Дорогі браття і сестри у Христі, дорогі друзі! Кожного року, завершуючи старий рік, готуємося до зустрічі із Новим.Особливу увагу ми приділяємо побажанням. Зауважив, що люди часто бажають один одному те, що самі би хотіли мати. Дивує, що для декого побажання – це можливість пожартувати, бо бажає речі неможливі, або ж те, що викликає сміх, несерйозність. Промовляємо добрі слова побажань, але чи віримо в них? 

У християн побажання часто поєднується із молитвою, адже після сказаного завжди додається: Хай Бог благословить на це!  Хай сповниться на тобі Божа воля! Дай Боже, щоб сталось … Дай Боже…

Тому такі молитовні побажання – це вияв нашої віри.

Віри в добро, віри в Подателя Добра, віри в прийняття добра. Після деяких побажань, аж хочеться сказати: Амінь, тобто “хай так буде”.

Коли говоримо побажання, то встаємо ми і встають інші. Це знак поваги “до святих слів”, це урочиста мить, яка заслуговує особливої тиші і уваги. Адже кожне слово – це слово, що виходить від самого серця.

Не гоже відмовлятися, коли тобі дають право побажання, адже довіряють і ти можеш стати знаряддям дії Духа Святого. Сам Бог може промовити через тебе, якщо прислухаєшся до Його голосу. Коротка молитва, тиша і те, що в серці відчуєш, те і промовляй. Твою смиренність буде нагороджена мудрістю слова.

Благословляйте і ви будете благословенні.

Кожний, хто благословляє, хто бажає і промовляє “благо”, той сам стає благословенним. Благі слова освячують людину і наповнюють її присутністю Духа.

Благословляйте й будьте благословенні Милосердним Отцем і в цьому новому році.