Лідер та лідерство. Яке їх значення для особи, спільноти, сім′ї, суспільства? Хто є лідером? Якими мають бути характеристики лідера і його постави у світлі християнської віри? Їх роль та визначення у Церкві і суспільстві все частіше знаходить сьогодні свою актуальність. Чи сумісними є ці поняття ? Як їх сприймати і чи варто втілювати в життя?

Подані питання знаходять своє відлуння, а для когось навіть протиріччя, у відомих євангельських рядках «…Хто хоче бути великим, хай стане слугою для вас; хто хоче стати першим серед вас, хай буде рабом для всіх» (Мк 10,43-44). Серед аналізу та різноманітних зауважень щодо ознак лідерства у різних сферах діяльності, можна запропонувати до уваги наступні визначення:

«Лідер – це той, що попереду, хто веде інших. Лідерство, як діяльність, охоплює великий обсяг співпраці, ділення думками та відкритість до нових ініціатив, відповідальність. Бути лідером означає витрачати великий обсяг зусиль. Неможливо ним стати без праці. Для лідера є важливо, у якому напрямку він рухається і для чого, варто мати перед собою визначену і конкретну ціль. Лідер приймає рішення, він визнається першим серед інших. Саме лідерство охоплює такі поняття як комунікативність, готовність до зустрічі нових речей і тенденцій, самоорганізацію вміння координувати; терпіння, мотивацію себе і інших у позитивній перспективі, досвід. Лідер повинен бачити і передбачати справи і події, напрямок і динаміку руху, вміло складати особисте виконання завдання, наче пазли, формуючи та комплектуючи ними загальну виразну картину справи чи завдання…» і т.п..

Говорячи про лідерів, ми часто уявляємо собі гру у футбол, або якусь визначену організацію чи групу осіб, яку веде попереду за собою провідник - особа, з найкращими здібностями і характеристиками. Все наче б то дуже зрозуміло і очевидно. Лідер – це організатор, ініціатор і результативна, успішна особа із вираженими ознаками, які її виділяють, вирізняють, ставлять на щабель вище посеред загалу.

Проте повертаючись до згаданого уривку євангельського бачення, яке Христос для нас залишив як заклик до виконання для кожного християнина, відкриваємо важливий аспект так званого лідерства у світлі Христової віри. У суспільстві, та й у Церкві загалом, воно звернене на усі згадані позитивні характеристики: відповідальність, організованість, результативність виконаного обсягу робіт, знання та вміння, досвід і фаховість і т.д.. Однак, важливою є спрямованість даного набору оцих «механічних» чеснот. Адже, позбавлені християнського наповнення, здатні вирощувати та утверджувати до безконечності егоїзм, гординю, грішне суперництво, одержиме «славолюбієм-срібролюбієм-страстолюбієм» фарисейство вдаваної праведності, ціною глибокої духовної порожнечі, яка заповнена вищесказаним. Вона названа апостолом Павлом як мідь бриняча, яка є протилежністю до переживання пророком Іллею Бога не у гучному шумі і гаморі, але у тихому вітерцеві. Лідерство і тихість? Першочергова не зовнішність а те, що в нас в середині!

Християнський же погляд на лідерство є відмінним. Тут також мають місце усі згадані ознаки відповідальності, організованості, працьовитості, терпіння, мотивації, координації та результативності, однак як необхідні складові або ж похідні, які є зовнішнім вираженням внутрішнього наповнення і ґрунтуються на фундаменті, на Христі. Першість у служінні, у бажанні жити євангельськими правдами – ось у чому для християнина мала б бути першочерговість мотивації дій. У своєму соціальному означенні вони зосереджуються на спільному благу, яке мало б бути осердям і кінцевим плодом діяльності: особи, спільноти, сім′ї, парафії, суспільства. Якщо цього нема, то фундамент будується на піску, а неминуча руїна стає результатом такої діяльності раніше чи пізніше. І що тоді? Вдивляючись у перспективи розвитку українського суспільства і можливих, так потрібних зараз, перетворень, відродження, надії не лише на виживання, але й на повноцінне життя і щасливе майбутнє, можна у песимістичній перспективі згадати зауваження апостола Павла, таке давнє, проте актуальне у всі часи: «…немає праведного ні одного!» (Рим 3,10) «…і звідки ж прийде моя допомога»? (Пс 120,1).

І справді, хто ж посміє визнати себе безгрішним, ідеальним, кращим від інших, лише за критеріями жалюгідної зовнішньої дійсності(більше можливостей, зв′язків, вмінь). Істинно праведних, без гріха, насправді, немає перед Богом, а лише спасаюча дія превеликого Божого милосердя, яка виражена християнською простою молитвою у часі Літургії (не випадково найчисельнішою за кількістю вживання): «Господи помилуй!» спільно із словами того ж 120 Псалма: «…допомога моя від Господа…»

Образ лідера і того, хто ним є для християн, повинен бути завжди очевидним. Його визначення, беручи навіть найпростіший спосіб на сьогодні, можна дізнатися в різних інформаційних джерелах. Пропоную нескладний спосіб, через Вікіпедію у мережі Інтернет: «Лідер (від англ. leader той, хто веде, перший, що йде попереду) — той, хто веде. Член групи, учасники якої без винятку визнають його керівництво, покладаються на нього у прийнятті серйозних рішень і вирішенні важливих проблем». Для християнина відповідь очевидна, адже підтверджується самим Євангелієм: «Іди за мною» – слова до кожного про наслідування Христа. Вони є прямим вказівником того, хто є Лідером. Мірою наслідування  Христа вимірюється і міра лідерства у суспільстві,  парафії, в спільноті, сім′ї, особисте лідерство Христа, або ж Його лідерство в особі. Тут стає зрозумілою важливість прикладів і наслідування святих, які є лідерами у мірі свого лідерського вмісту і вираження Христа у своєму житті.

Наступною похідною такого лідерства, є успіх, який у християнстві названий «вінцем слави», що із необхідності тернистий, якому передує певний процес досягнення мети. Дане твердження відкриває перспективу розвитку нової теми із глибоким дослідженням та із ключовим запитанням: Чому тернистий? Обмежусь коротким висновком. Звільнитися від гріха людині безболісно неможливо, так само як неможливо безболісно обпекти тіло вогнем! Тому й у наслідування Христа заради кінцевого позитивного результату потрібно йти взявши свій хрест, а тоді є місце і для праці, і терпіння, і таких важких для сприйняття «дев′яти сходинок блаженств». Але й кінцевою є все ж таки перемога над злом, над тим, що руйнує зміст щастя людини. Та чи можливим є оте досягнення успіху і перемоги без лідера? Ні! Успіх та перемога можлива тільки з Лідером - Христом!