Питання: Як розуміти слова Бога про те, що Він карає дітей за провину батьків до третього і четвертого покоління?

Відповідь: У Книзі Виходу є такі слова: «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене,  і творю милосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене і бережуть заповіді мої.»(Вих 20,5 ). Бог збирається вручити Мойсеєві Десять заповідей і просить їх дотримуватися. Саме в такому контексті і звучать Його слова про «третє і четверте» покоління.
З усією очевидністю, термінологія покарання і нагороди наділена алегоричним змістом. Словами про покарання нащадків за провину предків Господь хоче нагадати, що подібно до того, як діти є найціннішим благом для батьків, які готові самі постраждати, щоб захистити дітей, так само і порушення Божественних заповідей позбавляє людину найдорожчого блага, тобто її приналежності  Богові.
Тим не менш, колись тлумачили ці слова не тільки в алегоричному сенсі. У них укладений і інший зміст. По-перше, не треба забувати про те, що в Старому Завіті поняття коліна, роду мало дуже велике значення. У суспільстві, де не було поняття соціального статусу, що гарантує мінімум благ всім його членам, приналежність до клану, до сімейства забезпечувала захист і заступництво.
Згадаймо також, що в ту епоху панував закон помсти: око за око, зуб за зуб. Смертна кара застосовувалася з великою легкістю, і навіть богохульство або порушення суботнього відпочинку могло стати причиною смертного вироку. Смертна кара була катастрофою для сімейного клану, і її наслідки давали про себе знати протягом довгого часу. Ось чому тут йдеться про покарання до третього і четвертого роду.
Насправді, мова йде не про покарання Бога, а про самопокарання народу. У кожному разі, буквальне значення сказаного у Святому Письмі слід тлумачити в старозавітному контексті.
Проте, залишається фактом, що часто діти несуть на собі наслідки батьківських гріхів. Це підтверджується і медициною: іноді захворювання пояснюються способом життя батьків. Досить навести такі незаперечні приклади, як алкоголізм та СНІД, але насправді цей список дуже великий, не кажучи вже про психологічні наслідки батьківських гріхів, які можуть зруйнувати життя дітей і «розтягнутися» на кілька поколінь. Так що в біблійних словах міститься глибока істина. У них ми можемо і сьогодні побачити вказівку на зв'язок між усіма людьми, в добрі і злі, залежно від того, чи живуть люди в Божій благодаті чи позбавлені її. Це той самий закон солідарності, про який писав святий Йоан Павло II в апостольському зверненні Reconciliatio et paenitentia: «Визнавати, що в силу людської солідарності, настільки таємничої і невловимої, наскільки реальної і конкретної, гріх кожного якимось чином відбивається на інших: це – інша сторона солідарності, яка на релігійному рівні зростає в глибокій і прекрасній таємниці спілкування святих, завдяки якому можливо говорити, що всяка  душа, що підноситься, звеличує світ. Цьому закону сходження, на жаль, відповідає закон падіння, так що можна говорити і про спілкування в грісі, через яке всяка  душа, що падає, разом з собою опускає і Церкву, а в якійсь мірі і весь світ. Іншими словами, немає такого гріха, навіть самого найпотаємнішого, навіть суто особистого, який би стосувався тільки того, хто його здійснює. Кожен гріх більшою чи меншою мірою, з більшою чи меншою шкодою відбивається на всій структурі Церкви і на всій людській сім'ї. Згідно з цим першим значенням, кожному гріху можна безперечно приписати характер гріха соціального»(16).
Разом з тим не треба забувати і про продовження біблійної фрази: «Творить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді». Обіцяна милість виливається на людство в тисячі разів рясніше, ніж «покарання».