Вже декілька років мешкаю у Європі. У багатьох людей постає досить романтичний образ Європи: лицарі, палаци, величині катедри та готичні храми, монастирі, що утворюють цілі міста, прекрасні манускрипти, григоріанський спів… І цей список можна продовжувати. Одразу помітно, що в серцевині цього образу лежить християнська культура. Але чи є Європа християнською сьогодні?

Коли ми приїжджаємо до європейських країн, вони нас зачаровують багатьма речами, але є також моменти, які нас шокують. Певні ідеології, стилі поведінки, традиції, культура, пусті храми, чи, як нещодавно ми бачили по фейсбуку, зруйнування храму. Мабуть, Європа не така вже й християнська. Часом карикатури на християнство у журналі Charlie Hebdo можуть справді шокувати. Або коли ти говориш, що ти християнин, тобі можуть повісити ектикетку “традиціоналіст”, “виходець із Середньовіччя”, “немодно”. І так виходить, що слово “християнин” чи “християнський” є антонімом до слова “сучасний”.

Фактом є те, що сьогодні християнство домінує в Африці та в країнах Латинської Америки, також можна зустріти багато сестер-монахинь із Азії. Чому? На мою думку, треба запитати нас самих – християн.

Я не люблю філософію, але, щоб спробувати знайти відповіді на ці запитання, таки варто звернутися до неї. Ми живемо в світі пост-модерну, пост-правди. В цьому світі людина скептично ставиться до всього, що є традиційним, всього, що має коріння. У сучасному світі немає точки опори, щоб давати оцінку. «Тому що так треба робити» – вже більше не аргумент. Людина стала дуже вразливою та страждає від багатьох страхів. Найбільш поширеним є страх самотності. Попри наявність соцмереж, які створюють тисячі віртуальних відносин, реально ми самотні. Людина прагне отримувати насолоду тут і тепер. Ми живемо в культурі споживацтва. Така характеристика людини ХХІ століття ставить перед християнином велечезні виклики. Проте християнин має що сказати сучасному світові, слід лише підібрати потрібні слова.

Чи все так плачевно в Європі? Чи потрібно впадати в паніку? Можливо, ні. Маю знайомих, до яких сьогодні промовляє Святе Письмо, і вони віднаходять Христа у зрілому віці, і, уявіть собі, радикально змінюють своє життя! Це можливо. У секулярній, світській країні можна знайти справжніх християн. Можливо їхня кількість невелика, проте якість… Коли глянемо на історію, який шанс мали християни в поганській Римській Імперії? Проте вона стала християнською.

Чого я навчився у Франції? Того, що світ не потребує літеплих християн. Якщо ти християнин – будь ним. Будь автентичним християнином: який знає Христа і щодня його шукає, який не боїться ставити Йому запитання, який своєю поставою свідчить те, що він християнин. Моя віра допомагає мені жити сьогодні в пост-модерному світі пост-правди.

Я знаю, що правда це не щось, а Хтось.

У цьому світі ефемерних стосунків я знаю, що не сам, зі мною є Він.

У цьому світі страхів я маю право боятися, але я знаю, що є Хтось, хто є зі мною і мене захистить. Це надає мені впевненості.

      Якщо жити з Христом і жити Христом, це стане одразу помітно. Христос дає людині свободу, свободу від рабства, свободу від страхів, свободу від власного свавілля, бо Він вчить бути справді свобідним. Досвід з Христом є глибоким і завжди новим. Якщо я є автентичним християнином, я не можу впасти в рутину мого духовного життя, і, відповідно, щоденного життя. Справжнім є християнин не лише у храмі в неділю і в себе вдома, під час молитви. Справжнім є християнин, коли сидить на парах, йде на працю, хворіє, зустрічається з друзями і, навіть, тоді коли п’є пиво чи добре вино. Всюди і завжди. Але бути справжнім християнином – це бути в постійному пошуку Христа, який робить з нас «сіль для світу». І тоді християнин є справді щасливою людиною, навіть в моментах випробування. А це найбільше бажання сучасної людини. І тоді стане модно бути християнином, бо ці «диваки» – щасливі! Справді, автентично, а не лише на кілька моментів, кілька хвилин, кілька годин, днів, тижнів. Їхнє Щастя є постійне, ба навіть вічне!

Чому я пишу про це? Поки що, Богу дяка, в Україні наче все добре, але якщо наше християнство не стане автентичним, нас чекає те саме, що Європу. Однак в книгах Святого Письма є надія: маленька кількість автентики може змінити світ!