Головна » Статті » Духовність

Нагорода на небі

БУТИ ДОСКОНАЛИМ

Частина 5. Нагорода на небі

Розділ 1. Посаг до небесного шлюбу

 

Ісус заповідав нам: «Не збирайте скарбів собі на землі… Збирайте собі скарби на небі» (Мт.6:19). Очевидно, що це не даремно, хоча Письмо  дуже мало говорить нам про майбутнє життя тих, хто туди потрапить. Але очевидно, що певні запаси від Господа нам будуть потрібні не лише для нашого виправдання на судилищі Христовому (2Кор.5:10), але й для повноцінного життя у вічності.  Святе Письмо нам відкриває, як його зібрати.

Ісус сказав: «А хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне» (Ін.4:36). Апостол Павло, підводячи підсумок своєї праці й діяльності на землі, сповіщає учневі своєму Тимофію: «тепер же приготовлений мені вінець праведності, якого Господь, Суддя праведний, дасть мені в день той; і не тільки мені, але й усім, котрі полюбили явлення Його» (2Тим.4:8). Маємо три найвагоміші речі, що їх можемо «зібрати» для свого майбутнього життя на небі, – такий собі  духовний посаг для кожного з нас, як частки Церкви-Нареченої.

 Це нагороди, скарби та вінці.

 

Нагороди

 

1. «Коли я проповідую Євангеліє, то нема мені чим хвалитися – це моя повинність… Та коли я роблю це добровільно, я маю нагороду… За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, я благовіствую про Христа даром» (1Кор.9:16,17). Отже, нагороду від Бога ми маємо тоді, коли благовіствуємо, тобто свідчимо людям про Ісуса, не претендуючи на винагороду земну, що може мати вигляд зарплати, донорської підтримки й тому подібне. Це найлегший, мабуть, і найдоступніший для віруючих спосіб отримати нетлінну відзнаку. Немає необхідності в місіях, бюро, офісах і т.п. Їдеш в автобусі, – поговори з людиною, що сіла з тобою поряд; пішов на весілля до мирських своїх родичів, – скажи їм, що п’яні їхні веселощі, то далеко не те щастя, якого варта людина як творіння Боже, – делікатно скажи, з любов’ю; потрапив на похорон, утіш близьких померлого словом Христовим, надією на Господа, відкрий їм, що цвинтарна яма може стати для них не кінцем усього, а лише початком щасливого й нескінченного майбуття.

2. «І хто садить, і хто поливає, є одне: але кожний одержить свою нагороду згідно своєї праці» (1Кор.3:8). Отож благовісник посіяв зерна істини в грунт людських сердець і пішов  далі, а за роботу тепер беруться інші: поливають посіяне дощем молитви, плекають сходи, доки вони не виростуть і не дозріють і, нарешті, збирають врожай та зносять його в Божі комори. Інакше кажучи, приводять людей до церкви. За це їм нагорода, причому, незалежно від того, хто скільки й на якому етапі трудився,  бо Господь хоче, щоб «хто сіє, і хто жне – раділи разом».

3. «По даній мені благодаті Божій, я, як мудрий  будівничий, поклав основу, а інший будує на ній… Діло кожного буде виявлене... і вогонь випробує діло кожного...  У кого діло, яке він творив, устоїть, той отримає нагороду. А в кого діло згорить, той буде мати втрати (синон: понести збитки, постраждати, бути покараним)» (1Кор.3:14). В цьому уривку ап. Павло каже про діло, що його можна уподібнити до зведення споруди. Воно має свій конкретний проект, має початок і кінець, після чого  починаються його випробування на міцність, тобто перевіряється якість робіт.  Тільки після цих вельми серйозних іспитів споруду  може прийняти небесний Замовник.

У 1Кор.3:10  Павло називає себе «мудрим будівничим», який заклав у Коринті надійний фундамент нової церкви, й настановляє тих, кому доручено зводити саму будівлю на цьому фундаменті, попереджає їх про  велику відповідальність та можливі помилки. Він пише: «А від доморядників вимагається, щоб кожний виявився вірним» (1Кор.4:1). Вірний своєму покликанню, своїй духовній спеціальності на будівництві. Кожен будівельник, незалежно від своєї посади, мусить бути зацікавлений у якісному  завершенні споруди, в успішному закінченні випробувань.

