Таїнство Пресвятої Трійці – Отця, і Сина, і Святого Духа – звісно, перевищує можливості мого пізнання. Григорій Ніський писав: «Божество цілком незбагненне, і Сутність, яка понад усім, за єством не така, якою вважає її розум». Та все ж, у Трійці я перебуваю, благодать Трійці є завжди зі мною, і хрещена я «в Ім’я Отця, і Сина, і Cвятого Духа…». Щоденно я набуваю досвіду Бога. Досвід Бога є досвідом любові, яку кожен з нас черпає із Трійці. Бог справді є Любов, тому що у вічності Отець народжує в любові свого Сина і надихає в любові Святого Духа. Між трьома Особами, безперечно, існує “єдність” в Бозі. Звідси випливає, що суттю Бога є Його буття в сопричасті. Три Божі Особи настільки в спільності між собою, що творять Єдине Божество як приклад єдності і соборності для людей.

“Отець наказує, Син виконує, Святий Дух оживотворює” – такий принцип триєдиної присутності в усій справі спасіння висловили Отці Церкви. І ця думка могла б служити моделлю ідеального суспільно-політичного устрою в державі. Будучи більш практичними, це найкраща модель побудови стосунків між законодавчою, виконавчою і судовою владами у троїстому вимірі політичного життя. І ця безкорислива любов, що перебуває у Пресвятій Тройці, оживила б суспільний процес стійкою солідарністю, яка проявлялася б у спільній відповідальності за життя народу, у спільності інтересів, одностайності, у єдності думок і дій. 

«В Ім’я Отця…». Отець є джерелом незнаної і недосяжної тайни. Він виходить із Свого буття і вступає у діалог з людьми через Сина, Ісуса Христа, Який, долаючи онтологічну прірву і, воплочуючись, реалізує повне сопричастя між Богом і людиною. З Отцем ми розмовляємо щоденно, промовляючи Господню молитву і складаючи «Символ віри». 

«…і Сина…». Ми, люди, є братами і сестрами Ісуса по людській природі, а отже, синами і дочками Бога-Отця. Тому й каже Ісус: ”…як Ти, Отче в Мені, а Я в Тобі…” (Йо.17,21). Ми під час Літургії через Євхаристію поєднуємось із Христом і, таким чином, наближаємось до життя вічного. Бо Ісус сказав: “Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п’є, той живе життям вічним…” (Йо.6,54). Бо у хлібі Христовому живе Дух, котрого не можна спожити. А у вині Христовому горить Вогонь, котрого не можна випити. Дух у хлібі та Вогонь у вині – це великі чуда, що їх приймають наші уста. 

Слухаючи проповідь, ми вживаємо те ж саме Слово-Євхаристію, ми черпаємо з того Слова. Слово скликає всіх і дається у споживання. Христос сумлінно виконує свою місію – зробити нас синами Божими, поділитися своїм синівством. А від нас, відповідно, вимагає, «щоб усиновлення ми прийняли». 

«…і Святого Духа…». Святий Дух – це подих, завдяки якому лунає Слово. Людське життя пов’язане з диханням, і коли припиняється дихання – припиняється і життя. Тому Святому Духові ми вдячні за наше життя, бо Бог подарував нам життя «Духом Животворящим». «Життя Податель» вислуховує нас щоденно при молитві «Царю Небесний», «наводить нас на всю правду… і звістить те, що настане». Воплочення Сина Божого і Зіслання Святого Духа становлять єдину подію спасіння. Святий Дух сходить, щоб свідчити про Христа. І для спасіння людини Благодать Святого Духа просто необхідна. 

«… Амінь». Люди повинні бути тріадоцентричними, бо саме цей критерій визначає наше особистісне достоїнство. Цей критерій поведе нас до Царства Божого – до волі Отця, проголошеної Сином і сповненої у Святому Дусі. Пронесімо це таїнство, дане нам при Хрещенні, «В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» впродовж всього нашого життя, невтомно просячи: «І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити й оспівувати пречесне й величне Ім’я Твоє, Отця, і Сина, І Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь».