Хресна Дорога за український народ - Молитва - Каталог статей

Хресна Дорога за український народ

Вступ

Настав час посту. Це час покаяння, очищення і навернення. Це школа покути, в якій можна поглибити свою віру, переглянути своє життя і на скільки це можливо змінитись. Примиритись з Богом і ближнім, побороти свої немочі, навчитись стриманості. Це є особлива нагода, коли ми можемо разом розважати над страстями Господніми, йти разом з Ісусом Хресною дорогою, з Ним вмерти і воскреснути до нового життя. Це нагода попросити прощення, бо Він постраждав за всіх нас, а нині кожного з нас, кличе до добра і любові. То ж відгукнімося на цей поклик, відкриймо наші зболені серця і разом з Ісусом ідімо цією Хресною дорогою.

Піст – це Божий заклик відчути біль інших, несправедливо скривджених війною, відкинутих суспільством і тих, які є цілком байдужі для інших.

Господи! Час посту — це також час роздуму над Твоїми страстями, над Твоїми стражданнями, що їх переніс з любові до нас. Ісусе, вірую, що Тобі в той час було дуже важко, але незважаючи на це, Ти сказав: “Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я заспокою вас”. Сьогодні, я прийшов до тебе, бо мені також не легко у моєму житті. Сьогодні вся Україна приходить на Голгофську гору, схиляючись перед Твоїм зболеним святим тілом. На цій Хресній дорозі хочемо просити у Тебе допомоги, щоб могти перенести усі випробування, що чекають на нас. Проситимемо в Тебе сили, щоб вистояти у часі спокус. Проситимемо благодаті, щоб у серце кожного з нас прийшов мир. А особливо просимо у Тебе любові, щоб могти Тебе наслідувати до кінця.

Стація I
“Ісуса Христа засуджують на смерть”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву,
Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб Його розп'яли" (Мр 15,15).

Ісусе! Тебе засуджують на смерть. Ти є не винний. І я знаю, що Тебе несправедливо звинувачують. Однак, будучи невинним і знаючи коли, як і де ти помреш, Ти відважно прийняв свою долю.

Сьогодні весь український народ, приймає свою нелегку і гірку долю, простує своєю Хресною Дорогою, приймаючи важкий хрест війни, лихоліть та випробувань. Самотність тих, хто втратив близьких людей, стає невимовним болем одиноких сердець. На очах багатьох проступають гіркі сльози важких страждань. Здається, що ми самотньо простуємо стражденним шляхом. Нам важко, ми зі страхом дивимося у майбутнє, ми пригнічені.

Господи! Ти приймаєш нелюдські страждання задля нас. За мій гріх Ти береш на рамена важкий хрест. Ти прагнеш щоб я, і ми всі, дивилися не в майбутнє, а у твої очі повні любові. Ти промовляєш до нас мовчазливим розп’яттям у церкві: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяженні і я облегшу вас!»

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Уже засуд є готовий,
Вже Пилат вмив руки з крові.
На хрест, на хрест засудив Месію,
Христа , Христа , світа всю надію! / 2р.

Стація II
“Ісус бере на себе хрест”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов Він на
місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота" (Йоан 19: 17).

Господи! Ти взяв на свої рамена важкий хрест, не нарікав, не осуджував, а прийняв з покорою цю чашу переповнену терпінь. Цей хрест – це гріхи цілого людства. Хто не любить хреста, не може стати Твоїм приятелем, тому що дорога до неба – дорога хресна. Я так часто нарікаю на свої щоденні хрести, якісь терпіння, хворобу, слабкість, забуваючи про братів і сестер, які опинилися без засобів для життя, юних хлопців, які померли чи стали каліками на полі бою. Ці великі страждання схожі з тим тягарем, який Ти Господи переносив. Але ми віримо: Там де є терпіння там і є воскресіння.

Ісусе! Допоможи мені полюбити терпіння, подай мені ласку, щоб я всі хрести, які мене обтяжують, завжди радо приймав і терпеливо зносив. Навчи в усьому годитися з Божою волею і усвідомити, що страждаючи з Тобою, разом з Тобою воскресну і прославлюся.

Смерті знак уже готовий
Знак жертвенної любові.
Ісус, Ісус радо Хрест приймає,
Хресний, хресний похід починає. / 2р.

Стація III
“Ісус вперше падає під хрестом”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Він наші недуги взяв на себе,
Він ніс на собі наші болі" (Ісая 53:4).

