35  І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: 36  “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?” 37  Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: 38  це найбільша й найперша заповідь. 39  А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. 40  На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.” Євангелія від Матея 22:35-40

Дорогі браття і сестри у Христі, у цю неділю  цей уривок із Євангелії нам пригадує про існування в цьому світі законів. Сам Ісус говорить: я прийшов не усунути а доповнити закон. Де закон, там порядок! – так каже прислів’я, але це при тій умові, коли буде повага до цього закону і виконання його. Та все ж не тільки повага і виконання закону є умовою для доброго життя. Адже закони бувають різні.Закон дається для того, щоб був загальний порядок. Закон визначає, що можна і не можна, що буде корисно, а що може бути шкідливим. Коли дотримуємося закону, тоді творимо чи зберігаємо порядок, а недотримання закону дає початок різним непорозумінням, конфліктам, хаосу, труднощам.

Ми є живими свідками того, коли люди творять закони, додатки до законів і потім пояснення до них. Ми знаємо, що за якийсь час приходять до влади інші та й змінюють те, що раніше було основою порядку.

Отож, що є, або що має бути в основі творення закону і його зміни?

Коли є диктатор, тоді він все робить для утримання своєї влади, коли є демократичне суспільство, тоді все вирішує більшість задля своєї користі. В першому випадку і в другому є і будуть ті, для котрих закон є утисненням їхньої свободи і обмеженням щасливого життя. Ось тому ніякий людський закон не може бути універсальним, ідеальним та підходити усім.

Єдиним законом, який несе в собі доброту для людини є закон любові.

Ми створені з любові і лише любов буде нас утримувати. Любов є основою життя. І всі інші закони, якщо мають в основі цей закон, тоді він буде прийнятним для усіх. Заповідь любові до Бога – це є відповідь на Його любов, яку Він першим показав людині. Ось тому любити Бога – це природній закон, не виконання якого несе загрозу життя, щось подібно до: дихати, їсти, пити….

Коли любиш Бога, тоді не зможеш жити і діяти всупереч Його любові. Заповідь любові стає явною, видимою у ділах людини. Тут виявляється пошана до всього, що є Божим: задум Творця, природа і весь світ, людина і все, що її оточує.
Заповіді любові до Бога і до ближнього є основою для всіх інших законів як у Церкві, так і поза Церквою. Ці заповіді мають бути в основі життя християнської сім’ї.

Ось тому, коли до нас приходить трудність: як поступити в тій чи іншій ситуації, то найперше маємо пригадати дві заповіді любові і вже зробити так, щоб виявилась Любов до Бога і ближніх.