Я усвідомив, що зовсім не мушу брати слово у буквально кожній дискусії, а про важливість моєї особистості зовсім не свідчить те, чи мої аргументи будуть вислухані.

«Благословенний той, хто, не маючи що сказати, не втілює цього факту у слова». Люблю цитувати цю фразу Юліана Тувіма. Однак інколи ловлю себе на тому, що він і про мене. Як дати собі раду з власною балакучістю? Чи існують якісь перевірені способи «від пустослів’я»?

Звідки це береться?

Як із кожною вадою, причин може бути багато. Психологи зазвичай говорять про самотність, навички, винесені з батьківського дому, або просто про характер. Для мене балакучість завжди була засобом звернути на себе увагу батьків або вибитися понад голоси родичів чи ровесників. Відчуття звільнення приніс мені момент усвідомлення, що я зовсім не мушу висловлюватися в абсолютно кожній дискусії, а моя цінність не визначається тим, що мої слова будуть вислухані.  

Хто балакає, той не слухає

Всі ми знаємо цей тип людей — сприймають кожну розмову як нагоду говорити про себе та свої справи. Вони не завжди роблять це усвідомлено, але завдяки цьому мають відчуття панування над ситуацією та співрозмовником. Розмова ніколи не сходить на «погану доріжку», що, своєю чергою, дає оманливе відчуття безпеки.

За таких умов дуже складно домогтися, щоб зустріч збулася і слова були почуті, а насамперед щоб були прийняті почуття іншої людини. Я прекрасно знаю, про що кажу: довгі роки я забалакував дійсність, що мене оточувала, маючи відповідь на кожне запитання. Я умів майстерно будувати еристичні конструкції (еристика — «мистецтво вести суперечку, боротьбу») тільки для того, щоб мене оцінили або просто-напросто прийняли.  

5 перевірених способів для подолання балакучості

Відкрий причину — запитай себе: звідки це у мене? Що становить причину? Що я хочу цим досягти? Що хочу цим приховати? Чи я взагалі хочу позбутися балакучості?

• Упорядкуй думки: опануй хаос у голові, поділи думки на категорії. Це нелегко, але це варто спробувати. Перед важливими розмовами склади собі план, запиши і дотримуйся його.
• Практикуй зосередженість. В інтернеті повно практик для покращення концентрації. Зосередитися важливо, бо це визначає якість нашого слухання.
• Почекай, доки осядуть емоції. Починай говорити тоді, коли емоції вляжуться.
• Обов’язково дотримуйся принципів комунікації, особливо найважливішого: дай другій стороні час закінчити своє висловлювання, перш ніж розпочнеш говорити сам.
• Попроси близьких: порозмовляй із найближчими та друзями, аби щоразу, коли тебе починає «нести», вони тобі це показували словом або жестом.  

Змарнований талант

«А якби людина за свої слова платити мала, то ніхто би себе хвалити й не пробував зовсім. Але поскільки з повітря балаканину свою вона може брати задармо, то кожен це використовує; чи бреше, чи правду каже — ніякої шкоди не буде!» Приписувані Евріпідові слова прекрасно відображають суть справи: ми зазвичай користуємося язиком тільки тому, що… можемо. Ми обдаровані мовою і щоденно, послідовно марнуємо цей дар. На шпильки, плітки, нарікання, коментування, оцінювання. Навіть якщо це не так і комусь таке випадає дуже рідко, то посеред «балаканини» цього світу ніколи не буде мало слів, які потішають, вливають у серця надію, розпалюють любов!  

Не будьте велемовні на молитві

Балакучість убиває стосунки, також і найважливіші — з Богом. У духовному житті замало вміти говорити. Насамперед треба вміти слухати. Аби жити в єдності з Богом, ми повинні навчитися мовчати.

З мого досвіду випливає, що справжня зустріч, досвід Його присутності завжди відбувається в тиші. Не йдеться навіть про мовчання у час, призначений для молитви; більше йдеться про втихомирення цілої нашої особи. Що, своєю чергою, приносить припинення непотрібних розмов, починаючи з тих, які безупинно провадиш сам із собою.