Будь-який фрукт чи овоч спочатку з’являється у вигляді пуп’янка на місці зав’ялої квітки, потім він набирається соку, більшає, набуває нових чудових якостей і нарешті стає повністю придатний до вживання, являючи всі свої неповторні смакові властивості.  З перших же кроків свого служіння учні зрозуміли це, вони бачили, які дива творить Ісус, і, відчуваючи слабкість  своєї віри, просили Вчителя: «Збільши нашу віру (Лук.17:5). Очевидно, вони думали, що Він це зробить одним словом, і вони тоді зможуть і гори переставляти. Але Ісус натомість дав їм  свого роду методику, що вимагала...

Деякі церкви принципово не моляться за фізичне уздоровлення, але це суперечить Євангелії. Фізичне зцілення потужно підтверджує Слово, найкраще являє славу Божу, особливо для невіруючих, зміцнює віру християн, дає їм впевненість і почуття безпеки й надійності їхнього перебування у Христі. Ап. Яків пише, «Чи хворіє хто з вас? Нехай покличе пресвітерів церкви, і нехай вони помоляться над ним, помазавши його оливою в ім’я Господнє і молитва віри вздоровить хворого, і Господь підніме його…

«А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал.5:23). Ступаємо на наступну сходинку нашої драбинки, що веде нас до досконалості. Після стриманості, лагідності-смирення йде віра. Цікаво спостерігати витікання віри з речей, на перший погляд, з нею не надто пов’язаних. Отже, що є віра? Виділимо кілька її різновидів...

Ап. Яків (4:6) пише: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать». Приймаємо ми Божу благодать не лише для задовільнення власних потреб, саме наявність благодаті дозволяє нам ефективно працювати для слави Божої та й для людського оточення. Розмаїття благодаті Божої не піддається обчисленню, ми виділимо лише деякі з її складових...

«Був у нас на базі один солдат, якого всі називали Невіруючий Міша. Затятий атеїст, він постійно ходив із Біблією у руках та висміював її. Однак уже після другого обстрілу Міша напам’ять знав «Отче наш», «Вірую» та «Богородице Діво»… На війні усі вірять Богові. Бо більше немає кому», – каже івано-франківський боєць Лев Василик...

Навіщо тобі їхати на якийсь дорогий курорт? Ну, щоб отримати радість. Навіщо купувати престижне авто? Та, знову ж, щоб порадіти, погладивши кохане залізо по блискучому капоту. Навіщо будувати шикарний котедж? Та не лише ж для великого комфорту, а щоб відчути свою значимість серед тих, хто біжить поряд із тобою у нескінченній гонитві за матеріальними благами. Ти перемагаєш, ти радієш, свідомо не помічаючи попередження...

Лагідність (кротость – синод.) і смирення часто вживаються у Слові як синоніми, інколи їхні значення  дещо перекриваються, але разом із тим вони мають очевидні відмінності. Саме тому Ісус сказав: «Навчіться від Мене, бо я лагідний  і покірливий кроток и смирен – синод.) серцем, і знайдете спокій душам вашим»  (Мт.11:29). Він  розділяв ці важливі поняття. Як ми говорили раніше, досягти лагідності (кротости – синод.) ми можемо порівняно неважко, докладаючи сил аби утриматись від зайвих емоцій та небажаних сильних почуттів, смирення ж приходить значно пізніше, інколи буває, через великі муки та страждання. Саме такий крайній випадок...

Братам та сестрам, котрі впевнено крокують шляхом любові Божої, зажити такого авторитету не так вже й важко. Більшість із тих властивостей характеру, що ми перерахуємо далі, цінуються й тими, хто є досить далекий від релігії. Людина лагідна та скромна ніколи не буде виставляти напоказ свої визначні здібності, не буде хизуватися своїм розумом, не стане надто наполегливо доводити свою правоту, вона вільна від бажання перемогти суперника, вже не кажучи про помсту; їй легко в чомусь поступитися, якщо виникла потреба розділити якісь цінності, вона не буде квапитися ухопити якийсь ласий шматок першою; ніколи не намагатиметься пролізти десь поза чергою; навіть протестувати голосно на якусь несправедливість вона не буде, знаючи, що все є в руках Божих...

Ісус сказав: „Лазарю, вийди геть!” І померлий вийшов, обвитий по руках і ногах похоронними пеленами, а обличчя його було зав”язане хусткою” (Ін.11:43). Уявляю, як йому бідолашному було виходити з перев'язаними ногами. Мабуть, його просто Духом винесло на світло Боже. Очевидно, що свідомістю він не миттєво постав до життя. Розв'яжуть обличчя, повернеться мова, зір, з'явиться сила в руках і ногах, щоб іти, працювати, свідчити, жити. Саме тому Ісус сказав...

Диявол не боїться ні нашого розуму, ні наших знань. У нього їх більше. Він не боїться навіть наших чеснот. У нього їх більше. Тільки однієї чесноти у нього немає і вона його вбиває, а нас спасає. Що це за чеснота?..

Якщо стриманість не вимагає від нас особливої участі Духа Святого, певних успіхів можна досягти і простим зусиллям волі, то вироблення в характері лагідності вже не може обійтися без значної підтримки Господа. До досконалості веде нас Бог, у Нього є для цього певні методи. Над собою мусить працювати й людина – у міру своїх можливостей. Що вона може, якщо бажає щось змінити у своєму характері? Приміром, їй дуже дошкуляє власна дражливість...

Загальноприйнятною ідеєю, що рухає вперед наше суспільство, є побудова демократичної держави. За неї народ заплатив величезну ціну.  Навіщо нам це? Чому ми так вперто не поступаємося на вмовляння та збройний тиск наших найближчих сусідів, адже й без демократії помітно краще за нас живуть ті ж росіяни та білоруси?..