Ісусе! Ти обкривавлений і зовсім безсилий падаєш під тягарем свого хреста. О наш Ісусе! Ти всесвіт тримаєш у своїх руках і ним все мудро управляєш. Ти мільярди людей підіймаєш, а нині Сам падаєш. Але Ти віднаходиш у собі сили, щоб встати і прямувати вперед.

Кожний з нас падає під тягарем своїх гріхів: неприязні до ближнього, гордості, заздрості, злості, пиятства, осуду і ще багато інших гріхів, які просто кидають нас додолу. Скільки зла приходить в суспільство через гріх, жадобу влади і слави? Як нам піднятися і йти вперед у цьому нелегкому житті?

Тільки ставши на коліна я зможу набратися Твоєї життєдайної сили, яка допоможе мені піднятися з моїх тягарів. Просвіти мене Господи, проведи мене до частої Святої Сповіді, щоб я каявся і зміцнений Святим Причастям уже більше ніколи їх не допускався. Наповни мене любов’ю, бо справжня любов це означає жити не для себе, а для іншого. Це виконувати чиюсь волю, а не свою. Це з довір’ям ставитись до ближнього, все терпеливо зносити і прощати. Так ми повинні свідчити свою любов до Всевишнього навіть тоді, коли є не так як ми хочемо. Це означає в усьому і завжди годитися з Божою волею.

Звільна Христос поступає
Та під хрестом упадає.
Мліє, мліє з надміру терпіння,
Ллється, ллється кров аж на каміння. / 2р.

Стація IV
“Ісус зустрічає свою страждаючу матір”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Цей поставлений для падіння й підняття, він буде знаком
протиріччя, й Тобі самій меч прошиє душу" (Лк 2: 34-35), — сказав
колись праведний Симеон до Марії. І тепер цей меч прошиває її серце.

На дорозі страждань Ти, Господи, зустрів свою матір і знайшов у неї співчуття та розуміння. Твоя мати, співчуваючи з Тобою, глибоко страждала.

Не одна матір, як і Ти Маріє, плаче над своїм сином покликаним на війну, пораненим або й мертвим. Не одне материнське серце переповнене жахливим болем. Мабуть, як ніколи раніше, ми відчуваємо біль Твого непорочного материнського серця.

На цій Хресній Дорозі, Ти прямуєш разом з нами, Ти простягаєш свої святі руки, щоб витерти сльозу з поморщеного материнського обличчя, Ти дивишся у втомлені очі солдата, Ти молишся із тими, хто на колінах і у сльозах випрошує миру для України.

Маріє, нам так потрібна твоя любов. Ми просимо, щоб Ти простягнула Свій святий Омофор над нашим багатостраждальним народом.

Мати як Сина уздріла,
З болю Свого Серця мліла.
«Сину, Сину!» - жалісно ридала,
Землю, землю сльозами скропляла. / 2р.

Стація V
“Симеон допомагає Ісусові нести хрест”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Схопили Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали
хрест на нього, щоб ніс за Ісусом" (Лк 23: 26).

Ісусе! Тебе жорстоко катують, гостре терня входить глибоко в Твоє тіло. Твій хрест настільки є важкий, що немає уже більше сил іти далі. Симеон допомагає Тобі. Так само і я повинен підставляти своє плече і допомагати іншим. Часто я не зауважую, що сьогодні так багато людей потребують моєї допомоги: бідні, знедолені, скривдженні, немічні, голодні, позбавленні прихистку рідного дому, ті, яких я зустрічаю щодня. Але чи беру я приклад від Симеона, чи згоджуюсь нести немочі інших, чи допомагаю я тим, хто потребує моєї допомоги та підтримки?

Так Христа хрест придавляє,
Що йти далі сил не має.
В поміч, в поміч Симеона дали.
Нести, нести хрест йому казали. / 2р.

Стація VI
“Вероніка витирає Ісусові обличчя”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Не було в Ньому ні виду, ні краси, ні вигляду принадного не
було в Ньому" (Ісая 53: 2).

О, яка велика любов і мужність! Вероніка не побоялась катів і їхніх ударів. Ставить себе під загрозу і підходить до Христа, щоби витерти Його закривавлене обличчя. За добре милосердне діло, на хустинці Вероніки залишився відбиток Ісусового найсвятішого обличчя. Цей відбиток повинен кожен з нас носити у своїй душі. Сьогодні я запитую себе, чи беру я цей образ Христа у своє життя, чи не встидаюся я визнати Ісуса в колі своїх друзів, або зробити на собі знамено Святого Хреста, чи часто я є в храмі Божому? Чи я є волонтером, через матеріальну, моральну чи духовну підтримку для потребуючих?

