Процес ствердження недійсності церковного шлюбу – це один із передбачених церковним Законодавцем процесів, за допомогою якого вірні християни звертаються до судового органу Церкви з метою отримати ствердження недійсності власного церковного шлюбу. Йдеться тут не про отримання «церковного розлучення», якого не існує в природі, а про те, щоб за допомогою спеціального судового процесу, отримати (або не отримати) підтвердження того, що подружжя не відбулося.

 

Процес ствердження недійсності церковного шлюбу регулюють канн. 1185- 1342  і канн. 1357- 1377  Кодексу Канонів Східніх Церков (далі ККСЦ). Сам процес відбувається у кілька етапів і передбачає певні фази.

 

Всі матеріали пов’язані з веденням процесу є конфіденційними. Право доступу до інформації мають виключно працівники Трибуналу, які складають присягу про нерозголошення таємниці, та сторони, які беруть участь у процесі або їх уповноважені.

 

 

 

Зазвичай при звертанні до Трибуналу з проханням ствердити недійсним власне подружжя зацікавлена особа не володіє інформацією, як саме слід діяти для того, щоб розпочати подружній процес. Для надання такої інформації у Трибуналі присутній компетентний фахівець, який проконсультує сторону, допоможе визначити підстави чи принаймі сумніви для оскарження подружжя, підкаже, які документи слід подавати і куди саме, у разі необхідності допоможе підготувати і заповнити Позовну скаргу та інші необхідні документи.

 

Одним із перший кроків особи, яка звертається до Трибуналу з проханням ствердити недійсним власне подружжя, є визначити який саме церковний Трибунал є компетентним та може вести даний процес. Згідно з кан. 1359 ККСЦ таким може бути:

 

1) трибунал місця, де було укладено подружжя;

2) трибунал місця, де відповідач має постійне або тимчасове місце проживання;

3) трибунал місця, де позивач має постійне місце проживання. У цьому випадку необхідно отримати згоду Судового Вікарія (Голови Трибуналу) тієї Єпархії, де відповідач має постійне місце проживання. Для надання такої згоди судовий Вікарій повинен вислухати і врахувати думку відповідача;

4) трибунал місця, де фактично потрібно збирати більшість доказів. У цьому випадку також необхідно отримати згоду Судового Вікарія (Голови Трибуналу) тієї Єпархії, де відповідач має постійне місце проживання. Для надання такої згоди Судовий Вікарій повинен вислухати і врахувати думку відповідача.

Позовна скарга у подружньому процесі – це юридичний документ, за допомогою якого зацікавлена особа (зазвичай позивач), звертається до компетентної церковної судової влади з позовом про оскарження дійсності подружжя і просить Суд ствердити подружжя недійсним. Отже, Позовна скарга є основним документом для того, щоб розпочати подружній процес. Без її пред’явлення Суддя не може розглядати жодної справи, оскільки не має на це законних підстав (див. кан. 1104 § 2 ККСЦ).

 

Позовна скарга може подаватися однією стороною (позивачем) або обома сторонами спільно якщо обоє зацікавлені і мають намір оскаржити дійсність власного подружжя. Від імені сторони чи сторін у процесі може виступати уповноважена особа (взірець мандату уповноваженого можна отримати безпосередньо у Трибуналі). Це однак не звільняє сторону чи сторони від обов’язку з’явитися до Трибуналу за викликом Судді.

Для того, щоб Позовна скарга була прийнята церковним Трибуналом, вона повинна відповідати певним вимогам (дик. кан. 1187 ККСЦ), а саме:

 

 1. у ній має бути вказано до якого Судді справа подається і мету подачі Позовної скарги.

Наприклад: позивач звертається до Судового вікарія Львівської Архиєпархії УГКЦ з проханням ствердити недійсним подружжя (обов’язково вказується дата і місце вінчання).

2. вказувати, на який канон ККСЦ посилається позивач і навести, принаймні загально, факти і докази для підтримання своїх домагань;

Тобто у письмовій формі слід дати відповіді на певні запитання, список яких можна отримати у Трибуналі.

3. бути підписаною позивачем або його уповноваженим із зазначенням дня, місця і року, а також вказувати місце проживання позивача або його уповноваженого або ж адресу місця перебування, поданого позивачем, для одержання актів;

4. вказувати постійне або тимчасове місце проживання відповідача.

