту, що ви не знімали, коли вам було 17? А що як віддати новий улюблений одяг підліткові, який не має аж надто багато вбрання? Цінувати те, що маємо, — добре; але не варто пильнувати це заздрісно і громадити без потреби… радше варто бути щедрими з речами. Хтось може отримати велику користь від речей, за які ми так тримаємося.

9. Зупиніться, аби допомогти. Чувайте — хтось дуже потребує вашої підтримки.

Що тут додати? Не має значення, чи це задачка з математики, просте питання чи голодна людина на тротуарі. Існує завжди хтось, кому може знадобитися наша допомога, і ми, безсумнівно, також потребуємо більшої допомоги, для самих себе! Замість того, щоб відбуркуватися «це його/її проблема» або «це не моя справа», ми, поєднуючи нашу великодушність із конкретною допомогою, служимо Христові в особі нашого ближнього.

10. Виправляйте інших любов’ю, а не зі страхом.

Як батьки, вчителі або друзі, ми часто опиняємося у становищі, коли маємо можливість наставляти або виправляти інших. З іншого боку, наш довірений друг повинен почуватися безпечно, вказуючи на наші недоліки або помилки, бо ж він хоче, аби ми їх усвідомили та стали кращими. Пам’ятайте: це працює тільки на фундаменті любові. Любов дозволяє нам не лише тимчасово зупинити проблему, але насправді її вирішити. Тим часом, прощення — це те, що дозволяє нам рухатися вперед, залишаючи позаду образи та помилки. Не бійтеся щиро і конструктивно критикувати інших (або, навпаки — приймати братерський докір у дусі смирення). Любов означає бажати найкращого ВІД і ДЛЯ інших, а також бажати давати усе найкраще від себе, заради тих, кого ми любимо. Таким чином, ми повинні бути лагідними та відкритими в наданні та отриманні братерської (або батьківської) критики.

11. Прибирайте після себе вдома.

12. Підтримуйте інших.

Коли друг страждає і ви не знаєте, що ще для нього зробити, — ви завжди можете запропонувати йому своє співчуття, свою лояльність і чесноту християнської надії. Одна з найбільших утіх — знати, що ми не самотні: хтось любить нас і перебуває поруч у самому розпалі нашої боротьби та смутку.

13. Помічайте деталі.

Коли ваші думки про друга або члена сім’ї глибокі, а не швидкоплинні або машинальні, ваша любов стає більш активною і щедрою. Наприклад, пам’ятаючи, що ваша подруга любить конкретний сорт квітів і даруючи саме їх, ви проявляєте свою любов і турботу в більш ніж лише загальному розумінні. Набагато краще відкрити свій розум та завжди думати про інших — це також наповнює наші серця.

14. Допомагайте іншим долати перешкоди.

Коли ми були молоді, ми допомагали іншим, не думаючи двічі. Чому не зараз? Донесіть чиїсь сумки, допоможіть літній людині перейти вулицю, підвезіть друга. Ці маленькі жести ніколи не забуваються. Будьте людиною, яка все ще вірить у хороше в нашому світі.

15. Радійте успіхам інших.

Прості фрази і компліменти, як «Мої вітання!», «Я така рада за тебе!» або «Цей колір тобі дуже личить!» можуть поліпшити чийсь день, а також допомогти нам поглянути на інших та на самих себе не як на «об’єкти», а так, як кожного з нас бачить Господь.