Ти дерево зелене! Даруй нам, щоб кожен з нас став Веронікою, яка витирає піт з Твого лиця та з обличчя кожного зраненого війною; щоб Твоє лице на наших іконах, адже кожна людина, то Твоя ікона, було нам дверима у вічність.

Вероніка із любові
Подає платок Христові.
З крові, з крові лице витирає,
Образ, образ на платку лишає. / 2р.

Стація VII
“Ісус другий раз падає під хрестом”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші.
Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані" (Ісая 53: 5).

Господи! Ти вже вдруге падаєш під хрестом. Цим Ти навчаєш мене, що і я стараючись вести добре життя, все ж таки відчуватиму утиски у світі, в якому так багато зла. Цим Ти вчиш мене, що і я буду відчувати тягар самотності, смутку, знеохоти, спокус. Однак, Ти також навчаєш, що незважаючи на такі перешкоди, я мушу прямувати вперед – до добра.

Незважаючи на біль наших сердець і на рани наших тіл, ми повинні наслідувати Спасителя і простувати дорогою правди, суспільної справедливості та чесності. Ми повинні знести великі терпіння, щоб побачити воскресіння Христове, воскресіння нашого народу і торжество правди.

Сила Христа опускає,
Христос знову упадає.
Часті, часті гріхи є причина
Того, того впадку Бога-Сина. / 2р.

Стація VIII
“Ісус промовляє до плачучих жінок”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Хресний похід перепиняють "жінки, що плакали за Ісусом та
голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: "Дочки єрусалимські,
не плачте на до мною, а плачте над собою і над вашими дітьми" (Лк 23: 27-28).

“Дочки Єрусалимські, не плачте наді мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?” Цими словами Ти навчаєш мене, що я повинен плакати над своїми гріхами, яких так часто допускаюсь у своєму молодечому житті; що повинен задуматись над собою, бо зауважую, є ще так багато всього над чим би я мусів ще працювати.

Той, хто оздоровлював хворих, прокажених, воскрешав померлих сьогодні йде на Голгофу. А скільки добра зробив Ти для мене Господи? Скільки благословень Ти послав нашому народові? А сьогодні є й такі, що проклинають Тебе. З моїх очей також течуть сльози. Бо Ти таким був, так і я повинен чинити. Вже живу не я, а мій Господь – Ісус.

Це жінки побожні бачуть
І над Христом жалко плачуть.
Плачте, плачте, та не наді мною.
Радше, радше плачте над собою. / 2р.

Стація IX
“Ісус третій раз падає під хрестом”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Зневажений, останній між людьми, чоловік болів... Він був
поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші" (Ісая 53: 3-5).

Твоє третє падіння під хрестом показує мені, як Ти рішуче ішов до Своєї болючої мети. При кінці тієї дороги Ти бачив смерть, але також і вічне життя. Ти знав що на Тебе чекав відчай, але одночасно і велика надія. Ти знав, що на Тебе чекала ненависть, але Твоя любов все це перемогла. Визнаючи Тебе, у цьому світі я маю таку саму мету – вічне життя. Тільки прощаючи ворогам, попри всю біль у серці, так можу встати і простувати далі. У цьому Ти дав для нас приклад, Господи. Ти є наше життя, наша надія і наша любов. Я рішуче йтиму Твоїми слідами, йтиму до Тебе, щоби злучитися з Тобою, щоби прославити Тебе – Алилуя. Я прагну Тебе Господи!

Сила Христова маліє,
Ісус втретє паде-мліє!
Тілом, тілом до землі впадає,
Духом, духом до Отця злітає. / 2р.

Стація X
“З Ісуса здирають одяг”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Тоді вояки взяли Його одіж та зробили чотири частини, по
одній кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лиш увесь
від верху тканий. Тому домовилися між собою: "Не дерімо його,
а киньмо на нього жереб, на кого впаде" (Йоан 19: 23-24).

Ісусе! Твоя одежа прилипла до ран і її безжально віддирають від тіла. Ти цей біль переніс за гріхи нашої нечистоти і безсоромності, яких ми часто допускаємося через оглядання сороміцьких фільмів, читання злої літератури, відвідування непристойних зібрань, справляння забав у час такої великої скрути.

