Невже ж забуде молодиця своє немовля?

Не матиме жалю до сина свого лона?

Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду.

Глянь! Я записав тебе в себе на долонях...

Ісая, 49, 15-16.

Кожна людина має невимовну потребу любити і бути любимою. Такою створив її вселюблячий Бог-Творець. Нехтування чи порушення цього закону зі сторони людини завжди призводить людину до страждань, оскільки це є добровільним заподіянням ран своїй та іншій душі. Вкінці це завжди відкидання Бога, який стверджує нам: Я Любов. Полюбіть і ви один одного, як Я вас полюбив. 

Двоє вільних осіб, поєднуючись у найбільш інтимному акті вияву почуттів, можуть започаткувати плодом своєї любові третю людину. І тут вони вже не тільки мужчина і жінка, а Батько і Матір своєї Дитини. І ці троє за Божим планом мають уже відразу бути поєднані найбільшою любовю, близькістю і турботою, щоб ця радість їхньої спільної любові не була знищена, а плекалася і розвивалася в світлі Любові Бога. 

Так мала би будуватися наша радість життя, яке може давати життя і радість ще й іншому. Так воно зазвичай і стається... якщо не станеться щось інше найжахливіше, що може вчинити людина. 

Свідчення перше: Чому Ви так зробили? 

5 жовтня

Сьогодні почалося моє життя, хоча мої батьки про це поки що не знають. Я дівчинка, у мене буде світле волосся і блакитні очі. Усе уже визначено; навіть те, що я буду любити квіти.

19 жовтня

Деякі вважають, що я ще не людина. Але я справжня людина, так само, як маленька крихітка хліба також є хлібом. 

23 жовтня

Я уже вмію відчиняти ротик. Подумати тільки: через рік я навчуся сміятися, а потім і говорити! Я знаю, що моїм першим словом буде «мама».

25 жовтня

Сьогодні почало битися моє серце! 

2 листопада

Я щодня поволі росту. Мої ручки і ніжки стають цілком як ваші! 

12 листопада

У мене є пальчики. Які вони ще маленькі! Я зможу гладити ними мамине волосся.

20 листопада

Тільки сьогодні лікар сказав моїй мамі, що я живу тут, під її серцем. Яка вона, напевно, щаслива!

23 листопада

Мої тато і мама, напевно, вже думають, як мене назвати.

10 грудня

У мене росте волоссячко. Воно гладке, світле і блискуче. Чудове! 

13 грудня

Я вже трохи бачу. Коли мама принесе мене у світ, він буде повний сонячного світла і квітів.

24 грудня

Цікаво, чи чує мама тихий стукіт мого серця? Воно бється так рівно і сердечно для усіх. У Вас буде здорова маленька доненька, Мамо і Тату!

28 грудня

Сьогодні моя мама мене убила...

Як це робиться? Вакуум-відсмоктування

При використанні цього методу лікар спочатку повинен розслабити шийку матки для розкриття маткового зіву, щоби, розтягнувши його, залишити матку відкритою. Це важко, оскільки вона тверда і не готова до розкриття. Потім лікар-абортмахер вводить у матку пластмасову трубку з гострими краями. Тіло дитини розшматовується на частини. Після цього лікар розрізає з боку внутрішньої стінки матки глибоко укорінену плаценту. Здерта речовина відсмоктується назовні у спеціальну ємність. Вакуум-відсмоктувач, застосовуваний для цієї операції, є у 29 разів потужнішим від побутового порохотягу.

Розширення шийки матки чистка 

Ця процедура схожа на вакуум-аспірацію за винятком того, що абортмахер вводить у матку кюретку гострий ніж у формі петлі. За допомогою кюретки він розрізає плаценту, розшматовує дитину на шматочки і вишкрібає їх. При цьому, звичайно, відбувається сильна кровотеча.

Розширення шийки матки та її спорожнення

Цей аборт робиться після дванадцятьох тижнів вагітності. Необхідний інструмент подібний до щипців, оскільки кістки дитини вже почали кальцинуватися (наприклад, череп). Анестезії (знеболювання) для дитини не робиться. Лікар вводить інструмент у матку, захоплює ніжку чи іншу частину тіла дитини і, викручуючими рухами, відриває її. Це повторюється знову і знову. Хребет також повинен бути зламаний, а череп роздрібнений, щоб їх можна було видалити. Обовязок медсестри зібрати всі частини тіла дитини докупи, аби переконатися, що все витягнуте.

Розповісти про хімічні лікарські аборти? 

