З кожним днем ​​все більше людей скаржиться на проблеми з мозковою діяльністю - на все зростаючу неуважність (тобто неможливість концентрувати свою увагу, збиратися з думками для вирішення якихось завдань), на складності із запам'ятовуванням інформації, на фізичну неможливість читати великі тексти, не кажучи вже про книги. І просять дати їм що-небудь для поліпшення мозкової діяльності в цілому і пам'яті зокрема. Причому, як це не парадоксально, дана проблема характерна не лише для літніх людей, але для людей середнього і молодше середнього віку. При цьому багато хто навіть не цікавляться, чому так відбувається - автоматично списують це на стреси, втома, нездорову екологію, на той же вік і т.п., хоча все це навіть близько не є причиною. Серед моїх пацієнтів є ті, кому далеко 70, але хто не має взагалі ніяких проблем ні з пам'яттю, ні з мозковою активністю. Так в чому ж причина?

А причина полягає в тому, в чому, не дивлячись на жодні дослідження, ніхто не хоче відмовитися від так званої постійної, цілодобової «підключеності до інформації». Іншими словами, прискорена втрата ваших мозкових функцій почалася в той самий знаменний день, коли Ви вирішили бути постійно «на зв'язку». І немає ніякої різниці - змусила Вас до цього службова необхідність або елементарний острах бути «не на рівні», тобто боязнь уславитися білою вороною, диваком в середовищі собі подібних.

Ще в 2008 році було відомо, що середньостатистичний користувач інтернету прочитує не більше 20% тексту, розміщеного на сторінці, і всіляко уникає великих абзаців! Більш того, спеціальні дослідження показали, що людина, постійно підключений до мережі, текст не читає, а сканує як робот - вихоплює звідусіль розрізнені шматки даних, постійно перескакує з одного місця на інше, а інформацію оцінює виключно з позиції «поділитися», тобто: «А чи можна це «одкровення» кому-небудь переслати?». Але не з метою обговорити, а, головним чином, з метою викликати емоції у вигляді анімованої «відрижки», що супроводжується короткими репліками і вигуками в СМС-форматі.

В ході досліджень з'ясувалося, що сторінки в інтернеті, як уже говорилося, не читаються, а побіжно проглядаються за шаблоном, що нагадує латинську букву F. Користувач спочатку зчитує кілька перших рядків текстового вмісту сторінки (іноді навіть повністю, від початку до кінця), потім перескакує на середину сторінки, де зчитує ще кілька рядків (як правило, вже лише частково, не дочитуючи рядки до кінця), а потім швидко спускається до самого низу сторінки - подивитися, «чим справа закінчилася».

Червоним - зони, де увагу читача затримується найдовше.
Жовтим - зони побіжного перегляду. Сині і сірі області не читаються взагалі

Тому найбільш ефективним способом подачі інформації рядовому інтернет-користувачеві є відображення інформації у вигляді перевернутої піраміди (тобто згідно з принципом «чим нижче, тим менше») з обов'язковим виділенням ключових слів (щоб споживачі інформації розуміли, що важливо, а що - НЕ дуже) і розкриттям не більше однієї думки за абзац. Тільки так можна затримати увагу на сторінці максимально довго. Якщо ж у міру спуску вниз по сторінці щільність інформації не зменшується або, того гірше, збільшується (як, наприклад, в цій статті), то на таких сторінках затримуються лише одиниці.

Моя особиста думка така:

Інтернет - це реальний наркотик. А що таке наркотик? Це зовсім марна річ, без якої будь-яка людина може чудово жити до тих пір, поки не спробує. А коли спробує, то залежність виникає довічна - наркоманія не лікується

На проблеми зі сприйняттям інформації скаржаться люди всіх рангів і спеціальностей - від висококваліфікованих університетських професорів до сервісних працівників по обслуговуванню пральних машин. Подібні скарги можна особливо часто почути в академічному середовищі, тобто від тих, хто за родом діяльності змушений щільно і щодня спілкуватися з людьми (навчати, читати лекції, приймати іспити і т.д) - вони повідомляють, що і без того низький рівень навичок читання і сприйняття інформації у тих, з ким їм доводиться працювати, з року в рік падає все нижче і нижче.

