Головна » Статті » Родина

Гроші в обмін на крах родини

"От зароблю трохи і повернуся додому", – з такими словами в пошуках гідного заробітку Україну покинули мільйони жінок і чоловіків. Планують попрацювати півроку, рік, два, три... Та затримуються на значно триваліший час. Довга розлука з рідними та чужа країна роблять своє – у нових умовах люди знаходять того, хто розрадить, допоможе і підтримає. І, що важливо, той інший – поруч, пише газета "Експрес"

Тож з якими ризиками стикаються сім’ї заробітчан? Як впливає на дітей тривала відсутність когось із батьків? 
Докладніше про це говоримо з Владою Березянською, психотерапевтом, сертифікованим транзактним аналітиком, та отцем Тарасом Валахом, судовим вікарієм Київської архиєпархії УГКЦ. 

– На які ризики наражається сім'я, де хтось із подружжя на заробітках? 

В. Березянська: 

– За статистикою, вісім з десяти сімей, які намагалися будувати спільне життя на відстані, урешті-решт не змогли врятувати свої родини. Дуже часто причиною цього стає зрада. Випадки, коли сім'я розлучається через трудову міграцію, стаються дедалі частіше, – каже Влада Березянська. – Основними причинами цього явища є брак контакту з близькою людиною та зміна у психології того, хто перебуває на заробітках. 

о. Тарас: 

– У родини, де чоловік чи жінка – на заробітках, завжди більше життєвих викликів. Те, що пара не живе разом, – уже перша нагода для будь-якої спокуси, у тому числі для зради. 

– І хто частіше не витримує розлуку? 

В. Березянська:

– До зради більше схильні чоловіки. Проте в цьому завжди винні обоє. До зради доходить тоді, коли хтось із пари недоотримує те, що для нього є важливим. Чоловіки під час тривалої розлуки з домом відчувають сильний дефіцит уваги і підтримки. Зазвичай дружина, яка перебуває далеко, не може знайти в собі сили, щоб підтримати чоловіка, його працю вона сприймає як щось належне. І без задоволення фізіологічних і духовних потреб чоловіки знаходять когось, хто зможе їх забезпечити цим. 

Взагалі, допустимий час для розлуки – щонайдовше півроку. Триваліший період починає впливати на пару негативно, чоловік і жінка перестають розуміти одне одного, потрібно знову встановлювати контакт з людиною, а до цього готові не всі. 

– Чи залежить зрада від віку людини? 

В. Березянська: 

– По-перше, важливо, у якому віці пара була створена. Якщо це було у 18, то до 40 років люди захочуть зрозуміти, як це – бути з іншим партнером. А відстань та відчуття так званої свободи цьому сприятимуть. 

По-друге, у найбільшій небезпеці ті подружжя, які віддаляються одне від одного у період вікової кризи: у 25, 33, 40 і 56 років, плюс-мінус три роки. Саме в ці чотири періоди чоловіки і жінки починають переосмислювати своє життя, аналізувати успіхи та невдачі. І якщо тоді вони перебувають далеко від дому, цей фактор також може підштовхнути людину до зради. 

– До речі, чи є зрада причиною для розірвання церковного шлюбу? 

о. Тарас: 

– Шлюб – це єдиний нерозривний союз чоловіка і жінки, який може підлягати різним випробуванням, у тому числі спокусі зради. У Католицькій Церкві для уневажнення шлюбу зради недостатньо. Церква у своєму вченні заохочує до прощення і примирення обох сторін. Дуже часто така ситуація, навпаки, скріплює сімейне життя і дає можливість переосмислити дар бути одруженим. Якщо ж складається ситуація, коли пара не може жити разом, навіть після прощення одне одному, тоді уерковне законодавство говорить про так звану сепарацію – розділення, але не розлучення. 

– У якому віці діти найважче переносять розлуку з батьками? 

В. Березянська: 

– Найбільш критичним моментом є період від 12 до 16 років, коли дитина починає формуватись як особистість, набувати певних рис, брати приклад з батьків. Діти заробітчан мають велику життєву травму, вони постійно відчувають себе недолюбленими та неприйнятими суспільством. Якщо це дівчата, які виховуються з батьком, то їм буде дуже важко сформувати у собі справжні жіночі риси. Якщо це хлопці, залишені з матерями, то вони не розумітимуть, що таке бути справжнім чоловіком. Згадана травма залишає негативний відбиток на їхньому майбутньому. 

– То який вихід? 

о. Тарас: 

– Церква наполягає на єдності та нерозривності подружжя. Якщо вже людина вирішила поїхати за кордон, то найкраще зробити це спільно. Нехай спершу поїде хтось один, а за якийсь час до нього долучиться чоловік чи дружина. Проте і тут є певний ризик! З’являється поняття соціального сирітства, коли при живих батьках діти ростуть з бабусями та дідусями. Тому перед тим, як прийняти рішення їхати на заробітки, варто добре обдумати всі ризики і спокуси. Приймаючи одне одного в шлюбі, маємо бути готові до викликів життя. Тільки усвідомивши це, можна знайти розумний вихід із ситуації.

Категорія: Родина | Додав: ostin (31.03.2017) | Автор: Христина Біляковська
Переглядів: 166 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ:

[21.02.2018][Духовність]
Духовний вік християнина (продовження) (12)
[10.02.2018][Розмова]
Фандрейзинг чи френдрейзинг. Або як створити спільноту друзів навколо вашої ідеї (31)
[07.02.2018][Розвиток]
Як стати щасливим: порада нейробіолога (27)
[06.02.2018][Родина]
Як уживаються разом екстраверт та інтроверт в одній сім’ї? (35)
[06.02.2018][Суспільство]
Як бути сучасним автентичним християнином? (37)
[24.01.2018][Родина]
Все про те, як правильно планувати сімейний бюджет (42)
[22.01.2018][Суспільство]
82% зароблених коштів осіли в кишенях найбагатших (36)
[12.01.2018][Духовність]
Будьмо досконалі (продовження) (81)
[12.01.2018][Суспільство]
Переслідування християн і надалі зростає (57)
[12.01.2018][Постаті]
Багатство і бідність в ранньохристиянських громадах (50)
[06.01.2018][Духовність]
Христос родився! (53)
[04.01.2018][Родина]
Щоб врятувати від розпаду «токсичний» шлюб, достатньо однієї чесноти (51)