2 Цар 4, 8-11. 14-16а; Пс 89(88), 2-3. 16-17. 18-19; Рм 6, 3-4. 8-11; Мт 10, 37-42 

Ісус сказав до своїх апостолів: «Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той недостойний Мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж Мене, той недостойний Мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить;  а хто своє життя погубить задля Мене, той його знайде. Хто вас приймає, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто Мене послав. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди».

В Новому Завіті слово «хрест» вживається в двоякому сенсі:

1) знаряддя смерті – хрест, на якому помер Ісус;

2) Хрест – символ всякого життєвого тягаря, що нас пригнічує, є противним нашій природі,  і що є «наче похід на смерть» (св. Тереза Бенедикта від Хреста, Едита Штейн) – цей тягар учень Ісуса має нести кожного дня. Задумаємося чим є хрест, в тому другому значенні. Іншими словами: Що я маю взяти і нести за Ісусом, щоб бути Його учнем?! 

Один з відомих православних святих, св. Теофан Затворник про несіння хреста пише наступне: За Господом хрестоносцем не можна йти без хреста. Всі, хто слідують за Ним обов’язково йдуть з хрестом. Що ж це таке отой хрест? Це всякого роду незручності, тягарі, скорботи, як приходять на нас і з зовні, і з середини на шляху нашого добросовісного виконання Господніх заповідей, згідно Його духа і вимагань. Такий хрест так з’єднаний з християнином, що де християнин, там і хрест, а де немає цього хреста, там і немає християнина. Усесторонній комфорт і життя в утіхах не до лиця християнину. Його завдання себе очистити і виправити. Бажає вирватися з неволі сильного ворога, а як тут обійтися без боротьби і ран. Має йти наперекір усім оточуючим його порядкам, а як тут обійдешся без незручностей і утисків. Радуйся, коли відчуваєш на собі хрест, тому що це знак того, що ти йдеш вслід за Господом, шляхом спасіння, в рай. Потерпи трішки! Ось ось буде кінець і вінець слави.

Що є хрестом у житті людини? Як властиво розуміти його роль?

ХРЕСТ – ЦЕ МІСЦЕ, ДЕ ВМИРАННЯ СТАЄ ДЛЯ НАС СПАСЕННИМ,

де зазнаємо смерті, якогось браку, терпіння, страждання, але все це спричиняється до нашого СПАСІННЯ. Влучно це виразить св. Павло Апостол в Посланні до Галатів: Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові (Гал 6, 14). Хрест – це певний простір, де світ (ментальність, яка бунтує проти Бога) розіп’ятий для нас і де ми (наша стара людина) розіп’яті, щоб в нас жив Новий Адам – Христос!

Св. Феофан Затворник говорить про три кінці хреста:

• Немочі нашої людської природи, які ми повинні нести, наприклад: втома, старість, наслідки хвороби ітд. Йдеться про слабкості нашого «старого Адама». Звернімо увагу, що нам важко дається молитва і набагато легше перегляд фільму. Старий Адам в середині нас відразу відчуває втому, коли ми стаємо на коліна, коли беремо в руки Святе Писання. Той самий старий Адам раптово набирає бадьорості, коли нам пропонують розважатися, навіть, якщо це відбувається в один і той же час доби…
• Життєві тягарі: те, що виникає з нашої історії життя. Не є таємницею, що багато наших страждань пов’язані з нашим дитинством, ставленням до нас в родині, в школі, серед друзів. Над багатьма подіями ми не мали впливу і не несемо провини, але в той самий час несемо наслідки тих чи інших ситуацій.
• Те, що виникає з наших обов’язків, з життєвої місії. Матір, яка встає вночі до своєї дитини, відчуває дискомфорт, хоче спати, відчуває втому, але цього домагається її покликання материнства. Подібно можемо сказати про батька, який важко працює, щоб прогодувати свою родину. Дружина зносить слабкості і життєвий тягар свого чоловіка, а чоловік – дружини і таким чином їхнє життя назначене хрестом, який веде до досконалої, жертовної любові.

Вперше слово «хрест» – гр. стаурос вживається в тексті Євангелія, яке Церква передбачає на Літургію ХІІІ Неділі Звичайного періоду – Матея 10, 38. Розгляньмо дещо ширший контекст:

Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч. 35 Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір’ю і невістку з її свекрухою. 36 І ворогами чоловіка будуть його домашні. Ісус сказав до своїх апостолів: «Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той недостойний Мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж Мене, той недостойний Мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить;  а хто своє життя погубить задля Мене, той його знайде.