Більшість людей відчуває величезні труднощі при читанні великих текстів, не кажучи вже про книги. Навіть блог-пости розміром більше трьох-чотирьох абзаців вже здаються більшості занадто важкими і нудними для сприйняття, а тому не заслуговують навіть елементарного вникання. Навряд чи знайдеться людина, яка не чула б популярного мережевого висловлювання «занадто багато літер - не подужав», яке зазвичай пишуть у відповідь на пропозицію прочитати щось довше пари десятків рядків. Виходить замкнуте коло - писати багато немає сенсу, оскільки це майже ніхто не буде читати, а скорочення обсягу переданої думки призводить до ще більшого недоумкуватість не тільки читачів, але й письменників. В результаті маємо те, що маємо - масове отупіння.

Навіть люди з хорошими (в минулому) навичками читання кажуть, що після цілого дня метання по інтернету і маневрування серед десятків і сотень електронних листів, вони фізично не можуть почати навіть дуже цікаву книгу, оскільки читання вже однією тільки першої сторінки обертається справжніми тортурами.

Читання просто «не йде», перш за все, тому, що:

а) не виходить змусити себе перестати сканувати текст, відшукуючи в ньому ключові слова і

б) абсолютно не засвоюється складний синтаксис, властивий більшості класичних, високохудожніх або наукомістких творів, який повністю відсутній в обміні коротких повідомлень.

В результаті цього одне речення часто доводиться перечитувати по кілька разів! 

Але це ще далеко не все. Через постійну підключеності до інтернету різко погіршуються такі навички людини, як здатність повертатися до вже колись осмисленої інформації, аналізувати прочитане і підключати уяву. Ще гірше те, що в 80% випадків люди ходять в інтернет за сумнівними розвагами, або черпають звідти інформацію, що має не те що нульову, а негативну культурну цінність.

При цьому більшість людей (особливо молодих) прив'язані до своїх гаджетів настільки, що у випадку загрози опинитися відключеними від мережі протягом хоча б одного дня відчувають не тільки психічну пригніченість, що межує з панікою, а й реальну фізичну ломку, що нагадує наркотичну. Не вірите? Спробуйте вимкнути свій смортфон і т.п. ЗОВСІМ і спробуйте прожити без нього хоча б 2-3 дні

Є думка, що я цілком поділяю, що здатність ефективно сприймати складні тексти, читати складну літературу незабаром стане елітарним привілеєм, доступним тільки особливій ​​касті людей. Ідея ця не нова, оскільки ще Умберто Еко в романі «Ім'я троянди» пропонував пускати в бібліотеку тільки тих, хто вміє і готовий сприймати складні знання. А всі інші будуть в змозі читати лише вивіски та інтернет.

Коротше кажучи, ніякі таблетки, ніякі харчові добавки, ніякі дієти, ніякі мозгоправи і т.п. не здатні зупинити деградацію мозку. Зупинити її може тільки одне - припинення надходження в систему обробки всілякого інформаційного сміття і щоденне завантаження мозку так званою «корисною інформацією». Процес цей надзвичайно складний, але не безнадійний. Вам потрібно заново вчитися читати книги. Справжні паперові книги - розумієте? Не роздивлятися годинами підсліпуватими очима свою мильницю з екраном, а читати книги. Буде важко, але Ви спробуйте. Силувати себе не потрібно - в перший день прочитайте пів сторінки, на наступний - цілу сторінку, на третій день - 1,5 сторінки і т.д. Врахуйте, що організм буде всіляко цьому опиратися - буде і нудити, і ламати, і тягнути зайнятися чим завгодно, лише б мозок не напружувався.

Удачі Вам не бажаю, оскільки Вам знадобиться зовсім не вона...