Звикнути молитися для деяких людей є великим тягарем. Ще інші люди можуть молитися в будь-який час, у будь-якому місці, у будь-якій поставі тіла. Кожен рух наших губ не є конче потрібним. Ум і серце можуть бути задіяні в цій молитовній дії, поки ми читаємо, розмовляємо, чи прямуємо до виконання наших щоденних обов’язків. Більше того, молитва дарує нам благодать надії, уповання на Бога і це є великим даром для кожного християнина.

Бог поважає та цінить не кількість промовлених молитов, чи їх риторику, які вишукані, мелодійні, логічні вони є, але нашу щирість та відкритість наших сердець до молитви – розмови із Богом. Багато Отців Церкви рекомендують молитися зранку, коли людина відпочивши заносить хвалу Богові. Сонце світить більш яскраво, і повітря радує нас свіжістю, яку людина не відчуває під час цілого дня. Прокинувшись, відчинивши вікно і насолоджуючись атмосферою нового дня, наповнюючи наші легені свіжим повітрям ми возносимо хвалу Богові та прославляємо Його всемогутність дивлячись на його творіння.

Ранковий день дає нашому тілу радість, силу, а ранкова молитва, є життям нашої душі. Вона відчиняє вікно нашого серця до свіжого та чистого повітря неба, завдяки молитві, яка дарує нам Божу благодать. Вона відновлє життя в наших душах і спрямовує думки до Бога, який любить нас та піклується нами та в кожну митть нашого життя, даруючи нам благодать робити правильні кроки та рішення в нашому щоденному житті. Це підживляє серце і дарує нам подих життя і просвічує темряву наших душ.

Починати день без прохання Божої ласки і подяки Йому за численні благодаті є небезпечним для наших душ. Про це говорить святий Франциск Ксав’єр: «Коли ти прокидаєшся ранком, підійми свої думки до неба і під час одягання і миття твоїх рук і обличчя пригадай собі усі гріхи та злі вчинки, які ти зробив минулого дня і попроси Господа прощення та благодаті уникати гріхів».

Вірні християни перед тим, як виконувати завдання дня будуть роздумувати певний час над заповідями Бога і прикладом Ісуса Христа. Завжди треба пам’ятати слова нашого Небесного Спасителя: «Що дасть людині, яка здобуде весь світ, і втратить свою власну душу» (Мр. 8, 36).