Я опинився в притоні, повзаючи рачки по килиму в пошуках залишків кокаїну, які могли би впасти на підлогу. Довкола бігали таргани, а в раковині серед брудного посуду повзали хробаки.

Героїн, кокаїн, опій, марихуана, чимало алкоголю, не кажучи вже про галюциногени, такі, як псилоцибінові гриби та ЛСД — більшість із них він вживав після 18 років, а багато що — до 14 років. Залежність ставала дедалі сильнішою, а в парі з нею йшла дедалі глибша екзистенційна пустка.
 
Свідок милосердя 

Те, що звучить як пролог до роману, насправді є автобіографією католицького священика. Отець Дональд Келлоуей зі Згромадження Отців Маріанів Непорочного Зачаття розповідає свою неймовірну історію життя в книжці «Шляху назад немає: свідок милосердя».

Келлоуей провів свою юність, піддавшись різним спокусам — від гріхів плоті до конфліктів із законом, зокрема крадіжок товарів на суму в кільканадцять тисяч доларів. На додаток до цього — нічні вечірки, наркотики, хеві-метал. Він досі не пам’ятає, звідки взялося на його плечі велике татуювання — в ту ніч він був накачаний наркотиками до непритомності.

Дональд настільки був бунтарем, що розділ у книжці, в якій описує свою молодість і те, що робив тоді, назвав «Звір». Його родина (зокрема батьки) дуже переживали за його поведінку, хоча він щиро їх ненавидів.

Келлоуей яскраво описує, як низько він упав і досяг повного дна: «Якось я опинився в притоні, повзаючи рачки по килиму в пошуках залишків кокаїну, які могли впасти на підлогу. Довкола бігали таргани, а в раковині серед брудного посуду повзали хробаки. У підсобці можна було почути плач дитини, яку залишили без нагляду. А я повзав по підлозі поруч із матір’ю цієї дитини, відчайдушно шукаючи білий порошок. Якби ми знайшли щось біле, то набили би трубку і закурили, навіть якщо би не знали, що це».
 
Цариця Миру 

Що могло перемінити цього бунтівного хлопця, цього «звіра» на побожного католицького священика, не кажучи вже про красномовного автора книжок із богослов’я і маріології? Все почалося одного разу вночі у березні 1992 року, коли, на подив своїх друзів, Дональд вирішив не йти, як зазвичай, на гулянку. Залишився на ніч удома. Він був дуже пригнічений, його опанувала туга і порожнеча.

«Я сидів там на самоті у своїй кімнаті, нічого не робив, і не було нікого, з ким би я міг поговорити. Моє існування було посміховиськом. Моє життя було пустелею, і я сподівався, що воно якимось чином закінчиться. Я ненавидів своє життя. Я був знервований і неспокійний».

Шукаючи,чим би заповнити час, він почав переглядати книжкові полиці своїх батьків. Його рука зупинилася на дивній книжці на тему настільки далеку і незрозумілу для підлітка, що аж інтригувала. Книжка мала назву «Цариця Миру відвідує Меджугор’є».

Саме історія марійних об’явлень в Меджугор’ї стала початком його навернення. Він провів за книжкою всю ніч. У цей час хвилювання й неспокій, які він раніше відчував, поступилися місцем спокою та миру, що наповнили його нутро. Меджугорське послання так сильно вразило його, що він запрагнув молитви і примирення з Богом. Вперше щось дало йому надію вийти зі свого негідного минулого, з життя в гріху та відчаю.
 
Освіжаюча краса

«Діва Марія казала речі настільки яскраві й чарівні, що я відчув глибоке хвилювання і справжнє глибоке зворушення. Це були емоції, яких я не відчував відтоді, як був маленьким хлопчиком». У цій жінці, Діві Марії, він відкрив красу, що була не отруйною і гріховною, а чистою і освіжаючою.

«Рано вранці, коли я закрив книжку, я сказав собі: послання в цій книжці змінює життя. Я ніколи не чув нічого настільки чудового, переконливого і так необхідного в моєму житті. Можна сказати, що це була моя перша молитва. Хоч би ким була та Діва Марія, я вірив у те, що Вона говорила, — що Вона моя мати і прийшла з Неба заради мене».
Дональд, попри те, що навіть не був католиком, побіг на Месу — вперше у своєму житті він розмовляв зі священиком, розповівши йому все своє минуле. Коли він повернувся додому, то почав викидати гріховні речі зі свого життя, починаючи від усього, пов’язаного з наркотиками, до порнографічних журналів, разом із колекцією «Playboy» і «Penthouse», дисками з хеві‑металом, кальяни. Він заповнив ними шість 130‑літрових мішків.

«Я почав плакати так сильно, аж ледве міг дихати. Я мусив буквально хапати повітря, бо не міг контролювати сльози. З моїх очей текли потоки сліз. Скоро мій одяг став мокрим». Він усе ще ясно бачив своє минуле, мав докори сумління, відчував жаль. Бажання навернутися охопило його повністю.
 
Містична благодать

Години болісного плачу змінилися незрозумілими сльозами радості, й Дональд раптом відчув безмежний мир у серці, який перевищував його розуміння. «Я відчував радість і запаморочення, майже як маленька дитина, яку лоскоче батько. Раптом я ожив. Я знову жив і почувався абсолютно інакше. Я відчував “мурашки” по всьому тілу. Ісус наче огорнув мене; я зрозумів, наскільки Він мене любить».

Це враження очищувального миру духа привело до незрозумілого, містичного, майже надприродного досвіду. «Раптом щось піді мною і в мені — це дуже важко пояснити — виштовхнуло мене з мого тіла. Я буквально відчував, як покинув своє тіло». Він крикнув: «Маріє!» Те, що відбулося далі, було настільки ж незрозумілим. Дональд був «раптово вкинутий» назад у своє тіло.

«Після того, як я прийшов до тями, мене огорнуло почуття миру; він був відчутним. Потім я почув найчистіший жіночий голос, який коли‑небудь чув. Чиста материнська любов. Голос сказав: “Донні, я така щаслива”. Ніхто, крім моєї матері, не називав мене Донні. Ніхто. Я знав, що це був голос Марії, Матері Божої. Я відчув такий мир, що почувався як маленький хлопчик, який міцно пригорнувся до грудей матері. Я відчув такий спокій, таку любов, таку тишу, що впав у глибокий сон. Я не спав так відтоді, як був дитиною».

Явище, яке відчував Дональд, за винятком того, що він покинув своє тіло, називається внутрішньою локуцією (locution сordis): містична благодать внутрішнього слухання духовної присутності — в його випадку, Матері Божої — у глибині душі.
 
Свідчення

Дональд запрагнув належати до Католицької Церкви. А потім захотів стати священиком, маріанином — як заради Матері Божої, так і з тієї причини, що Маріани Непорочного Зачаття офіційно поширюють богослужіння до Божого Милосердя св. Фаустини Ковальської, польської черниці й містички, якій у 1930‑х роках об’являвся Христос. Дональд бачив себе, з огляду на своє минуле, зразковим прикладом Божого Милосердя.

Колишній наркоман, засуджений злочинець, виключений з ліцею, він закінчив із відзнакою університет, ставши ліценціатом богослов’я, та опублікував свою ліценціатську працю як книжку про Божу Матір.

Сьогодні о. Келлоуей є настоятелем монастиря Маріанів Непорочного Зачаття і відповідальним за покликання. Він ділиться своєю історією всюди. Його свідчення показує шлях із темряви і відчаю до світла надії та віри, у щось більш чисте, більш правдиве і більш гаряче, ніж спокуси сучасного світу.