4. Добрі діла. «А хто напоїть одного з малих цих тільки кухлем холодної води... істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї» (Мт.10:42). Це те, що ми називаємо повсякденною благодійністю притаманною кожній віруючій душі. Господь заохочує і благословляє кожного, у кого в серці співчуття, любов та бажання прислужитися Христові. Коли ми допомагаємо бідним, підтримуємо знесилених, доглядаємо хворих тощо, це угодно Богові, але є ще один різновид добрих справ, – він особливий. «Бо ми – Його творіння, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед призначив, щоб ми їх чинили»  (Еф.2:10). Це означає, що у Бога є особистий план на життя кожної люди, складений Ним заздалегідь, є індивідуальна справа, що її кожен віруючий має звершити за період свого перебування на землі. Йдеться не про якихось вибраних, особливих людей, а про кожного, хто прийняв Ісуса Христа. 

І тут постає величезна проблема. Безліч віруючих проживають своє життя, не виконавши передбаченого Богом завдання. На жаль, далеко не всі ті, що відвідують храми, навіть ті, що служать Йому, знають своє покликання, розуміють, для чого помістив їх Господь на цю землю. Дуже мало пастори у церквах звертають на це увагу своїх прихожан, і, як наслідок, люди не шукають волі Божої на свою долю.

Отже, маємо такі чинники, що за них Господь обіцяє дати нам нагороду нетлінну: благовіствування та євангелізація, Божі діла та добрі справи у Христі.

 

В одному ряду із цими стоїть також  кілька важливих внутрішніх чинників, що спрямовані в глибини нашого єства, – без них неможливим є наше духовне зростання.

1. «Я ж кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, робіть добро тим, котрі ненавидять вас, і моліться  за тих, хто кривдить і переслідує вас... Бо коли ви любите тих, хто вас любить, то яка нагорода для вас? Отож будьте досконалі, як і Отець ваш Небесний досконалий» (Мт.5:44,46, 48). Чому за це Бог обіцяє нам нагороду, цілком зрозуміло, бо не так просто благословляти тих, хто ненавидить і кривдить нас, не говорячи вже про те, щоб їх любити. Варто спробувати стати на цей шлях, як стає зрозуміло, що нам не обійтися без великих жертв, без великих зусиль над собою, без великої боротьби з нашим «я», яке ні за що не хоче примиритися з образами, з переслідуваннями, тим більше, якщо вони несправедливі. Кожна наша перемога над «старою людиною» наближає нас до досконалості, робить нас все більш подібними до Христа, й Він готовий певним чином винагороджувати нас за це.

2. «Блаженні ви, коли будуть ганьбити вас та переслідувати, і зводити на вас усякі наклепи та лихословити вас через Мене. Радійте і веселіться, бо велика нагорода ваша на небі...» (Мт.5:12) Отже нагороду отримають ті, хто, живучи на землі, не тільки вірували в Нього, але й страждали за Нього (Фил.1:29).  Вся історія християнства переповнена незліченними прикладами страждань і смертей Його вірних за свою віру. Чималі випробування випали на долю наших старших братів та сестер, багато з яких наклали головами в радянських концтаборах, померли у «психушках», але не зрадили свого Господа.

Сьогодні, слава Богу, маємо інший час, але й нині  вистачає різного роду наклепів, образ, інших ненависницьких дій з боку тих, хто служить дияволу. Великим  горнилом наших страждань нерідко буває й сім’я, особливо, коли разом живуть віруючі та невіруючі. «Вороги чоловікові – домашні його» (Мт.10:36). Як важко буває  братам та сестра відстояти свої переконання перед тими, хто в їхньому домі не приймає Христа, скільки доводиться пережити несправедливих утисків, образ, навіть знущань! Господь це бачить, Господь оцінює це належним чином, і нагорода від Бога досягне нас свого часу. Велика нагорода!

Перераховані чинники, звичайно ж, не охоплюють всю нашу діяльність на землі, всі можливості Бога відзначити нас. У своєму Об’явленні Іоан Богослов називає низку винагород, що даються Богом вже не за одну, а за цілу сукупність певних заслуг.

 

 Розділ 2. Перемагаючому дам…

 

Дерево життя

 

«Переможцеві дам їсти від дерева життя, яке посеред раю Божого» (Об”явл.2:7).У Посланні до Ефеської церкви йдеться про нагороду, що її  Господь обіцяє за сукупність таких якостей, як працелюбність, терпіння, непримиренність до розпусти, стійкість до впливу «ніколаїтів» при умові, що церква, тобто віруючі, повернуться до своєї колишньої любові.

