Чи коли-небудь тобі доводилось проходити стежками між могилами на цвинтарі і роздумувати про те, чи про тих людей, які там поховані, згадує хтось із досі ще живих? І якщо їх пам’ятають, то за що саме?..

На день народження мені  подарували невеличку скульптуру з кераміки, що зображає маленького Ісуса в оточенні відомих біблійних персонажів. Десь довго вона мандрувала по морях та океанах у контейнері з гуманітаркою, потім стояла  у когось не оцінена належно, можливо, займаючи місце для чогось  більш цінного, і. в решті решт, опинилася у мене на серванті на місці, що нібито навмисне для неї було приготовлено...

У своїх лекціях на тему прийняття рішень я говорю про те, що рішення необхідно приймати не тільки розумом, а й серцем. Серце теж розмірковує. У нього є свої власні бажання. Ми називаємо ці бажання інтуїцією або почуттям совісті, почуттям провини, почуттям надії і т.д. Беручи рішення, ці почуття не можна ігнорувати. Якщо це зробити, то ми не змиримося з рішенням, яке ми прийняли...

Гори – це особливе місце. Місце, де ти можеш бути трішки ближче до неба. Багато вершин «торкаються» його. А іноді легенько і воно спускається вниз, утворюючи біле море або океан. Там усвідомлюєш неповторне творіння Творця. Краса, тиша, хмарки, мов м’які перинки. Коли сонце раптово переходить у дощ або навіть і у сніг – дивовижа. Світанки та вечори, зоряні ночі, котрі нераз важко описати словами, бо неможливо...

Чи страх, який ми відчуваємо, думаючи про смерть, може бути проявом недостатньо сильної віри або відсутності надії на Божу опіку по той бік життя? Почнемо від такої вправи: спробуймо уявити останні хвилини свого життя. Такі роздуми повинні починатися, як і кожна медитація, з тиші та молитви про світло Святого Духа. Це дуже важливо, позаяк, завершуючи життя на землі, — як віримо (а багато з нас також навчає цього інших) — переходимо до Господа; отже, якщо ми хочемо передбачити ту мить, необхідно це зробити у Його присутності...

Чи ваш Бог є батьком, чарівником, другом, суддею, громадською людиною, рятівником, міністром юстиції? А може кимось неістотним або неіснуючим?

Бог має багато способів, якими промовляє до людини (Євр.1:1-2). І кожного разу особливо, по-новому. Усіх способів не перелічити. Але один з них заслуговує уваги, особливо тепер, коли золота осінь вінчає працю всього року. Отже, кошик доспілих плодів перед нашими очима. Тільки не той, якого ми ставимо на показ у день свята, підбираючи до нього найбільші і найкращі плоди, а кошик, якого ставить перед нами Господь Бог...

Добре, коли живеш у світі, сповненому приємних несподіванок. Навіть якщо ними є лише нова книга чи цікава зустріч, оригінальна думка чи подія, яка суттєво впливає на світогляд, корегує його. Та не завжди так буває. Дуже багато людей не мають у своєму житті такої великої розкоші...

Надворі світає. Сонячне проміння проникає у всі темні закутки і несе у них світло. Все пробуджується до життя. На вулицях починають лунати людські голоси, доноситься шум машин...

Свято Різдва Христового в Україні дуже добре відоме чи не всім – і малим дітям, і дорослим, віруючим, та й навіть невіруючим. Та, на жаль, багато хто недооцінює значення народження Христа. І мало хто задумується над тим, а що ж означає сама подія народження Ісуса Христа та Його роль як для всього людства, так і для кожної людини зокрема. І що було б, якби Христос не народився і не прийшов на землю?...

Наше життя можемо прирівняти до дороги, що тягнеться в незнану далечінь. Ми хоч не знаємо, що буде там в далині, але крок за кроком йдемо вперед. Віра у краще нас заохочує зробити крок на зустріч незнаному. Деколи ми просто закриваємо від втоми очі і нас тепер вже несе течія життя...

Скоро буде 1- ий день з 365. Чим більше літ виповнюється людині, тим більше бракує часу. Час втікає, здається, що зупинити неможливо. Однак, можливо :)