Дорогі браття і сестри сьогодні ми торжествуємо Вознесіння у небо нашого Спасителя Ісуса Христа. Минуло вже 40 днів від торжества Воскресіння.
Усі ці дні ми вітали один одного привітом: Христос воскрес – Воістину воскрес! Ділилися радістю, що смерть переможена, що сокрушені ворота адові і нам повернена надія на Небесне Царство. Кажучи це привітання, ми свідчили усім про те, що Господь наш живий і присутній серед нас. Наше життя – це прекрасне свідчення живої присутності Спасителя. Бо благословляючи один одного, ми благословляємо Його благословенням, виявляючи любов один од одного, ми любимо Його Любов’ю. Христос ще й у нас находить продовження Його Євангельській місії.
Каже наш Спаситель: йду приготовити вам місце.
Насправді воно було вже готове для нас давно. Перші люди змінили нашу долю і закрились ворота раю, а тепер все стає на свої місця. І кожен з нас запрошений йти за Ісусом і завершити цей шлях у Небесному Царстві.
Воскресіння Ісуса тепер розуміється у не лише як боротьба зі смертю, а боротьба за життя, за життя вічне. Життя не у земському, а у небесному вимірі.
Зауважмо, що ми в той час, коли висловлюємо тугу, то дивимось у небо, то закриваємо очі і вдивляємось все ж таки у далечінь. А також, коли шукаємо надії, коли мрії виникають. У нас в кожного є цей інстинкт дивитися в небо… Немов десь у підсвідомості залишилось ще від наших прародичів туга за тим, що втратили.
Небо фізичне – це є видимий символ незглибимості, великого простору, безмежної краси і повноти. Ми вдивляємось у далечінь і подивляємо цю необмеженість, а з часом приходить розуміння, що ми є частиною цієї величі, цієї незглибимості.
Коли ми захоплюємось видимим  небесними просторами і вони лише є символом, то ж, яке буде наше захоплення, коли зустрінемось із Небесним Царством?
Це не романтичні мрії – це надія, дана самим Богом кожному, хто увірує в слова Христа і буде жити Євангелією.
Кінець земського перебування стає новим початком для апостолів
Відразу після вознесіння Ісус дає вказівку почати діяльність проголошення Спасаючого Євангелія і каже апостолам: «Ви приймете силу, як Дух Святий зійде на вас, і будете Моїми свідками в Єрусалимі й в усій Іудеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Діян. 1; 8).
Це свідчення здійснило пророцтво Ісуса. Адже ми сьогодні можемо переконливо сказати, що Євангелія є проголошена до усіх куточків землі. Теперішні засоби спілкування можуть це дозволити. Але все ж ніякі засоби не замінять людське свідчення.
Свідчення – це ділення із тим, що є в тебе на серці і що сам пережив, чого був свідком. Саме тому у сьогоднішньому торжестві ми отримуємо, а дехто тільки відновлює,  це величне завдання проповідувати воскреслого Христа, щоб слово Божої науки отримали також ті, хто приходить у цей світ, творячи нову генерацію.

Луки 24,36-53