Дерево життя було в раю, до нього ми прийдемо і в майбутньому віці: «Блаженні ті, котрі додержуються заповідей Його, щоб мати право доступу  до дерева життя» (Об”явл.22:14). Воно ростиме по обидва береги ріки життя (Об”явл.22:2), що витікає з-під престолу  Бога і Агнця. Але не лише у вічності нам буде дозволено споживати плодів з цього дивовижного дерева. У книзі Приповістей читаємо «Плід праведника – дерево життя» (Прип.11:30). Це плід духовний, плід духа праведника. Дерево життя росте по берегах ріки життя і напуває своє коріння водою життя (Об”явл.22:1,2). Ріка життя виходить «від престолу  Бога і Агнця», на престолі – Бог Отець зі Своїм Сином Ісусом Христом. Третя іпостась Триєдиного Божества – Дух Святий. Він і є –  вода життя.

Таким чином, якщо дух людини  своїм «корінням» сягає глибин, де тече вода життя, інакше кажучи, постійно п’є від Духа Святого, то він швидко зростає і дає плід духа. Плід же цей: «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал.5:22). Цей плід є, можливо, найбільшою Божою нагородою для нас на землі.  Ми можемо знайти його лише в раю. Так, у справжньому земному духовному раю, що до нього відкрито нам доступ в Ісусі Христі.

Гадаю, не так багато знайдеться серед віруючих людей таких, хто не відчув би, як благотворно змінюються наші стосунки з оточенням, коли в нашому характері починають з’являтися стриманість, лагідність, милосердя, як чудово почуває себе людина, серце якої постійно сповнене миру і радості. А які чудеса здатна творити любов Божа! Ось цим усім і нагороджує нас Господь за наші наполегливість, терпіння і працелюбство у справі розбудови власного внутрішнього храму.

 

Сокровенна манна

 

«Переможцеві дам їсти сокровенну манну...» (Об”явл.2:17). Віруючі Пергамської церкви відзначалися стійкістю у вірі, що її вони зберегли у важких умовах, живучи там, де «престол сатани». Господь вказує і на ті моменти, де вони відхилилися від істини, їм належить виправити становище, і якщо вони здобуватимуть перемоги на цьому шляху, то отримають нагороди.

Ісус в Ін.6:48-58 каже: «Я – живий хліб, який зійшов з небес; коли хто буде їсти цей хліб – буде жити вічно». Тут на землі, хто споживатиме цей живий хліб, матиме все необхідне для життя й побожності.

Є ще одне значення  манни небесної. Відомо, що манна падала щодня, і її не треба було запасати наперед (Вих.16:31). Тут алегорично її можна сприймати як одкровення Боже, що дається кожній людині щодня зранку на  цілий день. У звернені до Пергамської церкви говориться: «переможцеві дам їсти сокровенну манну» (Об»явл.2:17). Це місце перегукується з обітницею ап. Павла: «Мудрість ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього… але проповідуємо премудрість Божу таємну, заховану, яку Бог призначив перед віками нам на славу» (1Кор.2:6). Зрозуміло, що перемагати у боротьбі зі слугами диявола, можуть лише ті брати та сестри що мають тісне спілкування з Богом через Духа Святого, постійно отримують від Нього необхідні настанови й сумлінно виконують їх.

Також варто згадати манну, що зберігалася у ковчезі завіту: «А за другою завісою була скінія, названа «Святе Святих», яка мала золоту кадильницю і ковчег завіту… в якому була золота посудина з манною, розквітлий жезл Ааронів та скрижалі завіту» (Євр.9:3,4).  Святе Святих алегорично можна розглядати як серцевину Церкви, що включає у відповідності до п’ятигранної структури храму Божого (Еф.4:11) живе пасторське служіння (розквітлий жезл Аарона), скрижалі як друковане Слово Боже (Біблія), та служіння пророка (манна).

 

Білий камінь, нове ім’я

 

«Переможцеві (тому, хто перемагатиме) дам... білий камінь, а на камені написано нове ім’я, котрого ніхто не знає, крім того, хто одержує його» (Об”явл.2:17).

