Головна » Статті » Життєві історії

ЯК ДІВЧИНКА, ПОМИРАЮЧИ ВІД РАКУ, ПОЯСНИЛА, ЩО ТАКЕ СМЕРТЬ

Як онколог з 29-річним професійним стажем можу із певністю твердити, що змінювалась, кожного разу переживаючи драми моїх пацієнтів.

Не знаємо меж своїх можливостей поки не зіткнемось із справжніми негараздами і не відкриємо, що можемо піти значно далі, ніж думаємо.

Пригадую з особливим трепетом шпиталь у Пернамбуцо в Бразилії, де робила свої перші лікарські кроки. Розпочала працю у дитячому відділенні і зацікавилась дитячою онкологією. Пережила багато трагедій моїх малих пацієнтів, невинних жертв раку.

Коли народилась моя донечка, то я тремтіла від терпінь дітей.

Аж до того дня, коли ангел прийшов до мене. Прийшов в образі маленької 11-річної дівчинки, за плечима якої були роки лікувань, ін’єкцій, хіміотерапій та променевих терапій.

Ніколи не бачила мого малого ангелика у відчаї. Бачила, коли плакала, помічала страх в її очах, але все це – людське.

Якогось дня прийшла завчасно на роботу. Дівчинка була сама у кімнаті. Я запитала, де її мама. Навіть зараз, коли пригадую, що вона мені відповіла, не можу стримати емоцій.

-Знаєш – відповіла – мама часом виходить на коридор поплакати, коли ніхто не бачить. Коли я помру, вона терпітиме, сумуватиме. Але я не боюсь помирати, я не народилась для цього життя.

 А чим є смерть для тебе, золотко?

– Знаєш, коли ми були малі,  то, засинаючи в батьківаському ліжку, просинались у своєму, правда ж? З цим подібно. Одного дня засну і Бог забере мене, і я прокинусь в Його домі, в правдивому житті.

Я була просто приголомшена, не знала, що сказати. Глибоко заторкнула мене та передчасна зрілість, вигартована у терпінні, духовність і бачення тієї малої дівчинки.

-А моя мама буде дуже побиватись, сумувати.

Стримуючи сльози, я запитала:

-А що для тебе означає сум?

-Сум – це любов, яка залишається.

Зараз  мені 53 і ні від кого я не чула кращого визначення суму. Це любов, яка залишається.

Мій малий ангелик пішов – і минуло вже стільки років. Однак цей великий урок змінив моє життя. Завдяки йому я стала значно уважнішою до проблем моїх пацієнтів, людянішою, відданішою. Вночі, коли бачу найближчу зірку, називаю її “моїм ангелом”. Уявляю, що вона сяє у своєму новому вічному домі.

Дякую тобі, мій ангеле, за твоє прекрасне життя, за урок, який ти дала мені і за допомогу. Як добре, що існує сум. Любов, яка зостається, – вічна.

Dr. Rogério Brandão, онколог

Переклад з польської Тетяни Трачук



Джерело: http://dyvensvit.org/top/1010816/?utm_source=dlvr.it&utm_medium=facebook
Категорія: Життєві історії | Додав: ostin (01.11.2017)
Переглядів: 90 | Рейтинг: 3.7/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ:

[21.02.2018][Духовність]
Духовний вік християнина (продовження) (12)
[10.02.2018][Розмова]
Фандрейзинг чи френдрейзинг. Або як створити спільноту друзів навколо вашої ідеї (30)
[07.02.2018][Розвиток]
Як стати щасливим: порада нейробіолога (27)
[06.02.2018][Родина]
Як уживаються разом екстраверт та інтроверт в одній сім’ї? (33)
[06.02.2018][Суспільство]
Як бути сучасним автентичним християнином? (36)
[24.01.2018][Родина]
Все про те, як правильно планувати сімейний бюджет (42)
[22.01.2018][Суспільство]
82% зароблених коштів осіли в кишенях найбагатших (35)
[12.01.2018][Духовність]
Будьмо досконалі (продовження) (81)
[12.01.2018][Суспільство]
Переслідування християн і надалі зростає (57)
[12.01.2018][Постаті]
Багатство і бідність в ранньохристиянських громадах (49)
[06.01.2018][Духовність]
Христос родився! (52)
[04.01.2018][Родина]
Щоб врятувати від розпаду «токсичний» шлюб, достатньо однієї чесноти (50)