Господи! Допоможи нам уникати нагоди до нечистоти, не витрачати свою молодечу силу на марні і небезпечні спокуси. Дай нам сили завжди йти поруч з Тобою, та в усьому Тобі довіряти. Щоб ми з любові до Тебе не знеохочувалися, а завжди пам’ятали, що страждаючи з Тобою разом з Тобою воскреснемо і прославимося. Тож будь нам грішним Боже…

Вийшов на Голготу-гору
Цар Архангельського хору!
Одяг, одяг там з нього здіймають,
Жовчю, жовчю його напувають. / 2р.

Стація XI
“Ісуса прибивають до хреста”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп'яли" (Лк 23: 33).

"А з Ним двох інших: по одному з кожного боку,
Ісуса ж - посередині" (Йоан 19:18).

Учителю! Я бачу як цвяхами прибивають Тебе до хресного дерева. У своєму житті я не раз надмірно прив’язувався до грошей, пиятства, телевізора, різних поганих розваг. Одним словом – погані нахили прив’язують мене до дерева самолюбства. Господи! Тебе прибили до хреста, але Ти переміг через Воскресіння. Відтепер мені потрібно часто роздумувати над Твоєю Хресною дорогою та йти за Тобою до кінця. І таким чином, я переможу свої закоренілі нахили і прив’язання. Завдяки Твоїм ласкам і Твоїй допомозі я все ж таки дійду до святості.

Ісусе! Ми бачимо, як інші розпинають нас, ми часто нарікаємо і зневірюємося, але також і каємося як другий розбійник: Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Царство Твоє. Згадай про нашу стражденну Батьківщину, споглянь на нелюдські жахіття війни, зглянся над плачем сиріт.

Я нічого не знаю, нічого не розумію у цьому світі жаху. Але Ти йдеш до мене, відкривши обійми і серце, готове прийняти всіх нас. Одна Твоя присутність – стає нам раєм.

До хреста Христа прибили,
Руки й ноги пригвоздили.
Тече, тече кров дорогоцінна.
Злоба, злоба гріхів тому винна! / 2р.

Стація XII
“Ісус вмирає на хресті”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"При хресті Ісусовім стояли Його Мати, сестра Його Матері,
Марія Клеопова та Марія Магдалина" (Йоан 19: 25).

Ісусе! Твої тремтячі уста шепочуть останні слова: “Звершилося”! Твій прощальний погляд повен любові і милосердя. У страшних болях і терпіннях Ти віддаєш Свого Духа. Земля затряслася, і темрява настала по всьому світі, бо Син Божий довершив діло відкуплення.

Страждальна українська земля, приймає у своє лоно сотні померлих в ім’я правди, справедливості і любові до ближніх. Здається, що вся природа поринає у жалобний траур людської скорботи.

Жертва, яку приносять в ім’я любові до інших є також хресною жертвою. Тому Небеса відкриті, а звідти на всіх нас дивляться повні любові, співчуття та милосердя Отцівські очі. Ті очі, які дивилися на хресну жертву Христову, сьогодні дивляться на землю України скроплену кров’ю.

Небеса відкриті! З Отцівських очей течуть сльози. Бог плаче… Він плаче дивлячись у серця людей, які втратили своїх найрідніших. Він плаче, дивлячись на людей, серця яких переповненні злобою, неправдою та страшною жорстокістю. Він плаче…

Полишив Престол Небесний,
Вибрав тут жертовник хресний:
Себе, Себе за нас жертвувати,
Всіх нас, всіх нас з Небом поєднати! / 2р.

Стація XIII
“Ісуса знімають з хреста”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Коли настав вечір, Йосиф Ариматейський прибув і, сміливо
ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат видав Йосифові
тіло" (Мрк 15: 42-45).

Твоє тіло Господи зняли з хреста. Воно так скатоване, що не має вже людського вигляду в собі. Багато людей в очікуванні чуда, розійшлися по своїх домівках розчарованими, бо мало було таких що увірували. Ти применшив себе самого, щоби прийняти вигляд слуги.

Видається, що і наше життя стає безнадійним. Ми опускаємо руки, втрачаємо останні проблиски радості, губимо мир і розчаровано простуємо своїм життям.

Ти стався людиною і прийняв смерть. Ти повноцінно віддався нам. Твоє святе тіло спочило на руках Пресвятої Богородиці. Сьогодні, ми за Твоїм прикладом віддаємо наші страждаючі тіла і зболені душі у руки Пресвятої Матері, в її обіймах знаходимо останню утіху, в її святих сльозах відчуваємо останню підтримку та утішення.

