Про зрілість, як головний показник щасливого подружжя, про те, як розпізнати свою половинку, чи варто покладатися в цьому на „Божу волю“ і що робити, якщо хтось стає для іншого „хрестом“. Про це та ще багато-багато іншого говорили у Львівському сімейному HUBі  Храму Преображення психолог Наталка Ільчишин та голова Центру студентського капеланства ЛА УГКЦ о. Юрко Остапюк. Організувала зустріч Марія Дзюбій зі Соціальної ініціативи „Хтось не зробить“ Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ. Партнер заходу — християнський журнал “КАНА”...

Останні шість років я ставив багато складних запитань. Я ставив їх людям, яких зустрічав. Книгам, які читав. Собі. Відомий підприємець і письменник Джеймс Алтачер пояснює, як перезавантажити своє життя. Я починав кар’єру заново 14 разів. Я пройшов шлях від необхідності зводити кінці з кінцями, займаючись справою, яку ненавидів, до того, щоб любити ту роботу, яку виконую щодня. Після розмов із сотнями людей, прочитання близько двох тисяч книг у спробах з’ясувати, як люди починають життя заново, щоб досягти мети, я написав книгу, яку хотів би прочитати на самому початку...

Дозволю собі зараз поділитися чимось дуже інтимним. Донедавна мені взагалі здавалося, що це краще приховувати, цього варто соромитися, а саме: я люблю гроші. Точніше, навпаки: я не люблю їх відсутності. Безгрошів’я кидає мене у відчай. Аж до того, що у хвилини слабкості звістка про якийсь несподіваний гонорар діє на психіку краще за антидепресант — буквально, у медичному сенсі. Бо порожній гаманець — це приниження. Особливо коли збирання необхідної суми у Facebook (подайте хто скільки може!) — єдиний спосіб зробити родичеві термінову операцію. Гаразд, то все форс-мажор, є подразники простіші: рахунок за тепло, взуття на зиму, обов’язкові ліки, подарунок дочці на день народження…

Чи страх, який ми відчуваємо, думаючи про смерть, може бути проявом недостатньо сильної віри або відсутності надії на Божу опіку по той бік життя? Почнемо від такої вправи: спробуймо уявити останні хвилини свого життя. Такі роздуми повинні починатися, як і кожна медитація, з тиші та молитви про світло Святого Духа. Це дуже важливо, позаяк, завершуючи життя на землі, — як віримо (а багато з нас також навчає цього інших) — переходимо до Господа; отже, якщо ми хочемо передбачити ту мить, необхідно це зробити у Його присутності...

Нам іноді бракне у щоденній суєті відчуття “особливості” кожного нового дня. Щоб не зустрічати ранки із вимученою гримасою “в очікуванні” тисячі проблем, пропонуємо вам цю коротку молитву...

Рівень життя людей у Європі став суттєво зростати на початку ХІХ століття після утвердження національних держав. Відтоді й дотепер країни Європи та розвиненого світу рухаються від бідності до багатства. Однак високий рівень життя громадян притаманний нині лише невеликій кількості країн із найвищими стандартами державного управління, високою тривалістю життя та високо­ефективною економікою...

Джон Максвел – американський релігійний діяч, письменник, мотиватор і оратор. Є автором понад 60 книг, присвячених переважно різних аспектів лідерства. До поточного моменту продано вже більше 19 мільйонів копій праць Максвелла; його роботи переведені на 50 мов світу і неодноразово потрапляли в список бестселерів. 20 принципів Джона Максвела для добрих стосунків...

Світ невпинно рухається, і ніщо не стоїть на місці. Світ, у якому ми завтра прокинемося, буде зовсім не той, у якому ми ляжемо спати сьогодні. Чому? Тому що, відповідно до знань, якими забезпечує нас астрономія, фізика чи інші науки, світ розширюється. Завтра ми будемо не в тих самих глобальних координатах, в яких ми перебуваємо сьогодні. І це стосується не лише глобального всесвіту, це стосується життя кожної людини...

«Ви теж вважаєте, що я менш гідна людина, ніж, наприклад, Сашко? Бо в мене батько підприємець, а в нього мати прибиральниця, а тато алкаш» — це питання змусило замовчати завжди гомінких семикласників, що тільки прочитали вірш Роберта Бернса «Чесна бідність» на уроці зарубіжної літератури...

Щасливі ті слуги, яких він, прийшовши, застане несплячими! Істинно кажу вам: він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити. І як прийде о другій або о третій сторожі й так усе найде, щасливі вони. Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі. І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині син чоловічий прийде...

Як онколог з 29-річним професійним стажем можу із певністю твердити, що змінювалась, кожного разу переживаючи драми моїх пацієнтів. Не знаємо меж своїх можливостей поки не зіткнемось із справжніми негараздами і не відкриємо, що можемо піти значно далі, ніж думаємо...

Любов виникає сама собою, якщо їй не забороняти. Вона не схожа на почуття з фільмів, коли персонажі біжать, заскакують на коня... Це з кіно...