„Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось кошик доспілих плодів. І сказав Він: Що бачиш, Амосе? А я відказав: Кошик доспілих плодів.» (Ам.8:1-3)

Бог має багато способів, якими промовляє до людини (Євр.1:1-2). І кожного разу особливо, по-новому. Усіх способів не перелічити. Але один з них заслуговує уваги, особливо тепер, коли золота осінь вінчає працю всього року.

Отже, кошик доспілих плодів перед нашими очима. Тільки не той, якого ми ставимо на показ у день свята, підбираючи до нього найбільші і найкращі плоди, а кошик, якого ставить перед нами Господь Бог...

У Бога є чаші, в які Він збирає сльози Своїх дітей. Є інші чаші, у які Він збирає молитви святих. Є у Нього Книга, у яку записуються усі діла людини. Є у Нього й кошик, у якому збираються усі плоди життя. І на певному рубежі життя Бог ставить цього кошика перед нашими очима: „...я бачив таке: ось кошик доспілих плодів”.

Давайте заглянемо до нього та придивимося до плодів, які знаходяться там.

Вже перший загальний погляд виявляє, що у кошику три різновиди плодів. І це тому, що сама людина створена Богом триєдиною: дух, душа і тіло.

Перший різновид – плід Духа. Це плід духа віруючої людини під дією Святого Духа, що у ній пробуває (невіруюча людина є духовно мертвою – Єф.2:1-3). Цей чудо-плід складається з дев’яти компонентів і має чудесну Божественну формулу.

ПЛІД ДУХА: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, віра, тихість, стриманість (Гал.5:22-23). І коли бракує хоча б одного з цих складників, то плід мізерний, щуплий і неповний (Об. 3:17). Плід Духа зароджують ті, хто водиться Духом Божим, тобто діти Божі (Рим.8:14). Рясним цей плід є у кошиках братів і сестер, „хто духом умертвляє учинки тілесні” (Рим.8:13). Вони - спадкоємці тієї слави, що має явитися (Рим.8:17-18).

Ще один ґатунок плодів милує око – ПЛОДИ ВІРИ. Це плоди відкупленої Ісусом душі. І тут спостерігається дивна формула – один плід зароджує інший, а цей – ще інші, і так далі, ніби в геометричній прогресії (2Пет.1:8). Ось як виглядає цей ланцюжок плодоносності: у вірі – чеснота, у чесноті – пізнання, у пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність – братерство, у братерстві – любов (2Пет. 1:5-7). Дорога віри, яка починається з елементарної чесності, щабель за щаблем веде до досконалості – любові і закінчується „ щедро відкритим входом у Царство Небесне” (2Пет.1:11-12). І якщо викинути одне кільце, зразу ж розривається цей живий ланцюжок, і процес примноження припиняється (2Пет.1:9).

Плоди віри зароджують ті, хто стали новим творивом „створеним у Христі Ісусі на добрі діла...” (Єф.2:10). Плід духа і плоди віри – які гарні вони за своєю сутністю, подібні за назвою! А це тому, що зароджує їх Один і Той же Дух Божий, Дух Христів, Дух Святий!

Але поруч з ними є ще один різновид – вчинки тіла. „Вони явні: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварки, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, заздрощі, п’янство, гулянки й подібне до цього” (Гал.5:19-21).

Який великий асортимент плодів тіла, гидких по своїй сутності, непривабливих за назвою, проте, переважаючих за кількістю два попередніх різновиди (9:8-5). Здавалося б, що не місце їм поруч з ними лежати. Однак, якщо не всі, то деякі з них (заздрість, випадкова суперечка, нечистість у справах, сварка на роботі, незгоди в сімействі, єресі) трапляються нам у житті, а звідти потрапляють до нашого кошика. А в кінцевому результаті – ті „хто чинить таке, не успадковують Царства Божого” (Гал. 5:21).

Що бачиш Амосе? – таке коротке, але конкретне запитання поставив Бог Своєму слузі, звертаючись до нього по імені.

Так запитує сьогодні Господь кожного із нас, ставлячи перед нами наш особистий кошик, кошик нашої сім’ї, нашої церкви, нашого Братства.
Що бачимо ми в ньому? Яких плодів найбільше там? Якою буде наша відповідь?

Амос відповів, що бачить кошик доспілих плодів. Господь не забарився з висновком: „Доспів кінець народу Моєму – більше йому не прощу” (вірш 3). Ці слова говорять однозначно: у кошику були негідні плоди. А що призначено Богом за наші плоди?

Апостол Павло, вдивляючись у своє серце, одного разу вигукнув: „Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерті?” (Рим.7:24). Він знайшов вихід для себе: щоденно розпинати тіло своє – „А ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливостями” (Гал. 5:24; 2:19; 6:14; 1Кор.9:27).
Якщо вигляд нашого кошика занепокоїв чи стривожив нас, то порада святого апостола є випробуваною та досконалою і для нас.

Можливо ці роздуми замість традиційного поздоровлення із Святом Подяки трохи й засмутять нас. Але краще нехай це станеться сьогодні, ніж у майбутньому. Адже прийде осінь життя, і Бог поставить нашого кошика перед нами, зважить його на вазі Своєї справедливості. Що скажемо тоді, коли він виявиться дуже легким? Тому будьмо християнами, котрі „немов дерево над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його, - і все, що він чинить, щастить йому!” (Пс.1).

Є вихід і для нас! У день свята принесемо та покладемо у наш кошик ще один особливо цінний і важливий плід – достойний ПЛІД ПОКАЯННЯ. Він один може нейтралізувати, анулювати та переважити усі недобрі та гіркі плоди тіла. Цей плід складається з кількох компонентів: усвідомлення – рішення – слова – діла. Блудний син, знаходячись далеко від батьківського дому, „спам’ятався” (усвідомив свій жалюгідний стан), прийняв рішення – „встану, піду до батька і скажу йому”; він так і вчинив – встав, пішов і сказав. Цей достойний плід покаяння посприяв йому на добро: забуто минуле, даний перстень на руку, найкращу одежу і справлено радісну гостину.

Отож, „принесімо Богу жертву хвали, тобто плід уст за невимовний дар Його!”