Молитися за ворога? Під час війни? Саме так. Зрештою, саме під час війни слово «ворог» звучить чесно й переконливо, а не абстрактно. Але яким чином (а навіть як саме) можна й потрібно молитися, якщо всередині клекоче мало не ненависть? Про це ми розмірковуємо разом із сестрою-редемптористкою Михаїлою ЛИЗАК, яка зараз служить в Одесі (Одеський екзархат УГКЦ). Сестра погодилася поділитися з читачами «КВ» своїм свідченням на цю тему.

Одне запитання щодо молитви за ворога підняло багато тем у моєму серці. За звичкою хочеться сказати: «Так, звичайно, за ворогів потрібно молитися». Якщо ж так, то якою може бути молитва за ворога? Які почуття і сенс у неї можна вкласти? Відповідаючи на запитання, говоритиму про себе особисто: нехай це буде радше діленням, ніж навчанням.

Насамперед моя молитва покликана створити простір між мною і Богом. У неї включено всі сфери мого життя, надії, плани, а також мій страх і біль. Як монахиня, я кілька разів щоденно маю змогу молитися спільно з сестрами: так твориться спільнота. Звичайно, ми постійно просимо в Бога миру та опіки над нашими воїнами.

Як включити в цю молитву наших ворогів? Гадаю, можна почати просто з розповіді Господу, як я переживаю сучасні події. Який вплив вони мають на моє життя, які почуття (обурення, жаль тощо) викликають? Мені, наприклад, дуже болить за нашу Церкву, яка зустрілася з переслідуванням у Криму – тому це одна з тем для моєї молитви…

Ми, звичайно, ділимося між собою суб’єктивними думками, коментарями… Але молитва за ворога допомагає запросити у всю цю ситуацію Бога. Адже Господь присутній також там, де панує жах війни і втрати. Він може промовити до серця того, хто свідомо чи несвідомо зруйнував мир в Україні, щастя у багатьох родинах, здоров’я, життя наших солдатів. Особисто мені бракує слів у цій молитві, просто запрошую Бога бути там, де про Нього забули, - і діяти.

Однак Псалмоспівець (див. Пс 59; 109 й ін.), наприклад, яскраво посилає «громи і блискавки» на ворогів та не скупиться на вираження свого гніву. Не хочу робити біблійного аналізу, але я переконана, що Бог цінує принаймні дві речі в цьому тексті: щирість автора і те, що страждалець, попри все, запрошує Його бути присутнім у своїх гірких переживаннях. Біблійний автор ніколи не зупиняється на темі ворогів – він завершує, звичайно, свою молитву прославою або покаянням. Схоже, хоч би якою справжньою була агресивність, вона шкодить насамперед особисто мені: робить гіркою мову, а почуття – пригніченими. Тому «застрягати» в ній у будь-якому разі не варто.

" «Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А Я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі…» Слова Ісуса з Євангелія від Матея 5, 43-45а

Звісно, я молюся, щоби Господь зцілив наших солдат, обійняв їхні родини, відновив мир в Україні. І розумію, що жодне озброєння не допоможе, якщо в наших ворогів не зміниться намір воювати проти нас… Альберт Ейнштейн якось висловив думку, яка для мене вже багато років становить ключ до вирішення буденних конфліктів: «Конфлікт ніколи не може бути вирішений на тій площині, на якій виник. Потрібно або піднятися, або опуститися на інший рівень». Молитва допомагає саме піднятися, побачити новий горизонт, залишитися людиною навіть у бою й повірити, що жодна людська втрата не є такою в Божих очах.

*

…Ділячись цими думками, мені хочеться бути дуже делікатною до тих, хто має набагато більше підстав ненавидіти, ніж я. Христос любить правду, Він каже називати ворога ворогом, а не притлумлювати біль від утрати, мовляв, «на все Божа воля». Насправді Божа воля полягає у бажанні Отця бути з нами. Тому Ісус воплотився, Божий Син став людиною. Він також мав ворогів, як особистих, так і «національних». І лише Він насправді знає, як їх любити, ганити, карати або прощати. А моя справа полягає саме в тому, щоби прийти до Ісуса й принести Йому своє життя через молитву.