Ісус говорить про хрест в контексті своєрідного конфлікту в родині, коли хтось обирає шлях наслідування Ісуса. Коли людина усім серцем обирає Ісуса, то це спричиняє розлам між нею, її прагненням йти за Ісусом та родичами, котрі починають вважати її за дивака, починають ображатися, що така особа замість родинних посиденьок йде на якусь там молитовну зустріч чи на Євхаристію. Родина, яка ще не пізнала Христа, не розуміє і ображається, коли хтось з її членів, християнин, не йде на компроміс з цим світом і керується євангельськими принципами. Багато християн, які роблять свої перші кроки у вірі, зауважують, як багато різних незручностей постає у сімейних відносинах і як наслідування Христа спричиняє багато терпіння з боку інколи найближчих людей.

Хто своє життя зберігає, той його погубить;  а хто своє життя погубить задля Мене, той його знайде. Аж вісім разів можемо зустріти ці слова (з невеличкими змінами) в Синоптичних Євангеліях. Здається цього достатньо, щоб зрозуміти, як важливими є ці слова для кожного християнина. Щоб зрозуміти, про що йдеться Ісусу, важливо звернути увагу на грецьке слово психе, яке в даному випадку перекладено, як «життя», інколи перекладається як «душа». Вживаючи сучасної мови, дане слово можна також виразити як «моє власне я»!

Що значить втратити «власне я» заради Христа і Євангелії? Це означає, що свою ідентичність ми знайдемо лише в Господі: в тому, чого Він прагне, чого очікує від нас, яку волю нам виражає, до чого нас кличе! Коли я намагаюсь віднайти себе, віднайти «своє я», то найчастіше це приводить до розчарування і знеохочення. Навіть перемога над цілим світом, здобуття усього того, що є в світі не заспокоїть прагнення нашого серця, не дає того, що дає Христос. Якщо хтось, хто втрачає себе в собі самому, чинить це для Христа, то отримує себе, не інакше, як тільки в Христі (Ханс Урс фон Бальтазар).

Важко для наших вух звучать слова Господа: нехай себе зречеться… Грецьке слово арнеомаі має дуже сильне значення, сильний акцент і означає відмовитися, відкинути, заперечити. В грецькій літературі вжито цього слова, щоб описати людину, яка заперечує свою провину. Уявіть собі особу, яку засудили несправедливо. З якою ревністю вона буде намагатися доказати свою невинність. Ісус говорить про щось дуже важливе для кожного, хто прагне бути учнем. Кажучи про це зречення, Ісус не представляє його вартості самого в собі. «Зречення себе» в Новому Завіті завжди є зреченням на користь Ісуса. Зректися себе, щоб в нас міг жити Ісус, зректися власної волі, щоб в нас могла звершуватися Божа воля, зректися власних прагнень, пожадань, щоб в нас проявилися прагнення Божі. Людська природа страждає від такого стресу (як це… щось нам не можна?), зазнає інколи своєрідної смерті, але також і в цьому стражданні сповнюється тайна хреста.

Це слово апернеомаі в Євангелії від Матея 26, 70 описує… відречення Петра, коли Петро зрікся Спасителя, натомість в     Тит 1, 16 описує тих, які відрікаються від Бога: Заявляють, що знають Бога, ділами своїми Його відрікаються. Євангелія дає дві можливості: або зрікаєшся себе і несеш хрест, або намагаєшся врятувати своє життя, свій вплив, своє Я, і тоді… зрікаєшся Ісуса. 

Ісус не один раз говорив своїм учням про переслідування, говорив про те, що з огляду на Його ім’я – світ їх ненавидітиме. Світ в біблійному розумінні Нового Завіту середовище, яке бунтується проти Бога.

Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. 15 Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. 16 Вони не від світу так само, як і я не від світу. 17 Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина (Йн 17, 14 – 17). 

Прикладом такого ставлення світу є багато учнів Ісуса, які переживали переслідування, ми ж зупинимося на прикладі Святого Павла. Павло зрікся всього, щоб Христа придбати. Погляньмо, що  він собі відмовив, що втратив, що було для нього хрестом?

Коли хтось інший думає покладатися на тіло, то я ще більше: 5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з коліна Веніямина, єврей з євреїв, фарисей за законом; 6 щодо горливости – гонитель Церкви, щодо справедливості в законі – бездоганний. 7 А те, що було мені зиском, з-за Христа я вважав за втрату. 8 Ба, більше: я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати (Флп 3, 4 – 8)…

Що втратив Павло? Павло повністю втратив ту позицію і ті впливи, які він мав, будучи фарисеєм. Усі колишні друзі відвернулися від Павла, можливо Його родичі теж, для визнавців юдаїзму він став ворогом, але став другом Христовим.

І останнє, Ісус говорить про несіння хреста, яке має відбуватися не час від часу, а кожного дня.