 

Разом з Позовною скаргою до Трибуналу слід подати наступні документи:

1. Копію паспорта (перша сторінка, відомості про сімейний стан, відомості про місце проживання);

2. Копію Свідоцтва або рішення суду про цивільне розлучення;

3. Копію Свідоцтва про Хрещення та Миропомазання;

4. Свідоцтво про Церковний Шлюб (оригінал);

5. Анкета для з’ясування подробиць справи;

6. Список свідків, які погодилися дані свої свідчення про подружжя

(примітка: свідками у справі можуть виступати особи, котрі володіють достатньою інформацією про подружжя сторін від моменту знайомства молодих людей до часу розірвання цивільного шлюбу. Свідками можуть бути батьки, родичі, близькі друзі, колеги по роботі, або особи з котрими сторона чи сторони ділилися проблемами у стосунках);

7. Інші документи, які можуть служити доказовим матеріалом у судовому процесі (наприклад: медичні довідки, експертизи, судові рішення, документи з правоохоронних органів і т.д.);
 

 

 

 

Відповідно до кан. 1084 § 1 п. 2 ККСЦ, розгляд подружніх справ проводиться Колегіальним Трибуналом у складі трьох Суддів. З огляду на це, Судовий Вікарій зобов’язаний своїм Декретом визначити і утворити Колегію Суддів яка розглядатиме справу. Один із Суддів цієї Колегії є її головою, інший – доповідачем у справі.

 

Відповідно до кан. 1188 § 1 ККСЦ, голова Колегії Суддів, впевнившись, що справа належить до його компетенції і що позивач має законні підстави виступати в суді, повинен своїм Декретом якнайшвидше прийняти або відкинути Позовну скаргу.

 

Згідно з кан. 1190 § 1 ККСЦ, у Декреті, яким голова Колегії Суддів приймає Позовну скаргу, вказується дату і час, коли відповідач повинен з’явитися до Трибуналу для визначення сумнівів у справі і зав’язки спору. Відповідно до кан. 1191 § 1, кан. 1192 § 1 і кан. 1363 § 1 ККСЦ, даний Декрет, разом з копією Позовної скарги, висилається рекомендованим поштовим повідомленням відповідачеві та іншим особам, які повинні з’явитися до Трибуналу.

 

Якщо у визначений час відповідач чи інші особи, яких Голова Колегії Суддів викликав, не матимуть можливості з’явитися до Трибуналу, вони можуть подати свої зауваження у письмовій формі.

 

Згідно з кан. 1192 § 3 ККСЦ, відповідач, коли відмовляється прийняти виклик до Суду або заважає його врученню, вважається законно викликаним.

 

Згідно кан. 1195 § 1 ККСЦ, зав’язка спору має місце тоді, коли Декретом Голови Колегії Суддів на підставі домагань і відповідей сторін визначається предмет спору. Іншими словами, Голова Колегії Суддів, попередньо вислухавши сторони, визначає правові підстави, на основі яких розглядатиметься справа.

 

Бувають випадки, коли в ході справи предмет спору необхідно змінити або доповнити. Для правосильності такого кроку Законодавець вимагає, щоб ця процесуальна дія була здійснена на вимогу сторони лише з поважної причини за допомогою нового Декрету Голови Колегії Суддів. Крім того, він зобов’язаний вислухати інші сторони, які беруть участь у процесі і врахувати їхні доводи (див. кан. 1196 ККСЦ).

 

 

 

Цей етап процесу передбачає збір доказів по суті справи, який відбувається через:

- судові свідчення учасників процесу (позивача, відповідача, свідків) дані під присягою. Згідно з кан. 1272 ККСЦ у випадку неявки відповідача до Трибуналу за законним викликом Судді (навіть повторним), або неподанням Трибуналу достатнього виправдання чи відповіді, Голова Колегії Суддів своїм Декретом проголошує його відсутність у справі. У цьому випадку відсутньому відповідачеві слід повідомити лише про остаточний Вирок та вказати на можливість ознайомлення з ним в осідку Трибуналу;

 

- представлення і подання до Трибуналу різного роду документів (якщо такі є),наприклад: медичні довідки, експертизи, судові рішення, документи з правоохоронних органів і т.д.;

- думку експерта (якщо в цьому є необхідність на підставі припису права або на підставі рішення Судді відповідно до кан. 1255 ККСЦ).

Відповідно до кан. 1208 § 1 ККСЦ, можна наводити докази будь-якого роду, які здаються корисними для вирішення справи і є дозволені.

 

 

 

Зібравши необхідні докази, Голова Колегії Суддів, відповідно до кан. 1281 § 1 ККСЦ, своїм Декретом встановлює корисний час, протягом якого дозволяє сторонам, їх уповноваженим та адвокатам (якщо такі беруть участь у процесі) переглянути в приміщенні Трибуналу акти справи та подати свої зауваження, якщо такі будуть.

 

Коли сторони ознайомилися з актами справи і заявляють, що не мають нічого більше додати, або коли минув корисний час призначений Суддею для представлення доказів, або коли сам Суддя вирішить, що вважає справу достатньо з’ясованою, він своїм Декретом оголошує про закриття у справі (див. кан. 1282 ККСЦ).

