Треба завжди звертатися до Бога, як до остаточної мети.

Господь. Сину, я повинен стати твоєю найвищою і останньою ціллю, якщо справді бажаєш бути щасливим.

Від цього наміру стало чистим твоє серце, яке нерідко криво прихилялося до себе і до створінь.

Бо коли ти в якійсь речі шукаєш себе самого, то зразу ж сам у собі знемагаєшся і в`янеш.

Тому-то шукай у всьому перш за все мене, бо я є Той, хто все те дав.

Так сприймай кожну річ, як вона походить із найвищого Добра, і тому-то все треба звертати до мене, як до її власного початку.

З мене, мов із живого джерела, черпає живлющу воду і малий, і великий, і вбогий, і багатий – а котрі служать мені добровільно й радо, дістануть благодать за благодать.

А хто хоче похвалитися чимось іншим, а не мною, або втішатися якимось іншим добром, той правдивої радості не зазнає і дасть своєму серцю волю, але прерізні перепони стануть непокоїти його.

Таким чином не смієш приписувати собі нічого, що добре, а також ніякій людині не присвоюй якоїсь чесноти, але все те здавай на Бога – без нього людина нічого не має.

Я все дав і хочу, щоб все повернули мені назад, і конечно домагаюся подяки.

Оце та правда, що проганяє всяку пусту хвальбу.

А коли небесна благодать і правдива любов завітає до тебе, тоді не буде вже ні заздрості, ні вузькоглядності й самолюбство не опанує тобою.

Бо любов Божа все перемагає і піднімає вгору всі сили душі.

Коли ти дійсно мудрий, то в мені єдиному будеш радуватися, на мене єдиного надіятися, бо ніхто не є добрий, тільки один Бог (Лк. 18,19). Хвала Йому над усе і в усьому благословення!

"Наслідування Христа" Тома Гемеркен Кемпійський