Білий (синоніми: світлий, яскравий, сяючий, блискучий) камінь… В стародавньому світі білий камінь з викарбуваним на ньому ім’ям використовували  як перепустку на громадські святкування. Отже, той, хто отримає, тепер уже від Бога, камінь з новим ім’ям, матиме надійне  підтвердження того, що він гідний бути на шлюбній вечері Агнця.

Грецький оригінал пропонує нам особливе значення слова білий.  Білий тут, – не білизна крейди або гіпсу, а колір сяючого у променях зимового сонця снігу. Взагалі білий є одним із найбільш уживаних кольорів небес: біле вбрання (Об»явл.3:5; 7:9); вісон білий і світлий  (Об»явл.19:8), великий білий престол Об»явл.20:11) та ін.

Стосовно нового іменем. Нові імена отримали Аврам та Сара – Авраам та Сарра, що відображали їхню місію на землі.     Зовсім нове ім’я дано було Якову – Ізраїль. Звичайно, всі вони – видатні люди, але, гадаю і в Ісусі Христі знайдуться подібні їм. Ап. Іоан пише: «Переможцеві… дам білий камінь…» (Об»явл.2:17). Переможець це той, хто має велику силу, а силу Бог дає тим, хто здолав довгий і нелегкий шлях глибокого освячення, утвердився у смиренні, довготерпінні, мудрості і навчився вправно вести духовні бої. Пророк Ісая: «…слуг Своїх Він назве іншим іменем. І хто буде назвою тією себе благословляти, того благословлятиме Бог» (Іс.65:15,16). Нове ім’я матиме й Ісус (Об»явл.19:12). Таким чином, білий камінь означає, що Ісус дає вірній людині нову сутність, а нове ім’я, що людина ця уводиться в новий рівень слави.

 

Влада над поганами

 

«А хто перемагає і виконує Мою волю до кінця, тому дам Я владу над язичниками» (Об”явл.2:26).  Нам уявляється, що ці наділені особливою довірою стануть бійцями небесного воїнства Ісусового (Об”явл.19:11-16). Схоже на те, що влада від Ісуса, що її Він дасть переможцям, буде мати переважно духовні форми. «Він був одягнений в одежу, обагрену кров’ю, а ім’я Йому – Слово Боже». Ясно, що на одязі у нього власна кров Його земних страждань і сила Його меча – то є сила Слова. Звертаючись до ангела Пергамської церкви, Господь каже про ніколаїтів та послідовників Валаама: «Тому покайся, а якщо не так, то я незабаром прийду до тебе і воюватиму з ними мечем уст Моїх» (Об”явл.2:16). Очевидно, що йдеться не про фізичне покарання, хоча й такого повністю виключати не можна, бо написано про Царя Царів і Володаря володарів: «Він топче точило вина лютості і гніву Бога вседержителя» (Об”явл.19:15). Про це ж і в Давида: «Проси в Мене, і я дам Тобі народи в спадщину Мою… Ти розіб’єш їх палицею залізною, потовчеш їх як посуд гончарський» (Пс.2:8,9). Очевидно, йдеться про те, що Всевишній не буде надто поблажливий до нечестивих і вони отримають належну кару за своє беззаконня.

Можуть бути й інші тлумачення усіх цих місць, але незаперечним є одне: ця нагорода означає більш високий рівень довіри і незрівнянно більшу владу, ніж та, яку мали ці достойники раніше. Про владу вибраних Божих ап. Петро каже так: «А ви – вибраний рід, царствене священство…» (1Пет.2:9). Йдеться про духовні й певні адміністративні функції. Характерним прикладом може бути Мойсей, який був і духовним натхненником народу і його керівником, іншими словами, вождем.

 

Вранішня зоря

 

«Я дам йому зорю досвітню» (Об”явл.2:28). Таємничість цієї прекрасної нагороди дещо відкриває нам Ап. Петро: «До того ж ми маємо найдостойніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до Нього, як до світильника, що світить у темному місці доки не почне розвиднятися День і не засяє ранкова зоря в серцях ваших» (2Петр.1:19). В Об’явленні й знаходимо, що то є  ранкова зоря. Ісус каже про Себе: «Я корінь і рід Давидів, Зоря ясна і досвітня» (Об»явл.22:16). Ісус прийшов на землю в тілі простого ремісника, життя його було сповнене великих трудів і страждань, але настав час і Він вознісся над землею у славі. Настане час і Христос явиться людству у всій Своїй величі, але вже й тепер на землі Він приходить у славі в кожне праведне серце, яке пройшло складний шлях випробувань і досягло високого рівня духовної зрілості. Цього моменту торкається і пророцтво у книзі Даниїла: «Розумні сяятимуть небесним сяйвом, і ті, що навернуть багатьох до справедливості, неначе зорі, повіки, назавжди» (Дан. 12:3).