Першим таким абортом був найбільше поширений засіб сольового отруєння плоду (сольовий амніоцентез). Він робиться після 16 тижнів вагітності. Велика голка вводиться через черевну стінку матері в навколоплідні води дитини. Через неї вводиться концен­трований сольовий розчин. Дитина дихає ним, ковтає його і, звісно, бореться, бється в конвульсіях. Для убивства дитини потрібно близько години. Якщо не відбувається ніяких ускладнень, то наступного дня мати народжує мертву дитину. Це щось жахливе і нестерпно довго болісне!

Препарат рУ-486

Він не запобігає ні заплідненню, ні імплантації протягом першого тижня життя. Він використовується тільки після затримки менструації. Може застосовуватися й тоді, коли вік дитини становить не менше двох-трьох тижнів, коли у ній уже бється серце. Він неефективний після шести або восьми тижнів вагітності.

Він убиває ненароджену дитину, що розвивається, у якої вже почало битися серце, що відбувається на четвертий день після затримки менструації. Ці таблетки при­значаються завжди після сплиття цього терміну, але до сьомого тижня вагітності. Застосування тільки цього препарату вбиває 85 відсотків ненароджених дітей. 

Розповісти про аборти ззовні? (Через черевну стінку)

Найбільше поширений із них так званий кесарів розтин. Хірург розкриває черевну стінку, а потім матку жінки і витягає живу дитину разом із плацентою. Звичайно цей метод застосовуєть­ся напри­кінці вагіт­ності.

Якось один лікар, що використовував цей метод, вийняв дитину, що дихала, намагалася плакати, рухала ручками і ніжками. Тоді він накрив голову дитини і та задихнулася. 

Інший засіб пере­ри­вання життя дити­ни утопити маля в цебрі з водою. Деякі лікарі перерізають пуповину, коли ди­тина ще знаходиться в матці, тобто по­збав­ляють її кисню. Потім, приблизно через пять хвилин, коли вона умирає від ядухи, лікар видаляє продукт вагітності так вони називають малесеньку дитину. 

Свідчення друге. Ніколи 

Я ніколи не буду спеленута, не буду смоктати пальчик. 

Я ніколи не притиснуся до тебе і не вимажу тебе молоком. 

Я ніколи не буду гратися бряз­кальцями і мати своє ліжечко. 

Я ніколи не буду мати ложечки і нагрудничка. 

Я ніколи не навчуся повзати і ходити, не вимовлю першого слова. 

Я ніколи не побачу мурашку, метелика і пташку. 

Я ніколи не піду з вами до магазину за забавками

У мене ніколи не буде киці, і щенятко не лизне мені щічку. 

У мене ніколи не буде ляльок або плюшевого ведмедика. 

Я ніколи не побачу сонечка і сніжинки, не змокну під дощиком. 

Я ніколи не буду їздити на вело­сипеді, стрибати з паркана або лазити по деревах. 

Я ніколи не побачу чудових квітів, не буду стрибати зі скакалкою, не зібю колінка. 

Я ніколи не почую пісень, не побіжу за голубом. 

Я ніколи не буду дивитися муль­тики, читати книжку або бавитися. 

Я ніколи не зможу товаришувати з хлопчиком і дівчинкою. 

Я ніколи не спіймаю світлячка, рибку або жабку.

Я ніколи... Я ніколи... Я ніколи... ніколи... ніколи...

Але я у Вічності нашого Бога вічно буду Вас любити, бо Ви мої Батьки і ми разом жертви АБОРТУ!

Відчуття болю плодом вашою дитинкою

Коли гублять життя ненародженої дитини, вона відчуває біль біль тривалу й болісну (з виступу президента Рейґана по націо­нальному реліґійному радіомовленню, Нью-Йорк Таймс, 1984 р.).

Це було підтримано і документальною заявою групи впливових професорів, включаючи фахівців-анестезіологів і двох екс-пре­зидентів Американської колеґії з аку­шерства й гінекології. Однак ненароджена дитина не може сказати нам, що переживає біль і страшенний стрес. 

Больові відчуття можуть бути зафіксовані, коли больові рецептори посилають імпульси в головний і спинний мозки, які, у свою чергу, посилають сигнали до мязів тіла. 

Перша реакція головного мозку у відповідь на больові стимули, що піддається виявленню, реєструються в таламусі у період між девятим та десятим тижнями. 

Чутливий лицевий нерв має всі свої складові частини вже в місячному ембріоні... У сім тижнів він сіпає або відвертає свою голівку від болючого стимулу так само, як і на усіх інших стадіях життя. Шкірні чутливі рецептори виникають у навколоротовій області плода на сьомому тижні вагітності. 

