Я знав жінку, яка постійно говорила; вона мала крайній ступінь логореї, з її уст виливалися потоки слів. Ба навіть, то були справжні словесні повені.

Бесіди з нею були далекі від двостороннього діалогу. Скорше, їх можна було вважати односторонньою атакою; навіть простий коментар у відповідь на сказане нею вставити було майже неможливо. Вона могла тримати всю аудиторію, як заручників, у заціпенінні від її словесного вогню. Бути реципієнтом у такій бесіді — вкрай важко, якщо не сказати неможливо.

Більшість із нас не перебуває у небезпеці такої екстремальної балакучості й зазвичай не потрапляє у роль таких співрозмовників‑бідаків. Але, швидше за все, нам би не завадило поліпшити здатність добре спілкуватися з іншими, особливо коли йдеться про слухання, а не говоріння.
 
Як вести розмову?

Громадяни високорозвинених країн багаті на матеріальні блага, але страждають від великої бідності уваги. Пригнічені й заклопотані, ми звужуємо розмови та справжній людський зв’язок до абсолютного мінімуму. Ми виправдовуємося, кажучи, що занадто зайняті, але насправді часто боїмося зробити себе вразливими для інших. Крім того, ми боїмося слухати інших, бо це може коштувати нам дорогоцінної емоційної енергії. Простіше і безпечніше бути зайнятим.

Проте цей людський зв’язок має важливе значення для щасливого життя. Ми — істоти, створені для спілкування, і всі люди навколо відчувають голод визнання, зрозуміння й утвердження.

Слухання – це також одна з найважливіших навичок на роботі, та й у будь-якому середовищі, де потрібна особиста взаємодія. Це сприятиме вашому зростанню як людини.

З цією метою я хочу порадити просту абревіатуру, яка може допомогти вам поліпшити ведення розмови: СПіВ-розмова.
 
С як Співпереживання

Одним із найбільш ефективних способів уважного слухання є співпереживання за те, про що говорить інша людина. Спробуйте стати на її місце і зрозуміти, що вона намагається донести. Якщо це кумедна історія — смійтеся разом. Якщо це історія, від якої ніяково, — пройміться нею. Прагніть глибоко вболівати над тим, про що говорить співрозмовник, аби справді слухати його більше, ніж поверхово.

Найкращі слухачі та співрозмовниками, яких я знаю, будь-хто — чоловіки чи жінки, мають глибоку здатність відчувати ваше хвилювання, радість або смуток. І усвідомлення того, що вони розуміють вас, і що вони насправді почуті, глибоко утверджує в собі.
 
П як Питання

Чергове вміння, необхідне для якісної розмови, — це вміння ставити питання. Після того, як інша людина поділилася дечим про себе, зацікавте її додатковими запитаннями. Одного разу в аеропорту у мене була розмова з цікавою людиною, яка володіла нафтопереробним заводом у штаті Вайомінг.

«Як ви, все ж здобули НПЗ?» «А як там у Вайомінгу?» «Ви побували ледь не в кожному куточку світу! Яке було ваше улюблене місце?»

Такі питання витягують дивовижні й цікаві відповіді, що відповідно, приводить до більшої кількості питань і продовження діалогу. Я дізнався про безліч цікавих речей від цієї людини, й хоч наша зустріч була відносно короткою, я пішов, збагачений знайомством із тим, хто мав унікальну історію. Ви збагнете, що тією чи іншою мірою все цікаво, і кожному є що сказати, якщо лиш буде нагода.
 
В як Відповідь

Після того, як ви насправді почули іншу людину і втягнули її у бесіду додатковими запитаннями, зацікавте її своїми анекдотами та історіями. Часто це перше, що ми робимо, і це не обов’язково погано. Це людська природа: говорити про себе, вважати, що наші історії та плани — унікальні й важливі. Проте слухати й питати, а не одразу говорити, буде приємним подарунком ввічливості, яка надасть диференціації в розмові. Поділіться своїми історіями та ідеями трішки згодом, і ви станете набагато цікавішим співрозмовником.
 
Добре, що ти існуєш

Щодня ми стикаємося з іншими людьми. Іноді ці відносини тривають хвилину, а іноді — все життя. В усіх стосунках, із колегою, з людиною в метро або з вашим чоловіком — слухання є одним із найбільш цінних умінь, якими ми володіємо. Насправді зупинити власний божевільний порив активності, почути іншу людину, підтвердити її існування є потужним актом доброти, який не залишиться недооціненим.

Як казав Папа Бенедикт XVI, «якщо людина повинна прийняти себе, хтось повинен сказати їй: “Добре, що ти є”. Повинен сказати не словами, а самим актом свого єства, який ми називаємо любов’ю».

Сьогодні й щодня кажіть тим, із ким зустрічаєтеся: «Добре, що ти є», даруючи їм свою присутність слухача.