Проблема людського щастя ніколи не втратить актуальності. Особливо сьогодні – у час панування тотальної ринкової свідомості, коли все можна купити за гроші...

У цивілізації, такій, як наша, де домінуючою цінністю є торгівля, обмін, під щастям розуміють якийсьоб'єктивний стан, якого можна досягнути, етап, щось таке, що можна купити,  або в інший спосіб придбати, отримати, або ціллю, яку треба досягти. В будь-якому разі щастя є чимось, абсолютно зовнішнім. Але ж поза нами немає нічого.

Бути щасливим – це сьогодні наказ, команда моди і пануючого способу мислення. Багато людей чекають, поки їм скажуть, як стати щасливими. Однак саме ті, хто не чекає таких розпоряджень, уже розпачали свій шлях до щастя. Бо все вже у нас закладено. Щастя теж.

По-перше: наявність мети

Не розмірюйте життя категоріями важко-легко. Ніщо не є легко, ніщо не є важко. Це те, що варто запам'ятати. Назавжди. Включіть натомість до свого словника терміни: "мета", "намір", "бажання". І тоді буде тільки шлях до реалізації конкретної мети, конкретного наміру,конкретного бажання. Шлях, сповнений хвилинами труднощів, хвилями відпочинку, втоми, задоволення, страху,  тривоги, радості, душевної рівноваги, але ви ніколи не стоятимете на місці, бо завжди матимете перед собою ціль. Не обирайте собі легких доріг чи навпаки, у дусі мазохізму, важких, але плануйте. Труднощі притаманні дорозі.

По-друге: свобода

Сводоба – це не приналежність до влади. У нашій зіпсованій цивілізації владою просякнуті всі закутки життя. Навіть культура повністю підпорядковується владі. Молоді інтелектуали прагнуть влади. Сьогодні усе є владою. Але влада ніколи не приводить до щастя.

По-третє, відвага

По-четверте, смирення

По-п'яте: правдивість

Живемо у суспільстві, яке не вчить нас щирості. На жаль, вчимося дотримуватись правил, незважаючи на те, що вони згубно впливають на людську індивідуальність. В багатьох випадках мусимо мати відвагу не виконувати законів.

По-шосте, наполегливість

По-сьоме: іноді думати про смерть

Ці слова можуть видатись вам парадоксальними, різкими, але послухайте ще хвилю. Не кажу, що смертю треба перейматися хворобливо, маніакально чи депресивно, просто слід пригадувати собі про те, що знаємо від народження. Звільніться від невігластва, поверховості, страху.

І ще одне побажання. Уважно перегляньте усі свої справи і займіться найменшими з них. Не женіться за великими речами, міфами, великими словами, великими почуттями. Все це ілюзії, які не знають смерті. Зважайте на речі, які минають, навіть тоді, коли їх життя триває всього один день – лиш тоді побачите в своїй руці таємницю щастя.