Це больовий рефлекс? Так! 

Якщо торкнутися новонародженої дитини шпилькою, то у неї виникає первісний рефлекс захисного сіпання. Те ж саме відбувається й в утробі матері після восьми тижнів вагітності.

Зміна частоти серцевих скорочень і рухів плода також свідчить про те, що вну­трішньоматкові маніпуляції болючі для плода. 

Як реагували законодавці на це свідчення вчених?

Дуже прозаїчно: у США на розгляд був винесений закон, що вимагає зробити процедуру аборту безболісною для нена­родженої дитини! 

А що іще говорять фахівці про больовий рефлекс?

Ось одна із драматичних картин, описана доктором Р.Селзером з Єльського уні­верситету: Коли голка була введена через черевну стінку матері в навколоплідні води плода, її (голку) різко смикнуло спочатку в одну сторону, а потім в іншу подібно до волосіні, яку натягує риба, намагаючись зірватися з гачка. Але це була не риба, а людське дитя.

А от іще одне свідчення: Як тільки у плоду виникає больовий рефлекс можливо, вже до 45-го дня, усі використовувані методи аборту будуть викликати біль. Чим пізніше робиться аборт, тим сильнішою стає біль. Болючі відчуття сягають кульмінації, якщо як метод аборту використається сольове отруєння... Плід переживає смертельну агонію.

Про болючість маніпуляції із плодом свідчать зміна пульсу й збільшення частоти його рухів. Плід гостро реаґує на введення під його шкіру електродів і на взяття проб крові. Він переживає болючі відчуття, проходячи пологовий шлях, не кажучи вже про ті випадки, коли доводиться вдаватись до вийняття його на світ за допомогою щипців. 

Уже з восьми-десяти тижнів вагітності плід відчуває органічну біль. Починаючи із тринадцяти тижнів розтягання, стиск, уколи й інші болючі стимуляції плоду виразно викликають у нього болючі відчуття й реакцію на них. Особливо це стосується сольових вливань у навколоплідну рідину з метою аборту, коли висококонцентрований сольовий розчин поступово спалює шкіру плоду на протязі години чи більше, заподіюючи йому нестерпну біль. 

Що найчастіше відбувається насправді? 

Про це подається дуже мало фактичної інформації, причому нерідко фальси­фікованої. Кричучі проблеми іґноруються, представляються в кращому світлі або подаються в тексті дрібним шрифтом. Жива дитинка, яку виношує жінка, називається органічною тканиною, скупченням клітин, грудочкою і т.д. І це на тій стадії, коли вона вже смокче свій пальчик, відчуває біль і коли вже можна чути її серцебиття через ультразвуковий стетоскоп.

Такий обман матері й свідоме під­штовхування її до аборту ні в чому не проявляється настільки очевидно, як у питанні консультанта: Чи хочете ви відновити менструальний цикл? Якщо так, то роз­пишіться у своїй згоді на цю процедуру. Ні слово аборт, ні слово дитина при цьому не згадуються. Напевно, не знайти кращого прикладу експлуатації і приниження жінок, ніж цей комерційний і повсюдний обман.

Свідчення третє. Діти в животику матері мають сни (є науковий доказ) 

Я ще не народжений, але у сно­видіннях я вже бачу майбутнє життя. Я бачу себе дитиною, що грається на лузі, де багато квітів; над якими безшумно літають ме­телики, схожі на крилаті квітки надзвичайних кольорів. Яскраво світить сонце. Поруч зі мною моя мати. По небу пливуть білі хмарки ніби кораблі з вітрилами. Я вибираю найкрасивіші квіти, зриваю їх і приношу мамі, а вона складає їх у букет. І раптом у небі зявляється темна грозова хмара. Вона росте на очах і стає схожою на чорне тіло дракона. Вона покрила сонце, ніби проковтнувши його своєю пащею. Лунають гуркоти грому. Я в страху біжу до матері, вона бере мене на руки і говорить: «Не бійся». І я відразу ж заспокоююся з мамусею мені нічого не страшно. Вона несе мене у наш будинок. Десь гримить грім, від якого, здається, здригається земля, але поруч із мною моя мати, і я засинаю на її руках. 

Я бачу другий сон. Мати й батько про щось тихо розмовляють. Я чую кожне їхнє слово. Мій батько гово­рить: «Як я вдячний тобі, що ти залишила живою нашу дитину наше щастя. Без нього я не уявляю нашого життя воно було б для нас сірим і порожнім».

