Насправді, ми не покликані лише раз: багато разів, протягом усього життя, Христос кличе нас. Спочатку Він покликав нас у Хрещенні; але пізніше також — слухаємося ми Його голосу чи ні — Він усе ще милосердно кличе нас.

Якщо ми відходимо від нашого Хрещення, Він кличе нас покаятися; якщо ми докладаємо зусиль, щоб довершити цей поклик, Він кличе нас від благодаті до благодаті, від святості до святості, поки нам дане життя.

Авраам був покликаний зі свого дому; Петро — від своїх сітей; Матей — зі своєї служби; Єлисей — зі своєї ферми; Натанаїл — зі свого усамітнення. Ми всі йдемо дорогою покликання — все далі і далі, від однієї речі до іншої; не маючи місця, щоб відпочити, але підіймаючись до вічного спочинку, і слухаючи одну команду лише для того, щоб отримати для себе іншу. Він кличе нас знову і знову, для того, аби виправдати нас знову і знову, — і знову і знову, все більше і більше освятити та прославити нас.