Треба не сумувати за тим, чого немає, а насолоджуватись тим, що є! (рецепт щастя)

 

Сучасне людство, як і ми, українці, потерпає через відсутність сенсу життя. Людина здатна подолати будь-які труднощі, якщо вірить, що її дії мають зміст. У радянських людей сенсом життя була побудова світлого майбутнього.

 

Сенсом життя багатьох українців у складні 90-ті було виживання або прибуток. Тепер очевидно, що приблизно 10% наших співгромадян зуміли реалізувати свою мету - отримали надприбутки, а решта - зуміли тільки вижити.

 

Саме закон про підприємництво, який породили пресловуті 90-ті, сприяв формуванню у нашого громадянина беззмістовного погляду на життя. Він гласив, що метою підприємництва є лише отримання прибутків, тобто "жити треба, щоб їсти, а не навпаки".

 

Мас-медіа нині демонструють нам такі сенси життя: отримати побільше чуттєвих насолод, побільше матеріальних статків, грошей; мати високий соціальний статус, владу.

 

Думка, що маючи це, станемо щасливими, є ілюзією. А рухатись треба тільки за щастям. Цікавою і повчальною є така статистика: за останні 30-40 років в США матеріальний рівень життя зріс удвічі, проте задоволеність життям, навпаки, різко зменшилась.

 

Підтвердженням цього є зростання депресивних і невротичних станів, суїцидів серед їхнього населення. Як відомо, численність американців з надмірною вагою невпинно зростає, тобто люди не знаходять інших насолод, крім харчових.

 

Синдром безцільності існування переживають багато людей. Коли закінчуються найближчі цілі, то виникає або пустота, вакуум, який треба заповнити, або настає життя, як у сні.

 

Найперше потрібно визначити сенси свого буття, заради яких варто існувати.

 

Відомий австрійський психолог Віктор Франкл, автор книги "Людина в пошуках сенсу", виявив, що в нелюдських умовах фашистських концтаборів виживали ті, які знаходили в собі сенс вижити: хтось хотів побачити дружину і дітей, хтось хотів подивитися, як розрісся його виноградник тощо.

 

 

Більшість людей не знають, чого хочуть. Натомість добре розуміють - те, що вони мають - не те, що вони хочуть. Відсутність мети можна порівняти з кораблем, якого не прийме жодний порт, якщо він не знає куди пливти.

 

Мета - це образ бажаного майбутнього. Часто ми одночасно обираємо дві протилежні мети. Наприклад, хочемо бути стрункими і не обмежувати себе в їжі; бути успішними і обережними. Хіба це можливо?

 

Більшість українців живе на рівні короткочасних потреб, які визначають мету. Як правило, лише матеріальних: задовольнили і "заснули".

 

На довготривалій дистанції нами керують переконання, які відповідають на запитання: чому? Це чому пояснює, яким є "Я", яким є навколишній світ та інші.

 

Але наші переконання не завжди вдалі "кермо і вітрила". Більшість з переконань українців обмежують і послаблюють їх: "Я - якийсь не такий; інші - не такі, як треба; світ -жорстокий і не привітний".

 

Ці переконання немовби клітка для нас. Прикладом є притча про ведмедя, якого певний час тримали в клітці. Там він міг пересуватись на три кроки вперед і на три назад. Коли його випустили у великий вольєр, він продовжував ходити тим самим маршрутом. Тож треба позбавлятися "кліток" в наших головах!

 

Сенс життя - це пізнання і творення. Щасливою є та людина, яка прокидається переповненою задумами, що навіть забуває поснідати. Великим щастям є знайти своє покликання, свою місію.

 

Визначити її не складно. Запитайте себе: якою справою хотіли б займатися навіть тоді, коли б за дозвіл це робити ви погодились заплатити?

 

У спадок від своїх батьків ми часто отримуємо невдалі моделі успіху. Це такі: будь кращим, будь сильним, поспішай, старайся, радуй мене.

 

Бути кращим неможливо, бо завжди знайдеться хтось кращий. Бути сильним - "чудовий" спосіб отримати інфаркт або інсульт, бо ще Авіценна казав, що невиплакані сльози руйнують внутрішні органи.

 

Старайся і поспішай - всім відома приказка, коли корисно поспішати... Радуй мене - це роби те, що потрібно комусь, не звертай уваги на себе. Живучи в цих догматичних системах, ми несвідомо подавляємо свої власні цінності.

 

Життя не складається лише з накопичення і споживання; чуттєвих насолод; досягнення кар'єрних щаблів. Існує щось більше - знайти сенс буття. Відсутність сенсу свого життя породжує в людини, на думку Франкла, стан екзистенціального вакууму.

 

В кожний життєвий період ми знаходимо свої актуальні сенси. Дитинство - це радісне пізнання світу і отримання чуттєвих насолод; юність - соціалізація; дорослий вік - пошук і реалізація свого покликання, справи, якій служиш.

 

Зрілість - повернення до самого себе, зустріч зі своїм "Я", перехід на вищий рівень - рівень "свідка", який вже не оцінює і не осуджує.

 

Немає проклятої грози, яка знищує посіви, а є просто дощ; немає снігу, який забруднює дороги, а є просто сніг, тощо. На цьому етапі ми починаємо розуміти, що в кожного є "світла і темна" сторони. Що звертаючись до світлої частини в людині, тим самим, сприяємо зменшенню її темної сторони.

 

Про важливість осмислення свого життя йдеться у такій притчі: на кладовищі одного китайського села європеєць побачив могильні плити з надписами: "прожив 1,5 роки", "прожив два місяці"... Яке дивне село - люди помирають в такому ранньому віці! Йому відповіли, що це село довгожителів, а на могилах записаний час, який ними прожитий свідомо.

 

Знаходження сенсу життя зараз актуальне для людства. Сенс - це особистісне розуміння будь-якого явища. Сучасна криза - це криза нашого розуміння життя. Метою буття більшості стало бездумне накопичення грошей - "біовиживальних папірців".

 

Так жити стає дедалі нецікаво, прісно. Щоб урізноманітнити своє життя багато з нас долучаються до наркотиків, алкоголю, екстремальних вчинків. Але сенс знаходиться всередині нас, його потрібно тільки відкрити, знайти: усвідомити, що ми є частинкою людства, космосу, зрозуміти, для чого тут з'явились...

 

Саме про це йдеться в притчі Будди про просвітлення. Жив лев, який вважав себе бараном. Тільки тоді, коли побачив своє відображення в озері, пізнав себе, порівняв із левом, який був поруч, він зрозумів, що є левом.

 

Так само кожен з нас повинен зрозуміти, що вищий сенс полягає в тому, щоб пізнати, хто ми насправді: космічна сутність, Бог, який втілений в нас, може, щось більше... Усвідомивши це, реалізувати себе. Напевно, саме заради цього і варто жити.

 

Ці високі сенси рано чи пізно встають перед кожним. Адже за тим, що нами рухає в цьому світі знаходиться туга за нездійсненним - ким ми можемо бути.

 

Сенс життя відкривається нам як дивовижний райський сад, в якому ми можемо зробити все, що захочемо, а може, навіть більше - все, що можемо!