Наш час дещо нагадує рослину з оранжереї: його можна цілий рік вирощувати і розмножувати, щоби постійно споживати його розкішні плоди. Перша добра новина: час теж можна «розмножувати» — і без особливих зусиль. Друга, теж непогана: час розмножується головно заощадженнями.

Ось кілька порад від «садівників».  

• Календар і план дня

Календар не повинен бути «зашморгом». Це не намордник для нашої особистої свободи і не скажений пес, що скалить ікла прострочених термінів, нудних службових зустрічей або незручних лікарських візитів.

Календар, а в ньому приблизний план кожного дня, — це шанс для розумного використання часу. З одного боку, він допомагає уникнути спокуси цілий день безцільно марнувати час — плисти за течією, як життя понесе; з іншого ж — захищає від істерії, що все має бути зроблено сьогодні, зараз, і то блискуче.

З плану дня легко побачити, що реально можна зробити, а що перенести на завтра. Календар також допомагає позбутися ілюзії, ніби час гумовий і що я точно все встигну, хоча ще навіть не починав.  

• Порядок

При помноженні часу однією з найбільш благословенних чеснот є порядок. Підтримання порядку на столі, в шафах, одязі, в документах тощо займає загалом набагато менше часу, ніж необхідність розгрібати потім купи різних речей і сміття, коли щось терміново потрібно. Не згадуємо вже про те, що в таких невдалих пошуках поступово втрачаємо здоров’я, настрій, нерви й нерідко — хороші сімейні стосунки, бо безлад це одна з основних причин домашніх війн.  

• Засоби масової інформації

Години перед екранами. Телебачення, інтернет, комп’ютерні ігри різних поколінь… В той час, як медіа-експерти зводять ці наші витончені медіальні потреби заледве до двох: потреби в інформації та потреби в розвагах.

Поставмо собі розумне запитання: чи бідна мати Земля, яка існує мільярди років, так сильно змінюється кожні 24 години, аж ми повинні дізнаватися про ці зміни більше, ніж 20 хвилин на день? І скільки годин на день має розважатися, мов дитина, здорова, доросла людина, яка — здавалося б — уже мала вирости з дитячих штанців?  

• Пунктуальність

Якщо ви запросили гостя, а він запізнився на годину, то варто було би втрату часу помножити на кількість домочадців, які чекали його приходу. Тоді звичайна годинка раптово би перетворилася на чотири, п’ять, шість…!

П’ятнадцять хвилин — це максимальне «алібі» для запізнення. Якщо ми не шануємо свого часу, то повинні хоча би мати повагу до часу інших. Інакше, коли трапляється щось непередбачуване, а от безтурботність і лінивство — не личить!

Гіршим може бути тільки прихід заздалегідь до когось додому. Цього не проковтне жоден підручник з етикету.  

• Якість

Смак часу — а, отже, життя —насправді залежить не від того, скільки його маємо, а від того, як ми його використовуємо. Замість шести кепських книжок краще прочитати одну хорошу. Замість десятьох поганих фільмів (серіали в цьому відношенні — катастрофа…) краще подивитися один достойний. Замість трьох бесід із пліткарями та блазнями краще повечеряти з мудрим. І так далі…  

• Мовчання

Я вже давно відкрила, що не можна півгодини мудро говорити, якщо перед тим чотири години не мовчиш. Який це має зв’язок із заощадженням часу? Першорядний! Бо в тиші, а не в галасі ми набуваємо мудрості. А набута мудрість економить час як для того, хто нею володіє, так і для тих, хто захоче скористатися з його прикладу або мудрості.

За дурість іноді приходиться платити десятиліттями. Це час змарнований, болісний, ненависний. І для чого? Дурість і лінь — два головних крадії нашого часу.  

• Молитва і споглядання природи

Молитва і споглядання природи роблять із нашим часом чудеса: помножують його в паралельні світи й різноманітні переживання. Ми ніби тут і зараз, а насправді торкаємось якоїсь іншої, вищої реальності. Коли молимося, то радіємо, що можемо доторкнутися думкою до чогось більш тривалого, ніж ми, не підвладного часові, і Когось, Хто існує поза тим часом, бо сам його створив.

Природа — хоча й мінлива — говорить до нас мовою метафізики. Отже, ми, підвішені між тисячолітньою величчю гір і ароматом квітки — королеви однієї ночі, віднаходимо своє місце у прекрасному сопричасті вічності зі швидкоплинним. Але це у вільний час; а в повсякденні природа має свій ритм і годинник. Вони також були створені для визначення годин молитви в монастирях. Там, де є відповідна пора і час на молитву, там усе впорядковано та врівноважено, як у відомій фразі «ora et labora» (молися і працюй).  

• Люди

Що не людина, то світ. Зустріч з іншою людиною поширює наші особисті горизонти так, ніби нас запросили в подорож. Але ця подорож також може бути небезпечною, якщо маємо справу з негідником; бурхливою, якщо маємо справу з авантюристом; нудною, якщо зустрінете телепня; нестерпною, якщо ваш товариш пліткар… Час у такій компанії не буде втрачений тільки тоді, коли спробуємо їм допомогти і відвернути від поганої дороги. Але, якщо зустрінете хорошу, святу людину, то не жалійте часу на те, щоб перебувати з нею і грітися у світлі її слів та вчинків. Такі люди — лікарі душ.

І останнє: час, вкладений у добрі сімейні відносини, завжди використаний чудово.