Головна » Статті » Життєві історії

ЯК ДІВЧИНКА, ПОМИРАЮЧИ ВІД РАКУ, ПОЯСНИЛА, ЩО ТАКЕ СМЕРТЬ

Як онколог з 29-річним професійним стажем можу із певністю твердити, що змінювалась, кожного разу переживаючи драми моїх пацієнтів.

Не знаємо меж своїх можливостей поки не зіткнемось із справжніми негараздами і не відкриємо, що можемо піти значно далі, ніж думаємо.

Пригадую з особливим трепетом шпиталь у Пернамбуцо в Бразилії, де робила свої перші лікарські кроки. Розпочала працю у дитячому відділенні і зацікавилась дитячою онкологією. Пережила багато трагедій моїх малих пацієнтів, невинних жертв раку.

Коли народилась моя донечка, то я тремтіла від терпінь дітей.

Аж до того дня, коли ангел прийшов до мене. Прийшов в образі маленької 11-річної дівчинки, за плечима якої були роки лікувань, ін’єкцій, хіміотерапій та променевих терапій.

Ніколи не бачила мого малого ангелика у відчаї. Бачила, коли плакала, помічала страх в її очах, але все це – людське.

Якогось дня прийшла завчасно на роботу. Дівчинка була сама у кімнаті. Я запитала, де її мама. Навіть зараз, коли пригадую, що вона мені відповіла, не можу стримати емоцій.

-Знаєш – відповіла – мама часом виходить на коридор поплакати, коли ніхто не бачить. Коли я помру, вона терпітиме, сумуватиме. Але я не боюсь помирати, я не народилась для цього життя.

 А чим є смерть для тебе, золотко?

– Знаєш, коли ми були малі,  то, засинаючи в батьківаському ліжку, просинались у своєму, правда ж? З цим подібно. Одного дня засну і Бог забере мене, і я прокинусь в Його домі, в правдивому житті.

Я була просто приголомшена, не знала, що сказати. Глибоко заторкнула мене та передчасна зрілість, вигартована у терпінні, духовність і бачення тієї малої дівчинки.

-А моя мама буде дуже побиватись, сумувати.

Стримуючи сльози, я запитала:

-А що для тебе означає сум?

-Сум – це любов, яка залишається.

Зараз  мені 53 і ні від кого я не чула кращого визначення суму. Це любов, яка залишається.

Мій малий ангелик пішов – і минуло вже стільки років. Однак цей великий урок змінив моє життя. Завдяки йому я стала значно уважнішою до проблем моїх пацієнтів, людянішою, відданішою. Вночі, коли бачу найближчу зірку, називаю її “моїм ангелом”. Уявляю, що вона сяє у своєму новому вічному домі.

Дякую тобі, мій ангеле, за твоє прекрасне життя, за урок, який ти дала мені і за допомогу. Як добре, що існує сум. Любов, яка зостається, – вічна.

Dr. Rogério Brandão, онколог

Переклад з польської Тетяни Трачук



Джерело: http://dyvensvit.org/top/1010816/?utm_source=dlvr.it&utm_medium=facebook
Категорія: Життєві історії | Додав: ostin (01.11.2017)
Переглядів: 957 | Рейтинг: 3.7/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ:

[08.02.2023][Духовність]
ПРОТИСТОЯННЯ (431)
[16.01.2023][Духовність]
Раб Божий чи Божа дитина? (439)
[01.01.2023][Суспільство]
Творці миру (452)
[29.06.2022][Суспільство]
У вогненній печі (385)
[22.02.2022][Роздуми]
Любов в основі всіх законів – це добрі закони (543)
[22.02.2022][Суспільство]
"Секрет переможців" або те, чого найбільше боїться ворог (546)
[22.02.2022][Молитва]
Молитва до св. Архангела Михаїла (437)
[21.02.2022][Суспільство]
Інструкції на "темні часи" (482)
[02.02.2022][Роздуми]
Відкрити правду про себе (419)
[21.12.2021][Духовність]
Найбільший скарб (674)
[27.11.2021][Роздуми]
В розумної людини є три шляхи (604)
[17.11.2021][Роздуми]
Берегти істину (395)