Туринська Плащаниця – полотно, у яке, як твердить християнське передання, за юдейським звичаєм, було загорнуто тіло Ісуса Христа після скидання з Хреста. Овієдський Судар – хустка, у яку теж згідно з християнським переданням та згідно з тогочасним юдейським звичаєм, було замотано голову Ісуса Христа. Плащаниця згадується в Євангеліях (див. Мт. 27,59-60; Мк. 15,46; Лк. 23,53; 24,12; Ів. 19,40; 20,5-6). Судар згадується тільки в Євангелії від Івана (див. Ів. 20,7).

Дослідженням керував професор Севільського університету д-р. Хуан Мануель Мінярро, який і презентував результати дослідження ЗМІ. За словами д-р. Мінярро форензичні світові стандарти для ідентифікації особи вимагають від 8 до 12 співпадінь. У випадку Туринської Плащаниці та Овієдського Судару кількість співпадінь – 20, що без усякого сумніву підтверджує, що йдеться про одну і ту саму особу.

Також, зауважує д-р Мінярро, що невеликі різниці у формі кровавих плям свідчать про те, що цих два полотна перебували у різному ступені контакту з тілом. Що на його думку свідчить на користь думки про автентичність реліквій.

«Це не є автоматичний доказ, що та особа був саме Ісусу Христос. Але наше дослідження свідчить про те, що і в Туринську Плащаницю і в Овієдський Судар була замотана та сама особа.» - стверджує науковець.

Свого часу Алан Ванґер зробив аналіз крові, яка залишилась на Туринській Плащаниці й Овієдському Сударі й прийшов до висновку, що в обох випадках кров належить людині чоловічої статі, яка мала АВ резус позитивну групу крові.

Польський публіцист Ґжеґож Ґурни провадячи власне дослідження обох реліквій заявив, що обоє цих реліквій показують спробу учасників похоронного обряду не втратити жодної краплі крові покійного, а що повністю відповідає єврейським похоронним звичаям.