 

Білий одяг

 

 «Вони будуть ходити зі Мною в білому одязі, бо вони достойні» (Об”явл. 3:4). Білий лляний одяг (вісон) має глибоке символічне значення.  В Об”явл. 19:8 читаємо: «вісон – то праведність святих». З вісону в давні часи шили одяг для священиків «на славу й красу» (Вих.28:39 та ін.). В такому білому одязі поставали перед людьми ангели (Об”яв.15:6), явилось у видінні Іоану Богослову «воїнство небесне» (Об”яв.19:14), мали такий одяг двадцять чотири старці, що сиділи обабіч престолу Божого (Об”яв.4:4). Хто не буде мати на собі такого одягу, одягу праведності святих, не зможе бути присутнім на шлюбному бенкеті Агнця (Мт.22:11). У всіх країнах у всі часи білий колір символізував чистоту цнотливість, що винагороджуються правом бачити Бога (Мт.5:8).
 

Стовп у храмі

 

А ось до членів Філадельфійської громади у Господа немає жодних претензій, Він лише попереджає їх про майбутні важкі часи, що мають прийти на цілий світ, щоб випробувати мешканців землі, і обіцяє Свою підтримку в «години спокуси». А той, хто вийде переможцем у цих випробуваннях, стане «стовпом у храмі Бога Мого... і напишу на ньому ім’я Бога Мого – Новий Єрусалим, що сходить з неба від Бога Мого; і ім’я Моє нове» (Об”яв.3:12).

Слово «стовп» вживається у Біблії найчастіше у значенні несучого елементу, конструкції, що утримує на собі стелю, вищі поверхи тощо, тому й духовне його значення є цілковито зрозуміле. У храмі Соломона було два мідні мистецьки оздоблені стовпи. На одному було написано Яхін, що означає нехай поставить міцно, на другому Боаз – в ньому сила. Ап. Павло називає церкву Христову (1Тим.3:15) «стовпом і опорою правди». «Стовпами» також, що на них тримається церква, згідно слів Апостола, в Ізраїлі в ті часи вважалися (Гал.2:9) Яків, Петро, Іоан.

Потужні «стовпи» потрібні Церкві, аби вона могла встояти в часи важких випробувань.


Місце на престолі

 

Члени Лаодікійська церква розгубила усі свої духовні скарби, промінявши їх на багатство матеріальне. Схоже на те, що двері для Господа в цей храмі було вже давно зачинено. Але навіть цим «теплим», що заслужили найсуворіші слова викриття, Бог не відмовляє у Своїй любові. Дивовижно, але саме для віруючих цієї церкви у Господа є дуже висока нагорода:  «Переможцеві дозволю сісти зі Мною на престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його» (Об”явл.4:21). Звичайно, все це здійсниться, якщо вони стануть ревними у вірі й покаються.

Категорія: Духовність | Додав: ostin (10.11.2021) | Автор: Віктор Котовський
Переглядів: 68 | Рейтинг: 4.7/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ:

[27.11.2021][Роздуми]
В розумної людини є три шляхи (34)
[17.11.2021][Роздуми]
Берегти істину (28)
[10.11.2021][Духовність]
Нагорода на небі (68)
[03.10.2021][Розвиток]
5 незамінних звичок для християнина (53)
[01.10.2021][Духовність]
Плоди досконалості (74)
[19.09.2021][Постаті]
Як навернувся найбільший атеїст другої половини ХХ століття (130)
[06.08.2021][Духовність]
Все, чого не побажаєте… (84)
[28.07.2021][Святе Письмо]
Біблія про безсмертя душі (116)
[15.07.2021][Духовність]
Мудрість досконалих (137)
[12.05.2021][Духовність]
Плоди досконалості (160)
[12.05.2021][Розвиток]
Між двома крайностями: меншовартості або високовартості (106)
[19.04.2021][Духовність]
Візьми свій хрест (продовження) (154)