Головна мета всіх розумний батьківських заборон — бажання захистити дитину від можливої небезпеки. І хоча діти дратуються на батьківське «Не можна!», то заборона, як будь-який кордон, рамка, насамперед заспокоює дитину. Вона розуміє, що таке погано, а що — добре; відчуває, що поруч є досвідчений, сильний дорослий, який захищає її, а отже, вона у безпеці.

1. Пам’ятайте: забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції.

«Не можна злитися, не можна плакати, не можна боятися» — все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-яка людина, має право на почуття. Інша справа — як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом, і т. д.

2. Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» шкідлива для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати «не можна» або «ні», то ці слова швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька — просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки ще це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте улюблене. Намагайтеся запобігти ситуаціям, у яких вам доведеться казати дитині «ні». Для цього сховайте всі гострі та потенційно небезпечні предмети, зачиніть на ключ сейф із документами, поставте скляну вазу вище, а на розетки — заглушки… Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти; заховайте — але так, щоб дитя могло легко знайти — непотрібний пульт від телевізора або старий телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.

Надзвичайно цікавий і корисний спосіб зайняти дитину потрібним — це виготовити «тренувальні стенди», «дошки для розвитку». Так чи інакше, дитині ТРЕБА навчитися відчиняти дверцята, розщібати «блискавки» та гудзики, відкривати замки.

Якщо уникнути заборони не вдалося:

3. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» дитина чує як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалося вище, це загрожує знеціненням слів заборони. Якщо ви хочете, щоб ваш малюк правильно реагував на ваше «ні», то вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «а давай отак…», «будь обережний — це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях»…

4. Пояснюйте причину. Якби вам сказали: «Не можна їсти цей торт» — яка була би ваша перша реакція? Ви запитали б: «А чому?» Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу — вона безпечніша», то дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона зробить правильний вибір. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, її мовою. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть його увагу або віднесіть його туди, де буде безпечніше.

5. Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх на свій рахунок. Мама злиться або дратується — значить, я поганий, вона мене більше не любить; веселиться — значить, це просто гра. Що спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, то спокійніше їх сприйме ваша дитина.

6. Пропонуйте альтернативу. На кожне «не можна», після пояснення причин, має бути своє «можна». Заборонивши щось дитині, обов’язково запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах — але якщо заклеїти стіну папером, то можна, або на мольберті можна. Не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна, і т.п. Розвиток дитини у певні періоди проходить через заперечення, включно з робленням того, що «не можна». Але якщо зразу після заборони піде альтернатива — дитина сприймає це як можливість вибору.

7. Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить — НІ. Й інші члени родини теж повинні знати про це «ні». Якщо мама заборонила, а тато дозволяє — це провокує дитину на маніпуляції; крім того, породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а тому небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і якщо їй вдалося переконати вас — не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більше впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами домовитися, а не «продавила» вас хниканням або ще чимось.

8. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу — це і є заборона, але його ніколи й ні за яких обставин порушувати не можна, навіть при спробі домовитися. Наприклад: «Не можна бити маму» або «Не можна відчиняти вікно». У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятне в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їхня значущість зійде нанівець.

Джерело: CREDO