 

Після цього, згідно з кан. 1284 ККСЦ, Суддя своїм Декретом призначає відповідний час для представлення захистів або зауважень. Ця фаза процесу дає можливість обом сторонам особисто або за допомогою адвоката, висловитися «за» або «проти» визнання недійсності подружжя.

 

Обов’язок подати свої зауваження на захист Таїнства Подружжя має також Захисник подружнього вузла, завданням якого є пошук і подання Судді усіх прямих чи непрямих аргументів на користь подружжя.

 

Якщо у процесі бере участь Промотор справедливості, обов’язком якого згідно з кан. 1094 ККСЦ є забезпечення громадського добра, він також повинен подати свої зауваження.

 

 

 

Коли зібрано достатньо доказів і справа є достатньо з’ясованою для осягнення Суддею  моральної впевненості, як того вимагає Законодавець у кан. 1291 ККСЦ, Голова Колегії, відповідно до кан. 1292 ККСЦ, повинен призначити день і годину наради Колегії Суддів в осідку Трибуналу з метою обговорення і вирішення справи по суті.

 

У випадку коли Судді не осягнули такої моральної впевненості вони зобов’язані винести негативне рішення у справі, відповідно до принципу установленого в кан. 779 ККСЦ згідно з яким подружжя користується прихильністю права.

 

Згідно з кан. 1293 § 3 ККСЦ Вирок на першому ступені судочинства повинен бути винесений (написаний) не пізніше одного місяця від дня коли справа була вирішена на засіданні Колегії Суддів, хіба що з поважної причини Судді призначили довший час.

 

Згідно з канн. 1294, 1295, 1297 ККСЦ, Вирок на першому ступені судочинства повинен:

а) вирішити спір, який було розглянуто перед Трибуналом. Це означає, що Колегія Суддів виносить позитивний або негативний Вирок. Позитивний Вирок означає, що церковний шлюб був стверджений недійсним, натомість негативний Вирок означає, що недійсність церковного шлюбу не була встановлена чи доведена, тому шлюб продовжує тривати.

б) визначити обов’язки сторін, а саме: чи сторони є вільного стану і можуть укладати новий церковний шлюб чи навпаки, мають заборону, яку може зняти тільки Єпархіальний Єпископ або церковний Трибунал;

в) викласти правові і фактичні обґрунтування, на які спирається виконавча частина Вироку;

г) вказати терміни для подання апеляції (таку можливість мають сторони, які вважають Вирок несправедливим і Захисник подружнього вузла), а також застереження з можливістю подання скарги про недійсність Вироку, відповідно до канн. 1302-1308 ККСЦ, якщо на це будуть підстави.

 

Відповідно до кан. 1297 ККСЦ остаточний Вирок має бути якнайшвидше оголошений (доведений до відома) зацікавленим сторонам. Це означає, що сторона, отримавши рекомендоване поштове повідомлення про винесення Вироку повинна з’явитися до осідку Трибуналу для ознайомлення з ним. Без цього (оголошення зацікавленим сторонам) Вирок  немає жодної правової сили, навіть якщо за дозволом Судді, сторони були ознайомлені його з вирішальною частиною.

 

 

 

 

Згідно з кан. 1309 ККСЦ, сторона, яка вважає себе покривдженою якимось Вироком, вважає Вирок несправедливим, а також Промотор справедливості і Захисник вузла у справах, в яких вимагається їхня присутність, мають право апелювати проти Вироку до вищого Судді.

 

У справах ствердження недійсності церковного шлюбу, коли на першому ступені судочинства був винесений позитивний Вирок і подружжя було стверджене недійсним, Законодавець приписує, щоб даний Вирок був потверджений на другому ступені судочинства. Це означає, що, відповідно до кан. 1368 § 1 ККСЦ, Вирок, який за першим разом визнав недійсність подружжя, разом з апеляціями, якщо такі є, та іншими судовими актами треба переслати з уряду (тобто автоматично) до апеляційного Трибуналу.

 

При апеляційному розгляді Колегія Суддів, ознайомившись із зауваженнями Захисника подружнього вузла і сторін (якщо такі є), повинна своїм Декретом підтвердити рішення Трибуналу першого ступеня судочинства (т. зв. скорочений розгляд) або ж допустити справу до звичайного розгляду відповідно до приписів права і згідно процедури описаної вище.

 

Відповідно до кан. 1370 ККСЦ, ті, чиє подружжя було визнане недійсним, отримавши відповідний Декрет або Вирок, можуть одружитись і укласти новий церковний шлюб, хіба що це недозволено забороною про яку сказано у Вироку або в Декреті, або установлено місцевим Ієрархом. Така заборона є тимчасового характеру і має на меті упевнитися чи дійсно сторона чи сторони готові до укладення нового церковного шлюбу і чи не існує жодних перешкод до цього важливого кроку.