Я бачу інший сон. Я хворий. Моє тіло ніби горить у вогні. Поруч зі мною на ліжку сидить моя мамуся. Скільки безсонних ночей провела вона біля мого узголівя, я не знаю. Вона тихо говорить: «Нехай його біль перейде до мене, нехай цією хворобою занедужаю я замість нього». Я відчуваю, як якась сила йде до мене. Йде від моєї мамусі й не дає мені вмерти. Вона бачить, що я відкрив очі, тихенько витирає свої сльози й посміхається мені. Вона каже: «Не думай про це, синочку. Я не покину тебе, а Бог не покине нас. Якщо ми будемо бідні, то будемо жити в якому-небудь убогому житлі. Якщо ти будеш голодний, то я буду просити мило­стиню, щоб нагодувати тебе. Якщо тобі буде холодно, то я зігрію тебе своїм подихом. Якщо тобі не буде у що взутися й будуть мерзнути твої ніжки, то я буду носити тебе на своїх руках». Я відповів: «Мамусю, з тобою мені буде скрізь добре, я буду слу­хатися тебе й тішити тебе, а коли ми вмремо, то будемо всі разом».

Я бачу іще сон. Я граюсь на краю глибокої ями, схожої на колодязь. І раптом провалююся в неї. Я не маю за що схопитися руками, ані спертися ногою. Навколо нікого немає. Я бачу, як піді мною в мороці блищить вода. Після мого народження, коли я навчуся говорити, я обовязково розповім матері ці сни.

Мамо, чому моє серце стискається від тривоги: куди ти несеш мене? Я бачу кімнату, повну чорних демонів. Я хочу бігти, але я впійманий, як звір у сітці: чудовисько в образі людини хоче мене вбити. У мене відтинають руку. Мамо, тобі, напевно, ніколи не відтинали руки, і ти не знаєш, як це боляче, інакше ти не дала б цій людині так мучити мене. Мамусю, тобі ніколи не розривали голови, а залізні кліщі схопили мою голівку й трощать її. Це невимовно боляче, я чую хрускіт своїх кісточок. Де ти, та мамусю, що снилася мені?!

Малятка для безсмертних 

У Поліни Дашкової серед інших творів є детектив, фабула якого полягає в тому, що існує якийсь підпільний абортарій, куди вагітних жінок із великим терміном спря­мовують на штучні пологи. З немовлят роблять ліки для омолодження багатих старців. Сюжет настільки страшний, що здавався би абсо­лютним вимислом. Але виявилося, що Дашкова була недалека від правди: з ненароджених дітей вже давно й успішно справді навчилися робити пілюлі, що допомагають повернути час назад. 

Як виробляють омолоджуючі препарати з тканин ненароджених немовлят? Людські зародки розтирають у суспензію в апараті на кшталт мясорубки, додаючи спеціальний розчин. Колишній президент Росії Боріс Єльцин ставав від такого лікування як живчик. У жовтні 2001 року Міністерство охорони здоровя навіть випустило спеціальні накази № 386 і 387, якими встановлювався порядок визначення ефективності препаратів. І це в обхід Фармацевтичного комітету і Комітету з біоетики Мінздраву. Про це стало відомо зовсім недавно. 

Сильні світу цього користувалися пре­паратами з немовлят вже давно: майже усі генсеки, починаючи з Брежнєва, комуністичні тирани Китаю, В'єтнаму, Кореї, Куби, а також багато американських знаменитостей. Однак результатом постійного пічкання гормонами на кшталт віаґри стало повне атрофування інших життєво важливих органів керівників застою.

Після Другої світової війни на основі досвіду, накопиченого нацистськими ме­диками в лабораторіях і таборах для військовополонених, де людський матеріал був необмежений, почався новий бум у пошуках еліксиру молодості. 

Відомо, що член-кореспондент Російської академії медичних наук Геннадій Сухих ще з 1997 року омолоджує президента Єльцина препаратами, зробленими з людських зародків. При цьому перший президент Росії, подібно Кощію Безсмертному, дивує росіян і увесь світ, постійно зявляючись на людях і на телеекрані в абсолютно різному вигляді: то він глибокий старець, що ледь пересуває ногами, із немотивованою посмішкою, то бодрячок із гладенькою шкірою обличчя й осмисленою мовою. 

За кордоном (зокрема, у Франції та Німеччині) фетальна терапія заборонена, як аморальна. Сталося це після того, як деякі жінки, що робили собі інєкції молодості, померли.

