Чому щастя — це наслідок здорових стосунків, а не мета шлюбу.

Дружба. Підтримка. Секс. Сім’я. Спільні інтереси.

Ось чому ви вступали в шлюб. Для цього шлюб створений Богом.

Але проблема в тому, що більшість людей одружуються не через це.

Ну, принаймні, я одружився не для цього.

Я одружився в пошуках щастя. Зрозумійте мене правильно: все інше мене теж цікавило. Вона була моїм найближчим другом. Ми одружилися, слідуючи покликанню, яке нас надихало: провести решту днів разом. Секс, ну… нібито теж так. І ми обоє хотіли колись мати повний дім дітей. Але жодна з цих причин не була головною.

Подібно до мільйонів інших людей, я одружився у пошуках щастя.

На перший погляд, це звучить невинно. Навіть романтично. Але складність у тому, що щастя — результат здорового шлюбу. Це не причина для шлюбу. Щастя — це щастя, що тут скажеш, але це «побічний продукт», наслідок шлюбу, а не його мета.

Щастя увінчує зусилля подружжя і служить «лакмусовим папірцем» здорових стосунків у шлюбі. Щастя не може бути головною причиною для вступу в шлюб.

" Щастя — результат здорового шлюбу. Це не причина для шлюбу

Не було такого, щоб Бог подивився на Адама і сказав: «Чогось він засумував. Яка експрес-процедура йому допоможе? А, точно, йому потрібна рідна душа, інша людина, щоби втамувати цю спрагу спілкування. Створю йому поміч — нехай відповість на його найпотаємніші бажання. Єво, вперед». Ну, зрозуміло, це не так. Тільки Бог зможе втамувати цю спрагу і дати цю відповідь.

Чоловік або дружина не замінять Бога.

Сенс шлюбу не в тому, щоби знайти собі половинку, якої бракує. Сенс у тому, щоб допомогти одне одному стати тим, ким задумав нас Бог: не більше і не менше. Повністю реалізувати закладений в нас Богом потенціал. Шлюб — це коли двоє людей об’єднують зусилля для того, щоб досягти цієї мети. Вони краще бачать одне в одному ту людину, якою кожного з них замислив Бог, — і ведуть одне одного до цієї мети.

" Чоловік або дружина не замінять Бога.

Не варто одружуватися тільки через те, що вам здається, ніби це «той самий, ваш» чоловік. Повірте мені: це не так. Немає такого поняття! Вступайте в шлюб, якщо бачите, як Бог змінює і в кого перетворює близьку вам людину, і ви відчуваєте, як це надихає вас. Коли вам хочеться брати участь у цій історії перетворення, в цій пригоді на шляху до майбутнього. Коли вам прекрасно зрозуміло, що шлях буде довгий і непростий, але ви не хотіли б пропустити жодної його віхи. Просто тому що ви вірите в покликання Бога для близької вам людини, і теж хочете в ньому брати участь.

Моя дружина допомагає мені стати кращим. Вона надихає мене на кращі жести й подвиги. Вона надихає мене на те, щоб повністю використати весь мій потенціал, стати тим, на кого перетворює мене Бог.

Але вона пробуджує в мені і найгірше. Те, що Павло називає «плоттю». Потворного, огидного мене, який не хоче змінюватися. Вона оголює мій егоїзм і мою гордість.

Саме тому шлюб гамує. Сам-то я завжди здавався собі пристойним хлопцем — а потім я одружився. Через перевірку я виявився так собі товаришем. Легко бути пристойним, якщо живеш у коконі. Варто лиш одружитися, як одразу проявляються твої справжні барви. Немов тебе вичавлюють, як губку. Все, що зберігалося у тебе всередині, просочується назовні, добре це чи погане. У мене все всередині перевертається, коли на церемонії одруження чую, як наречений каже: «Обіцяю зробити тебе щасливою». Мені так хочеться встати і закричати на весь голос: «Це обіцянка, яку неможливо виконати. Це просто неможливо. Ти ж не Бог!»

Не дивно, що найпоширеніше виправдання для розлучення: «Я заслуговую на щастя». Якщо ви сподіваєтеся на те, що ваш супутник у шлюбі зробить вас щасливими — розчарування неминуче, це лиш питання часу. Наша рішучість знайти щастя принципово хибна. «Я заслуговую на щастя». Та невже? Я не впевнений, що це так.

Все життя — це дар від Бога, нашого Творця. Ми вважаємо, що маємо право на «життя, свободу і гонитву за щастям», але, всупереч пропагованому в нашому суспільстві стереотипові успішного життя, ніхто не наділив нас правом на щастя. Бог нічого вам не винен. Так як не винний нам нічого супутник вашого життя в шлюбі. Все це — дар.

Якщо ви вступаєте в шлюб у пошуках щастя, то розчарування неминуче, і це — все, на що ви можете розраховувати в кінцевому підсумку.

Ви повинні це засвоїти до того, як вступати в шлюб. Хоч як сумно, але я цього не розумів, і це завдало мені чимало болю. Вже не кажучи про те, як сильно це ранило мою дружину.

Якщо ви починаєте шлюб у гонитві за щастям, на вас не чекає нічого, крім розчарування. Зрозумійте мене правильно. Шлюб — неймовірна пригода! Але він не забезпечить вам раю на землі. Шлюб — це коли двоє недосконалих людей поєднують свої життя для того, щоби слідувати Божому покликанню.

" Якщо ви вступаєте в шлюб у пошуках щастя, то розчарування неминуче, і це — все, на що ви можете розраховувати в кінцевому підсумку.

Нехай шлюб буде шлюбом, а Бог буде Богом. Нехай шлюб створюється в пошуках дружби, підтримки, сексу, в надії на повний дім дітей і будується на спільності інтересів. А Бог нехай буде джерелом життя. Джерелом вашого життя.

Це не означає, що в шлюбі ви не знайдете щастя. Я його знайшов. Моя дружина присутня в найкращих спогадах мого життя. Наш медовий місяць у Європі, переїзд до Портленда, народження першої дитини, відпустка на Гаваях — в усьому цьому ми були разом. І це було чудово. Відредагована історія, без моєї дружини в ній, виглядала би безбарвно, нудно та мляво.

Ось який урок я для себе виніс за останні кілька років: джерело мого життя — Бог, а не моя дружина. Вона — дивовижний дар, на який я не заслуговую, але вона — не Ісус.

Зрозумів я це, чесно кажучи, не зразу. І, поклавши руку на серце, скажу, що й донині працюю над засвоєнням цього уроку. Сподіваюся, що вам вдасться опанувати цю істину швидше, ніж вийшло у мене. Оскільки принадність такого життєвого кредо в тому, що як щастя з’явиться у вас на порозі, щойно це з вами станеться, це стане фінальним штрихом на прекрасному полотні вашого життя, довершенням усіх інших звершень та благословень.

Джон Марк Комер, Relevant Magazine

Джерело: CREDO