Тіло Боже з хреста зняли,
Рідній Матінці віддали.
Мати, Мати тіло Свого Сина
Слізьми, слізьми своїми зросила. / 2р.

Стація XIV
“Ісуса вкладають до гробу”

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Йосиф з Ариматеї і Нікодим узяли "тіло Ісуса, обв'язали Його
запашним полотном і поклали у новій гробниці, прикотивши до
входу великий камінь, вийшли" (Мт 27: 57-60; Йоан 19: 39-41)

"Марія ж Магдалина й Марія, Мати Йосифа, дивились, де Його
покладено" (Мр 15: 47).

Ісусе! Твоє тіло серед нічної тиші несуть у Гетсиманський сад, щоби там поховати у гробі. Сумною була Твоя смерть і вона для мене надзвичайно дорога. Бо через Твою смерть і погребення, прийшло воскресіння. Мої очі переповнені гарячими слізьми, жалю і любові, бо Твоє воскресіння принесло мені радість і надію на майбутнє життя. Твоє воскресіння Господи, це радість, надія, мир, світло і перемога добра над злом. Швидше чи пізніше, але вони прийдуть у цьому житті. Рано чи пізно все закінчиться, бо будь – яке зло має межу. А в майбутньому Ти чекаєш на мене, щоб обняти мене у вічній злуці з Тобою.

Дякую за все, що зробив Ти для мене і для всіх людей, дякую за Твою смерть на хресті, якою відкупив увесь людський рід. Дякую Тобі Господи, що Ти дав мені вічне життя. Усе пройде у цьому житті, але Ти той самий вчора, сьогодні і навіки. Ти завжди біля мене. Ти той, хто осяює моє життя світлом.

Дякуймо Богові за все і завжди, приймаючи усе, що Він нам дає, навіть тоді, коли обставини видаються безнадійними, а наше серце оповиває сум. Дякуймо і пам’ятаймо, що Бог є Любов, а любов не може бути джерелом зла. Тому все, що посилає нам Господь, є для нас добрим і корисним, хоч інколи нам і неприємно, а часом і нестерпно важко. В такі хвилини зневіри не думаймо, що Бог покинув нас… Він страждає разом з нами! Тож дякуймо Богові за все, а особливо за те, що Він ніколи не покине нас!

Тіло Боже в плащаниці
Положили до гробниці.
Бога, Бога живого в Сіоні
Земля, земля скрила в своїм лоні. / 2р.

Молитва
Божественний наш Спасителю! З глибини душі дякуємо за всі ті терпіння, що їх Ти зволив прийняти для нашого спасіння. Дай нам ласку все більше любити Тебе та користати з Твоєї жиртви для освячення наших душ.
Небесний Отче даруй мир і спокій нашій Україні, дай, щоб терпіння і смерть Ісуса були запевненням нашого спасіння й вічної слави в небі.
Амінь.

Марна була втіха ада,
Марна всяка хитра зрада.
Марна, марна і печать ворожа,
Славно, славно встане правда Божа. / 2р.
Тож ми Христу поклонімся
І всі щиро помолімся.
Христе, Христе, славим Твої Страсти.
Зволь же, зволь же й наші душі спасти! / 2р.

Джерело: http://katekhytyka.blogspot.com/2015/02/27022015.html

Категорія: Молитва | Додав: ostin (05.03.2015)

Переглядів: 6758 | Теги: хресна дорога за народ, молитва за Україну, українська хресна дорога, хресна дорога за Україну | Рейтинг: 5.0/1

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ:

[08.02.2023]	[Духовність]
ПРОТИСТОЯННЯ (633)

[16.01.2023]	[Духовність]
Раб Божий чи Божа дитина? (922)

[01.01.2023]	[Суспільство]
Творці миру (665)

[29.06.2022]	[Суспільство]
У вогненній печі (548)

[22.02.2022]	[Роздуми]
Любов в основі всіх законів – це добрі закони (709)

[22.02.2022]	[Суспільство]
"Секрет переможців" або те, чого найбільше боїться ворог (716)

[22.02.2022]	[Молитва]
Молитва до св. Архангела Михаїла (599)

[21.02.2022]	[Суспільство]
Інструкції на "темні часи" (702)

[02.02.2022]	[Роздуми]
Відкрити правду про себе (571)

[21.12.2021]	[Духовність]
Найбільший скарб (897)

[27.11.2021]	[Роздуми]
В розумної людини є три шляхи (760)

[17.11.2021]	[Роздуми]
Берегти істину (564)