Справді, бізнес, повязаний із фетальною терапією, злочинний по суті. Щоб роз­мелювати в мясорубках живих діточок, потрібно мати залізні нерви і міцну психіку. Тому сучасні парацельси оцінюють свою працю дуже і дуже дорого: одна така порція суспензії коштує до двох тисяч доларів.

Про те, як діють на організм людини препарати з фетальних тканин, розповідає лікар одного з пологових будинків, що побажав залишитися невідомим: 

Як відомо, Росія займає одне з ліди­руючих місць у світі за кількістю абортів. Причому в нашій країні переривати вагітність можна і на великих термінах до 22 тижнів. Через нашу лікарню проходить чимало пацієнток. А куди ж подіти пробачте за вираз відходи виробництва? 

Я не ханжа і вважаю, що жінки повинні мати право вибору. Але якби вони хоча б одним оком бачили, що залишається після аборту, можливо, дами серйозніше ставилися б до цього питання. Навіть 10-тижневий плодик це вже маленька людина, із ручками-ніжками. І ось ці ручки-ніжки ми збираємо в тази, а потім банально виливаємо в каналізацію або викидаємо в сміттєвий контейнер. 

Дещо (зокрема, ембріони) після штучних родів забирає Московський інститут біо­логічної медицини, який очолює професор Сухих. Саме там і створюють препарати для омолодження. Ще раніш за бартером в обмін на холодильники абортну кров і плаценту забирали французи. Цю, як ви висловилися, сировину за кордоном використовують у парфумерній та лікарській промисловості. 

Дійсно, не так давно американська неурядова організація American Foreign Policy Council опублікувала інформацію про фірму Вертекс, очолювану Гульназ Сотниковою особливо наближеною до Московської патріархії (!) бізнес-вумен. Американці оголосили, що мають дані про те, що ця фірма причетна до неліцензійного збору тканин людських ембріонів. Вертекс мав медичну філію, яка тісно співпрацювала із Мос­ковським інститутом біологічної медицини. Після заяви американців діяльність філії призупинили.

Коли жінці роблять аборт на великому терміні, штучно викликаючи пологи, коли на світ зявляється живе дитинча, що ви робите з таким ембріоном? 

Знаєте, ще не так давно аборти дозволяли робити до 26 тижнів. І тоді дійсно на світ могла зявитися жива дитина. Лікарі опинялися в моторошній ситуації. Не будеш же його вбивати?! Вибрали найгуманніший, якщо так можна висловитися, спосіб плід поміщали в холодильник. Деякі особливо живучі діти вмирали протягом доби. Це було жахливо!!! 

Зараз штучні пологи дозволені до 22 тижнів. Дітей виймають мертвими. Але все одно це вже ембріон, що сформувався, з усім виглядом людини: його в каналізацію не спустиш це дуже боляче. Як я вже говорив, із деяких лікарень плоди вивозять в Інститут біологічної медицини. А з непотрібними трупиками вчиняють так, як у кого вийде... 

(Ніна Москвіна, Инфо-агентство Стрингер) 

Слово замість плачу сліз, які ми вже пролили...

Усюди чуємо слова мир, доброта, гуманізм. Але це не всюди правда. Це мерзенне лицемірство, насамперед у справах, про які зараз намагаємося як­найголосніше закричати: люди, у вас потьмарення розуму АМОК з нестримним бажанням нищити, і нищити те, що своє, найдорожче! 

Це одна зі звіриних гримас сучасного цивілізованого світу. Навколо нас іде війна, яка жорстока і не припиняється, де немає перемиря або закінчення, де немає пере­можців і переможених, а тільки кати і їх жертви. Ця війна охопила увесь світ, але з особливою силою ті країни, які пишаються своєю цивілізованістю, культурою й про­гресом. Ця війна нелюдська, це методична бойня, геноцид, що не має прецеденту або порівняння в історії людства. Це війна батьків проти своїх же дітей. Це війна, де ллються потоки крові, де вбивство сполучене з катуваннями. І ця бойня щорічно плодить десятки й десятки мільйонів невинних жертв! 

З лицемірством, властивим сучасній людині, це чомусь не називається дійсним імям побоїщем безневинних і беззахисних, садизмом, узаконеним правом на вбивства й злочини, а сховане й замасковане мрячним і безсовісно лицемірним терміном аборт, тобто викидати геть гірше, ніж у смітник, начебто йдеться про непотрібний мотлох, що викидають із будинку у купу сміття, а не про живу істоту, не про дитину!