Напево, коли чуєте про забобони, то згадуєте найпоширеніші з них, наприклад, пов’язані  з чорною кішкою, яка перебігла вам дорогу, чи ж зі стуком по дереву, щоб не зурочити. Та чи замислювалися над тим, що й у нашій вірі ми створили безліч забобонів?

Людська схильність до забобонів дуже сильна. Ми всі можемо одухотворювати об’єкти, поведінку і переконання поза волею Бога. Ми любимо наші забобони і талісмани, які, схоже, захищають нас від того, чого ми найбільше боїмося.

Якщо ми побачимо марновірство в контексті нашої віри, то швидко зрозуміємо, що кожен із нас у чомусь винен. Згадайте це, коли відкриваєте Біблію навмання на будь-якій сторінці і намагаєтеся припасувати прочитану інформацію до вирішення якоїсь проблеми. Або якийсь ранковий ритуал, який, здається, впливає на особливе благословення і благодать впродовж дня.

Боже Слово засуджує ворожіння: „Не будете ворожити, ані чаклувати“ (Левіт 19:26).

Так, напевно, ми не повинні дискредитувати (або навіть ігнорувати) неймовірні способи, якими Бог говорить із людьми, показуючи ознаки Своєї присутності і створювати „збіги“, щоб привернути увагу до себе. Небезпека полягає не в подіях, а в нашій схильності покладатися на них, дозволяючи їм направляти наш шлях або надавати нам впевненість.

Дивно, та часто ми схильні більше вірити в силу якихось речей, а не в самого Бога. Ця „помилкова впевненість“ проявлялася у всій біблійної історії (звеніть увагу на книги Ісаї 58, Єремії 7, 1 Корінтян 11), і сьогодні вона не менша.

Ми можемо все перетворити в благочестиві забобони, навіть відвідування церкви. Якщо я просто з’являюся в неділю вранці в храмі, то Бог благословить моє життя. Жодна з цих дій не є поганою. Насправді, вони чудові й корисні, якщо тільки до них не ставитися, як до благочестивих забобонів.

Так що ж нам робити?

Якщо ми сподіваємося на Господа, то зовсім не реагуватимемо на різні „ознаки“. Якщо наша довіра буде до Бога, а не до забобонів, то не шукатимемо надприродні вигадки. Вірте і покладайтеся лише на Бога!