Що звичайно люди бажають одне одному, виражаючи свою приязнь і прихильність до особи: здоров’я, всілякого благополуччя, щастя і радості, щоб не бракувало хліба і всіма були шановані і любимі, – все це уявлення людського щастя.

Коли читаємо, проголошені Ісусом Христом блаженства, то зустрічаємось з чимось протилежним: блаженні (тобто, щасливі) не ті, які насичені, а навпаки – голодні, блаженні не ті, які все мають у достатку, а вбогі, блаженні не ті, що можуть тішитися, а ті, що плачуть, і не ті , яких всі люблять, дійсно щасливі, а ті, яких ненавидять через те, що вони вірують в Ісуса Христа. Передусім всі ці люди – вбогі, ті, які плачуть, ті, що їх переслідують, голодні – блаженні з огляду на майбутнє щастя у вічності, адже сам Ісус Христос говорить, «бо ваша нагорода велика в небі» (Лк 6, 23).

Треба, однак, зазначити, що Христос не говорить «будуть блаженними», а говорить це в теперішньому часі: ви – блаженні. Коли людина несправедливо страждає і її душа плаче від цієї несправедливості, коли людина щиро шкодує за свої гріхи (плаче її душа перед Господом), коли людина страждає через всілякі інші утиски, то саме в цей момент вона блаженна, її душа свята перед Господом. Підтверджує цю думку св. Апостол Павло: «Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква» (Кол 1, 24). Св. Павло таким чином стверджує, що його страждання приймають участь в освячені Церкви і вони включені в справу відкуплення, яке здійснив Ісус Христос на хресті. Справді, Ісус приніс всі свої страждання в жертву Богу Отцю, щоб відкупити нас. Відкуплення – це значить привести нас до вічного щастя, до з’єднання з Богом через очищення від гріхів – це і є стан блаженства. Жодні страждання не мають відкупительної сили, чи сили наближення нас до Бога, якщо не будуть поєднанні зі стражданнями Ісуса Христа. Все наше життя, і також страждання, набирає надприродної вартості, якщо наше життя з’єднане з життям, стражданням, смертю і воскресінням Ісуса Христа через віру і через святі Тайни Церкви (див. Йн 6, 53-58).

Чи тепер, коли ми розуміємо, що страждання людей з’єднані зі стражданнями Ісуса Христа, ми можемо бути байдужими до страждання інших? Ні, навпаки. Свята Фаустина Ковальська говорить, що є дві речі, яким би заздрили людям ангели, якщо б могли заздрити – Святе Причастя і страждання. У цих словах є ключ до зрозуміння вартості страждання: через Причастя людина єднається зі своїм Господом і подібно до св. Причастя людина єднається з Ісусом Христом через свої страждання. Логіка така: якщо я відкидаю зараз страждання, то ні зараз, ні у вічності я не зможу з’єднатися з Господом. Здається, що саме про це говориться в наступних після блаженств «горе»: «Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу. Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати. Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні» (Лк 6, 24-26).

Єдина можливість спастися для багатих, для тих, що ситі, що сміються, – приймати участь в стражданні своїх вбогих братів, допомагаючи їм в їхній недолі (див. Мт 25, 31-46).