«Хто ж тоді може спастися?» (Мр. 10,26)

Упродовж усієї історії християнства точилися жвава полеміка про те, як досягнути спасення.

Хто може спастися?

А ось і відповідь — це неможливо в людей, тільки в Бога.

У Бога все можливо!

Цікава перспектива, друзі.

Хай що ми робимо, хай як намагаємося досягнути спасення і вічного життя – усе завжди залишається незаслуженим даром!

Для нас так звично щось здобувати, чогось у житті самотужки досягати. Ця ідея міцно закорінена у нашій свідомості. Але зі спасенням все зовсім по-іншому.

Апостол Павло відповідає просто: спасення – це дар, щоб ніхто не хвалився!

І ніхто не має права ставити власні заслуги, чесноти, духовний подвиг на перше місце або трактувати як особисте досягнення.

Як же прекрасно усвідомлювати, що Голготський Страждальник вже все зробив тоді! У Велику П’ятницю дві тисячі років тому. Для тебе і для мене!

Тому не пробуй каламутити чисту воду спасення, виєднаного для нас раз і назавжди як дар, власними заслугами.

Господи, пригадуй нам, що Спасення — це Твій дар, а не наші заслуги!